Оренда в іншому клубі також є можливістю росту та розвитку. Часто так буває, що молоді гравці із провідних команд ідуть набиратися досвіду у більш слабкі колективи. Причина – бажання отримати ігрову практику. Зазвичай, у більш багатих командах конкуренція набагато вища, ніж у бідних клубів.
Це – нормальна практика для молодих гравців. У цьому повинні бути зацікавленні не тільки клуби, але і самі футболісти та їхні представники – заради власного розвитку. Багато клубів цей процес навіть поставили на систему.
Свого часу Сергій Рибалка ніяк не міг пробитися до складу першої команди Динамо. Хоча в «дублі» проявляв себе із найкращого боку. Оренда у Словані допомогла Рибалці пройти шлях від молодіжного до дорослого футболу. Потім, за часів Реброва, Рибалка на певний час навіть став провідним гравцем команди.
Так само покладалися величезні сподівання на крайніх захисників Олександра Тимчика та Богдана Михайличенка. Але їм ніяк не вдавалось закріпитися у першій команді. Були поодинокі шанси, які показували, що обоє ще не готові грати на такому рівні. Спочатку оренда до Сталі заради ігрової практики, а потім «шліфування» у Вернидуба вивели цих футболістів на зовсім інший рівень.
Зараз Богдан та Олександр вже більш реально претендують на місце в складі першої команди Динамо. До речі, свого часу Артем Бєсєдін теж здобув такий необхідний досвід у дорослому футболі, виступаючи півроку у Металісті, а Віталій Буяльський набирався досвіду в Говерлі. Тому оренда – це нормально для молодих футболістів. Додаткова можливість пробитися у першу команду, чи у дорослий футбол взагалі.
Зараз у молодіжній команді Динамо склалася така ситуація, що ряд гравців переросли рівень «дубля», але ще не дотягують до першої команди із різних причин. Підопічні Мороза на три очки випереджають Олександрію та на десять – Шахтар. Тому є можливість відпустити лідерів і при цьому зробити ставку на молодших гравців із команди U-19. Вони чудово проявили себе у цьогорічній Юнацькій Лізі УЄФА. В останніх двох матчах вже грав 17-річний Артем Шулянський. Не думаю, що втрата старших гравців може стати вирішальною. Тим паче, взимку буде час попрацювати із молодими гравцями.
На мою думку, у першу чергу варто задуматися про отримання ігрової практики гравцям 1997-1998 років, яким вже за двадцять, а вони ніяк не можуть закріпитися в першій команді. Сидячи в «дублі», ці хлопці навряд чи зможуть прогресувати.
Володимир Маханьков
21 рік, голкіпер
Маханьков класно проявив себе у Юнацькій Лізі УЄФА сезону 2016-17. Заслуга того, що Динамо в 6-ти матчах здобуло 5 перемог, багато в чому належить саме голкіперу. Він неодноразово рятував свою команду. Почав дуже гарно у «дублі», відбивши пенальті наприкінці матчу проти Шахтаря. Уболівальники заговорили, що цей хлопець може отримати свій шанс у першій команді.
Але далі не пішло. Чому? Насамперед, причина в тому, що стабільної практики на рівні молодіжної команди Володимир не мав. У системі першої команди є Рудько, Бущан, раніше був ще й Коваль, які отримували ігрову практику, особливо в домашніх матчах. Тому талановитому воротареві просто довелося сидіти в запасі, або грати здебільшого тільки на виїзді.
Згодом ще більше часу почав забирати у Маханькова Владислав Кучерук, який два останні сезони був основним у Юнацькій Лізі УЄФА та у збірній свого віку. Йому ігрова практика була потрібна ще більше.
Звичайно, будь-якому голкіперу без ігрової практики дуже складно. Ще складніше, ніж польовим футболістам. Втрачається впевненість у собі. У недавній грі молодіжної збірної України проти Латвії тренер молодіжної збірної Олександр Головко вирішив надати шанс Маханькову. Як не дивно, гості забили у Запоріжжі аж двічі. Було помітно неозброєним оком, що психологічно Маханьков просто не готовий до таких матчів. Запасу досвіду у нього немає. І це при тому, що Латвія – відверто слабкий суперник.
