Крихітка на 300 фунтів. Про найогряднішого воротаря в історії футболу

Світовий футбол 8 Січня, 16:59 2261
Крихітка на 300 фунтів. Про найогряднішого воротаря в історії футболу
Вільям Фулк прославився не тільки своєю вагою
Голкіпер не повинен нести на собі занадто багато плоті. Великий Фулк, звичайно ж, посперечався б з моєю аксіомою, але варто пам’ятати, що він був сам собі законом. Візьміть ще тисячу мужчин такої ж вражаючої комплекції, і ви не знайдете серед них жодного, хто зміг би тягатися з Вільямом в швидкості реакції, спритності та швидкості дій.
Воротар Вулвіч Арсенала, Джеймс Ешкрофт

1914 рік. Гігантський мужчина, який страждає від ревматизму, намагаючись заробити на шматок хліба, змушений гастролювати на пляжі Блекпула, де кожен бажаючий може за пенні спробувати забити йому гол з пенальті. Легенда розповідає, що настільки низько опустився чоловік, якого колись знала вся Англія. Тож давайте згадаємо найважчого воротаря в історії, Крихітку Вільяма Фулка.

Він прийшов на цей світ в 1874 році. Маленькому хлопчику бракувало любові, адже маму не дуже потішило народження сина. І в цьому немає нічого дивного, адже він був незаконнонародженим. Щоб вберегтися від атак сусідів та перехожих, Мері Фулк відправила малого до своїх батьків в Блекуелл. З дитинства він звик до важкої праці, а тому в шахті він почував себе цілком комфортно. У вільний від роботи час Фулк грав в футбол за Блекуелл і на нього, мабуть, ніхто ніколи не звернув б уваги, якщо б одного разу в це місто не приїхала команда з Дербі. Вільям показав себе в усій красі. Так, намагаючись вибити кулаком верховий м’яч, він дещо не розрахував з ударом та зарядив в обличчя форварду Дербі. Нападник після зустрічі з лапою Фулка ще кілька секунд рахував зірки, а коли очуняв, то побачив, що втратив два передніх зуба. Боси Дербі вирішили, що краще буде, якщо такий нокаутер калічитиме суперників Баранів, а тому негайно запропонували йому контракт, який був казкою на фоні тих грошей, які отримував Вільям, спускаючись під землю. Але Фулк відмовився його підписувати, послухавши брата, який зазначив, що варто трішки поторгуватися, а тоді можна буде отримати ще солідніший гонорар. Ці дії Вільяма повністю виправдались.

Перформанс голкіпера вразив не лише представників Баранів, а й арбітра, який обслуговував даний товариський матч. Рефері симпатизував Шеффілд Юнайтед та переговорив з його керівництвом: «Взявши цього голкіпера, Ви ні разу не пошкодуєте. Це справжня гора м’язів (тоді Фулк при зрості в 193 cантиметри важив лише 81 кілограм)». Клинки послухали свого фаната і запропонували Вільяму 5 фунтів за перехід, свою частку отримав й Блекуелл, діставши по 1 фунту за кожен матч, який команді доведеться грати без Фулка до кінця сезону. Цікаво, що колоритний голкіпер міг би опинитися й в складі Дербі. Легенда розповідає, що представник Баранів з’явився в офісі Блекуелла одразу після того, як Фулк підписав контракт з Клинками. І ця пропозиція була навіть кращою за ті, які пропонував Шеффілд, але поїзд вже пішов.

По мірі розвитку кар’єри Вільяма, зростали не лише його фінансові апетити. Ставши профі, він не збирався сідати на дієту. В 1896 році воротар не дотягував 5 кг до сотні, а через три роки він набрав 30 кілограм та навіть не думав на цьому зупинятися, а під завісу кар’єри бойова вага Фулка сягала 178 кг. «Фотографії показують динаміку його метаморфози з підтягнутого атлета в щось з потойбічного світу, в своїй смугастій сорочці кольорів Шеффілд Юнайтед і безрозмірних чорно-білих шортах він виглядав так, наче, нап’ялив на себе комбінезон, Вільям скидався на гротескно розтовстілого Твідлама з «Аліси в країні чудес». В своєму репортажі з фіналу Кубка Англії 1899 року, в якому Шеффілд здолав Дербі з рахунком 4:1, газета Sheffield and Rotherham Independent описувала хвилю кумедного подиву, яка прокотилася стадіоном в той момент, коли вони побачили людину-гору, яка велично крокувала на своє місце між штангами», – пише Джонатан Уілсон в книзі «The Outsider: A History оf the Goalkeeper».

Крихітка на 300 фунтів. Про найогряднішого воротаря в історії футболу - изображение 1

В ті часи гравці активно працювали плечами. Коли голкіпер ловив м’яч в руки, то він аж ніяк не міг почуватися спокійно. Форварди намагалися вибити в нього сферу з рук або ж заштовхати його разом з м’ячем у ворота. Наш Голіаф, схопивши круглого в руки, міг спокійно спати. Якщо ж і знаходилися ті, хто був несповна розуму й намагалися відібрати в Фулка сферу, то вони миттєво про це шкодували. «Фулк ніколи не випрошував в судді фол в таких епізодах. Він просто клав свою гігантську долоню на плече надто активному джентльмену і відставляв його сторону, наче це був маленький хлопчик, а не дорослий атлет», – відзначав один з тодішніх журналістів. Репортаж в Athletic News про матч між Болтоном і Шеффілдом в 1904 році показує, наскільки сильно боялися Товстуна форварди суперників: «Стокс без проблем проскочив двох захисників та вискочив на побачення з Фулком, видавалося, що гол був неминучим. Але побачивши, що на його шляху виросла гора плоті, крихітний форвард, паралізований від страху, легенько покотив м’яча в руки Левіафану».

