Колишні сербські легіонери продовжують переслідувати Волинь навіть у Першій лізі. З українських клубів давно не знімали очок за борги. Аж тут – мінус шість пунктів для Волині, яка дуже рвалася цього сезону в УПЛ.
Так, це знову серб. В останньому сезоні в УПЛ Волинь займалася боргом Саші Стевіча. Але нічого з того невийшло і після відмінусування шести очок команда вилетіла у Першу лігу. Хоча борг згодом все ж заплатили.
Тепер цей Іван Рогач. Вихованець системи Црвени Звезди приїхав весною 2014 року у Луцьк із белградського Рада. Травмувався і грав в основному за дубль. За головну команду Волині він має тільки два виходи на заміну. Але дивувати це не мусить, адже тоді в центрі півзахисту чи оборони в Луцьку грали Бікфалві, Скоба, Шиков і Шершун, а згодом повернувся Шарпар і приїхали Бабенко і Політило.
Так, Рогач трохи пограв за сербську молодіжку (хоча батько у нього – чорногорець, а мати — боснійка), але питання доцільності його приїзду, щоб зміцнити цю зону — це питання до менеджменту і головного тренера.
Які мотиви були у Кварцяного, щоб взяти Рогача знає тільки він. До Луцька серба привіз, до речі, колишній нападник Хрестоносців початку 2000-х Саша Мітіч.
Рогач прокантувався у Луцьку трохи більше року і повернувся у рідне місто Нові Сад грати за Войводину.
І хоча перехід серба був нібито безкоштовним, на Волині відтоді висів борг перед Радом за виховання гравця. Історія його повернення затягнулася до 2017 року, хоча могла закінчитися ще влітку 2016-го, коли Волинь стрімкими темпами реінкарнувалася у ФК Луцьк.
Як відомо, власники клубу в останній момент передумали обнуляти борги і статус клубу через Другу лігу й почали переговорний процес із добрим десятком колишніх футболістів, у контрактах яких були прописані десятки тисяч доларів місячної зарплати. Волинь залишили в УПЛ, але про незначну суму для Рогача тоді забули (або ж не встигли сплатити).
Гаряче стало влітку 2017 року і саме тоді ФІФА, за нашими даними, винесла вердикт щодо Волині, який підтвердила 20 грудня ще одним листом. Причому лучани вже розплатилися за його перехід з Рада, а сам клуб жодних претензій до Волині не мав.
Тож вчорашні мінус 6 для Хрестоносців — це останній (сподіваємося) привіт від «диких» олігархічних зарплат 2000-х, розбалансу платіжної відомості і клубного менеджменту.
Інша справа, що прецедент Рогача стався саме зараз. Коли у Луцьку міцний склад, чудовий для Першої (і не тільки) ліги бюджет і сто разів задекларовані напередодні місцевих і парламентських осінніх виборів 2019 року плани повернутися влітку в Прем’єр-лігу.
Мінус шість очок в умовах чи не найцікавішої за останні роки боротьби у Першій лізі погано корелюються із намірами повернутися в УПЛ і привозити до Луцька Шахтар, Динамо і Зорю.
Тепер дуже легко можна пролетіти повз неї навіть із Кожановим, Бартуловічем і Сімінінім на борту.
У грудні Волинь отримала ж ще один удар, коли збори УПЛ проголосували проти розширення ліги до 16 команд. Навіть із рішенням ФІФА лучани могли б легко зайти у розширену Прем’єр-лігу — кого власне туди ще брати? А от із 12 клубами зробити це буде вкрай важко. Напряму туди точно вийде тільки Дніпро-1.
Якщо завдання виходу з Волині не знімуть, то вихід один – битися за перехідні матчі із Колосом і Оболонню й виходити з третього місця на 10-у команду УПЛ.
Звісно – футболісти не винні у ситуації, але і для них треба буде вигадати достатню мотивацію, щоб команда ще раз набрала забрані очки і наздогнала Колос, який до того ж має матч у запасі.
Головне — бути переконаним, що більше жоден рогач не вирине посеред сезону із рішенням дисциплінарного комітету ФІФА.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