Сидіти і чекати шансу у першій команді – безглуздо. Влітку був підписаний контракт із Денисом Бойком на 5 сезонів. Тренерський штаб визначився із тим, на кого робитиме ставку. Бойку тільки 30 років. Для воротаря це зовсім несерйозний вік. Можна грати ще довго. На лавці є Рудько та Бущан. Вони не ідеальні, але більш досвідчені. Кучерук та Нещерат мають серйозні перспективи. Тому вони повинні отримати стабільну ігрову практику в молодіжних командах. Маханькову краще піти в оренду.
Микита Кравченко
21 рік, правий захисник / правий півзахисник / центральний захисник
Свого часу Микита Кравченко переїхав до Києва разом із Миколою Шапаренком. Зміг себе прекрасно проявити в молодіжній команді. Спочатку діяв у півзахисті. А коли Сергій Ребров після вдалих матчів Олександра Тимчика в Юнацькій Лізі УЄФА почав його використовувати в першій команді, Кравченку знайшли нову позицію у молодіжній команді – на правому фланзі захисту. Ця позиція підійшла для Микити. Коли ж Ребров перебудував гру на три центральні захисники, а Морозюк пропускав матч проти Чорноморця через перебір карток Морозюк, саме Кравченко, а не Тимчик, вийшов за першу команду.
Минулого сезону Микита Кравченко отримав важку травму хрестоподібних зв'язок і змушений був пропустити дуже багато. Зараз проблеми вже у минулому. Кравченко стабільно грає за молодіжну команду, є одним із її лідерів. У паузах на матчі збірних використовується першою командою в товариських матчах. Зокрема, у недавньому спарингу проти Олімпіка став одним із найпомітніших гравців на полі.
Можливо Кравченко поки що – не найнадійніший захисник, але в плані підключення до атаки, роботи із м’ячем, футбольного інтелекту – все у хлопця дуже добре. Сенсу «варитися» третій сезон у «дублі» немає ніякого.
У першій команді перспектив зовсім мало. Поляк Томаш Кендзьора має довіру від головного тренера. Є досвідчений універсал Морозюк. Тому Кравченку залишається тільки грати за молодіжну команду. Тим паче, Тимчик може повернутися влітку.
Ахмед Алібеков
20 років, центральний захисник / опорний півзахисник
Вихованець запорізького Металурга відразу став своїм у юнацькій команді Динамо, витіснивши із складу Івана Калюжного. Потім був на ключових ролях у юнацькій команді, яка перемагала Наполі, Бенфіку. Зараз – один із лідерів «дубля». Поки Олександр Хацкевич довіряє Алібекову, в кращому випадку, кілька хвилин у першій команді. Враховуючи кількість гравців, потрапити до заявки зараз не так і просто. Із центральних півзахисників Хацкевич більше довіряє Євгену Смирному.
Ахмед Алібеков – дуже цікавий гравець. На мою думку, за своїм потенціалом – один із найсильніших молодих гравців країни. Вміє прекрасно читати гру, гарно працює із м’ячем, має хороший дальній удар, починає атаки. Але так склалися обставини, що у «дублі» минулого сезону вирішили попрощатися із Лук’янчуком та Очігавою. У першій команді лівого захисника розгледіли в Миколенку (до цього більше грав у центрі). Врешті, взявся за розум Бурда.
Виявилося, що у центрі захисту молодіжної команди просто нікому грати. У такій ситуації проблему вирішили закрити універсалом Алібековим. Упродовж сезону так траплялося, що пару центральних захисників складали колишні опорники Калюжний та Алібеков. Зараз вже підтягнулися молодші футболісти.
Влітку Динамо потребувало четвертого центрального захисника після Бурди, Кадара та Шабанова. Дивилися на зборах Папу Гуйє. Але так сталося, що проявив себе на цій позиції молодий Алібеков. Від послуг досвідченого сенегальця відмовилися. Життя показало, що це був відверто запасний варіант. У матчах, де виникали кадрові проблеми, у центр захисту переводили Миколенка (Шахтар в Харкові) або Сидорчука (Олександрія). Алібеков так і не отримав свого шансу.
Можливо, це до кращого, бо потенціал Алібекова набагато вищий, ніж просто центральний захисник. Для цієї позиції йому не вистачає холоднокровності. Коли у молодіжних командах його ставлять у центр поля – користі в рази більше. Тут є і конструктив, ведення гри, завершення атак.
