За часів роботи Краснікова у «Металісті» тонни матеріалів вихваляли хист функціонера знаходити діаманти на латиноамериканських піщаних пляжах. Бразильці і аргентинці приїжджали до Харкова з методичною регулярністю, формуючи статус клубу як структури, що добре розбирається в прихованих талантах. Красніков прикрашав собою місце в «Металісті», а місце прикрашало Краснікова. Існувала гармонія, щодо якої досі ностальгують харківські гурмани.
Навколо Євгена Краснікова сформувалася репутація чи не найсильнішого селекціонера на просторах України. Тож його прихід до «Динамо» не міг не супроводжуватися захопливими і трепетними зойками «біло-синіх» сердець. «Динамо» пророкували прорив у плані трансферної політики, низько вклоняючись Суркісу за рішуче рішення залучити до роботи спеціаліста без динамівського герба на грудях.
Але існувала й інша думка. Думка, яку формували побоювання щодо раціональності запрошення Краснікова. Євген Олексійович – це командний боєць, а кращого партнера, аніж Мирон Маркевич, годі було шукати. Ігор Михайлович Суркіс в уяві малював собі тандем Хацкевича-Краснікова як монолітної структури, але в реальності існувала інша вірогідність. Вірогідність того, що два великих его не зіллються в єдине ціле.
Ластівки полетіли з гнізда неопереними. Можливо, саме тому президент «Динамо», горячи бажанням довіритися Краснікову, зробив його не просто якимось там селекціонером, а цілим віце-президентом клубу з питань трансферної політики. Хочеш не хочеш, а Хацкевич мусив рахуватися з думкою нової «шишки».
Достеменно не знаємо, чи погоджував Красніков трансфери Буено, Че Че та Сідклея з головним тренером, але уже, - з плином часу, - маємо нагоду оцінити плоди роботи. І ці плоди, насправді, навряд чи можуть потішити Ігоря Суркіса. Смоковниця виявилася проклятою.
Впродовж першої половини сезону 2018/19 Хацкевич не раз відбивався від запитань про бразильців: не притерлися до команди, не звикли до погоди, не зрозуміли вимог. Двоїв тренеру і Суркіс, а Євген Красніков мовчав тихіше води і нижче трави. Його знахідки не просто не грали, а часто виступали тягарем і яблуком розбрату у команді. І піти проти самого себе лише для того, аби догодити одному з віце-президентів, Хацкевич не міг.
Че Че і Сідклея бодай іноді вітром заносило в русло командної течії, а ось Вітор Буено яскраво підпадав під визначення «трансферний провал». В оренду на два роки був взятий гравець, з яким навіть не бажає розмовляти головний тренер. Питання до умов контракту бразильця виникало одразу (тим паче, зважаючи на те, що в «Сантосі» Буено також був резервістом), але зараз цей футболіст може слугувати ілюстрацією відсутності нормальної комунікації між головним селекціонером клубу та головним тренером команди.
Треба враховувати той момент, що за повідомленнями деяких ЗМІ Вітор Буено став частиною угоди «Динамо» з «Сантосом» щодо відбуття до Бразилії Дерліса Гонсалеса. Парагвайця кияни намагалися збагрити якнайшвидше в силу високих затрат і мінімальної викладки футболіста на полі. Бразилець став ніби своєрідним бонусом, хоча за нього довелося «Сантосу» ще й доплатити. Крім того, президент бразильського клубу недвозначно зазначав, що перехід Буено до «Динамо» відбувся б навіть за умови зриву переходу Гонсалеса до «Сантоса». »Ці переходи не є взаємопов'язаними», - розповідав Жозе Карлос Перейра виданню Globo Esporte. Але навіть якщо президент бразильського клубу лукавив і Буено перейшов до «Динамо» в додачу до суми за Гонсалеса, чи був сенс міняти шило на мило?
»Не знаю, чи буде у мене постійна ігрова практика в «Динамо» – вся надія на тренера. Але він майже не дивиться на мене, не знаю навіть, що відбувається» (с), – ризикнемо зауважити, що варіант з Буено як підсилення колективної роботи Хацкевич відкинув від себе після виїзду на кубковий матч з «Минаєм», в якому бразилець тихоходом виглядав на фоні друголігового колективу. Той бразилець, кому потрібно було вигризати газон заради права бути в обоймі. Жорсткі і свіжі у першому таймі суперники затоптали Буено точно паростки травички на іподромі. Тут вже двох думок бути не могло.
Зате могло бути більше дискусії. І вона била джерелом. Як відбувся трансфер Буено до «Динамо»? Красніков привів бразильця до Києва, попередньо не погодивши кандидатуру з головним тренером, чи Хацкевич також брав участь в перегляді кандидата? Обидва варіанти кидають тінь на закулісну роботу київського гранда. Якщо Олександр Миколайович був активним учасником відбору кандидатур новачків, то йому слід розписатися у власному провалі і визнати, що марно були потрачені кошти, зусилля, час і віддане місце в заявці не конкурентоздатному спортсмену. Якщо Буено завели за ручку до кабінету Хацкевича, вручивши бразильця команді, наче коханій дівчині – сюрприз, тоді варто визнати факт відсутності комунікації і співпраці між селекційною службою і тренерським штабом. І те, й інше б'є по репутації «Динамо» загалом і Олександра Хацкевича зокрема.
Скажете, чи варто дивуватися трансферним провалам клубу, крізь горнило якого пройшли випадкові пасажири на кшталт Корзуна, Пантіча, Карлоса Самбрано, Петріча (і це лише за останній час)? Але ж раніше в «Динамо» не працював один з найкращих селекціонерів країни, а ставка часто робилася на підсилення з-за кордону (більше легіонерів – більша імовірність промаху). Нині же, коли Олександр Хацкевич покладається на вихідців з академії, а віце-президент приводить в клуб своїх протеже без відома тренерського штабу, руйнується (точніше сказати – не формується) та вертикаль, на яку розраховував Ігор Суркіс під час оформлення співпраці з Красніковим.
І чи довго президент терпітиме такий різнобій в часи, коли для клубу важлива кожна копійчина?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