Тільки от проблема в тому, що у першій команді на кожну позицію середини поля претендують по два гравці. В останніх матчах навіть Гармаш та Сидорчук не мають стабільного місця у першій команді. Навряд чи київський клуб піде на те, щоб попрощатися із своїми провідними гравцями. Тим паче, що Сергій та Денис мають довготривалі контракти.
Роман Вантух
20 років, лівий захисник / лівий півзахисник
Вихованець футбольного клубу Львів, у першу чергу, бере своєю працездатністю на полі. Готовий виконувати величезний об'єм роботи. Вболівальники навіть порівнюють його із Олегом Гусєвим. Тільки от фланги у них різні. Вантух зміг би грати і латераля, відповідаючи за увесь фланг, якби була у цьому потреба.
Футболісти, які готові багато працювати, до вподоби сьогоднішньому тренерському штабу Динамо. Олександр Хацкевич брав Вантуха до першої команди ще минулого сезону, коли виникли проблеми із фланговим гравцями. Роман навіть опинився у заявці на матч проти Партизана в Сербії. Але пробитися до першої команди ніяк не може. Виграти конкуренцію у Вербіча, Циганкова – дуже складно.
Ще цього літа Вантух міг повернувся до Львова в оренду. Але в останній момент все змінилося, гравець залишився у Києві. Позиції Вантуха за півроку не стали сильнішими. Він так і залишається гравцем молодіжної команди. Тому варто задуматися над новими викликами.
Назарій Русин
20 років, форвард
Ще один вихованець ФК Львів у складі Динамо. Русин – нападник, заточений на завершення атак. Має просто неймовірне відчуття голу. Знаходить місце там, де повинен опинитися м’яч у штрафному майданчику суперника. За стилем гри чимось нагадує молодого Сергія Реброва.
Свого часу Русин був на провідних ролях у юнацькій команді Динамо. Зокрема і в Юнацькій Лізі УЄФА. Потім завоював місце в молодіжній команді. Ставав найкращим бомбардиром першості дублерів.
У першій команді також отримав шанс, коли лазарет переповнився травмованими. Олександр Хацкевич довірився кільком дублерам, серед яких були Шапаренко та Русин. Назарій забив відразу – Скендербеу, потім у Кубку – Десні. Здавалося, взимку отримає свій шанс. Але через травму хлопчина пропустив зимові збори.
Цього сезону Русин забив вирішальний гол своїй колишній команді – Львову – на останніх хвилинах гри. Відзначився забитим м’ячем у матчі проти Чорноморця. Здавалося, після травми Бєсєдіна Назарій врешті зможе закріпитися у першій команді Динамо. Але, на жаль, продовження не було. Молодий нападник виглядав непереконливо у тих матчах, де йому довіряли. Тренерський штаб вирішив перевести на позицію форварда Вербіча, а Русин знову залишився на рівні молодіжної команди.
Думаю, причина такого стану речей полягає в тому, що Русин просто не підходить під стиль футболу Хацкевича. Білоруському тренеру потрібні нападники, які зможуть забивати, вирішувати епізоди, при тому багато працювати на команду. Русин же гравець, заточений на завершення атак. Сам по собі не може обіграти півкоманди суперника, йому потрібна підтримка півзахисників. До всього, не зважаючи на вік, травм у молодого нападника вистачає. Ще не було такого, щоб він зміг відіграти повноцінний сезон. Завжди якість болячки.
Зараз повернувся Бєсєдін. Влітку взяли перспективного Супрягу. Перший на два роки старший від Русина, а другий – на два роки молодший. Не варто забувати про талановитих Ваната та Ісаєнка, яким потрібно отримувати ігрову практику в молодіжній команді. Обоє показали цього сезону серйозні перспективи та зіграли за «дубль», незважаючи на 16 та 17 років відповідно. Не великий секрет, що Динамо продовжує шукати нападника. Навіть, можливо, не одного.
Виходить така ситуація, що Русин не дотягує до першої команди, а у молодіжній вже себе вичерпав. Тому потрібно думати над подальшим розвитком власної кар’єри.
Випадок Русина чимось нагадує долю Яремчука. Між іншим, вони обоє – із Львівщини. Проявили себе на рівні юнацьких та молодіжних команд, а от у першій не вдається. Життя показало, що тому ж Яремчуку стало простіше, коли він змінив середовище. У випадку із Русиним менеджерам Динамо, можливо, не варто приймати такі кардинальні рішення, як свого часу із Романом…
Сергій Тищенко, Футбол 24.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