Звичайно, Фулк не відзначався грацією кішки, але він брав іншим. Воротар кидав м’яч далі, ніж більшість тодішніх футболістів могла вибити його ногою. Деякі джерела стверджують, що часто сфера, відбита Вільямом, перелітала центр поля. Також Фулк полюбляв ходити в атаку, він не боявся втратити м’яч, оскільки практично ніхто не хотів ризикувати життям, намагаючись відібрати його в гіганта. Вболівальники обожнювали Крихітку за всілякі витівки, оскільки він був одним з перших футбольних шоуменів. На полі голкіпер не працював, а відпочивав. І дійсно, як Вільям міг вважати футбол серйозною роботою після шахтарських трудових буднів. Й за цю роботу Фулку платили набагато більше, ніж під землею. Голкіпер отримував 3 фунти в тиждень, до того ж, йому платили навіть влітку, коли Фулк бив байдики. Також керівництво Клинків розщедрилося на десять шилінгів за виїзну перемогу та 5 за домашню вікторію чи нічию. Часто за перемоги в важливих матчах Фулк отримував преміальні в розмірі 5 фунтів. В ті часи середня тижнева зарплатня становила близько 1 фунта, а хороший спеціаліст заробляв максимум 2,5 фунти.

Попри відсутність серйозної освіти, Фулка часто заносило й він давав свої рекомендації навіть в тих сферах, про які не мав зеленого поняття. Так, отримуючи медаль за перемогу в Кубку Англії 1899 року, Вільям сказав лідеру Палати громад Артуру Бальфуру: «Ви – толковий політик. Але Ви злетіли занадто високо. Ви не відповідаєте займаній посаді». Як показав час, Фулк дещо помилився, оскільки в 1902 році Артур став прем’єр-міністром Великобританії. У лютому 1897 року Шеффілд Юнайтед грав товариський матч проти Шеффілд Венсдей. Того дня на «Брамелл Лейн» зібралося близько 6 тисяч глядачів. І вони ні секунди не пошкодували, що покинули теплі оселі в цей холодний день. На футбольному полі їм подали вишукану страву, яку приготував шеф-кухар Вільям. «Браш запустив м’яч дальнім ударом, він став пікірувати в ворота і Фулк вистрибнув, щоб забрати його до рук. Не влучивши по м’ячу, воротар схопився за перекладину та зламав її надвоє. Фулк залишився лежати на газоні, заплутавшись в сітці воріт. Довелося діставати іншу перекладину, що неабияк потішило вболівальників, які насміхалася над теслями, котрі намагалися привести до ладу ворота, які зруйнував Крихітка Віллі. Перша принесена балка виявилась занадто короткою, а ось друга була в сам раз, і її зрештою встановили під гучний свист та викрики фанатів», – рапортувала Sheffield Daily Telegraph.

Крихітка на 300 фунтів. Про найогряднішого воротаря в історії футболу - изображение 2

В 1899 Шеффілд приймав на власному полі приїжджих чорних латиноамериканців. Гастролери не надто добре вміли грати в футбол, а тому Фулк відверто нудьгував. Втомившись від бездіяльності, Вільям попер в атаку і забив два м’ячі. В 1905 році, вже виступаючи за Челсі, Фулк видав черговий номер. Коли арбітр зауважив Вільяму, що його форма співпадає з кольорами суперників та наказав голкіперу підшукати щось інше, той не знайшовши нічого відповідного розміру й вийшов на матч в банному рушнику. Існує версія, що Вільям в цьому матчі грав, завернутий в простирадло, яке позичив в господині, котра жила неподалік від стадіону. Він пообіцяв віддати «форму» в ідеальному стані. Саме через це Фулк не пірнав за м’ячами, як не дивно, але цю гру він зумів відстояти на нуль. Англійські журналісти каламбурили, що в цьому матчі Вільям зробив сlean-sheet не лише в переносному, а й в прямому значенні цього слова.

В інтерв’ю London Evening News Фулк так пояснював свої фокуси: «Ніхто не любить дуріти більше, ніж я. На мій погляд, важко знайти кращий момент для хорошого жарту, ніж після поразки твоєї команди. Коли ми перемагаємо, я одразу йду рахувати овець, просто в вагоні потяга. В такі дні все тихо й спокійно. А ось коли ми покидаємо поле на щиті, я приміряю на себе маску клоуна. Якось, після особливо прикрої поразки, я вижебрав в машиніста якусь чорну субстанцію, яку розмазав по своїй пиці. Так я і сидів за столом, прикидаючись дурником, а вся команда ледь не надірвала животи зі сміху. Мої витівки допомагали команді перемагати. Якщо не вірите, запитайте в гравців Шеффілда. Завдяки моїм фокусам в нашій роздягальні завжди лунав гучний сміх».

Джонатан Уілсон пише про історію, яка дещо скидається на безсмертний «Пігмаліон» Бернарда Шоу. «Одного разу Вільям, сидячи в поїзді, займався улюбленою справою – їв. Його трапеза складалася з хліба з сиром та іспанською цибулею. Вікарій, який сидів навпроти, вирішив зав’язати розмову з велетнем та не придумав нічого кращого, як сказати: «Мій друг, я бачу, що ви епікуреєць». Ошелешений Фулк, який вперше почув таке слово, обклав священнослужителя так, що в того ледь не зів’яли вуха. Вільям це зробив зовсім не зі зла, він подумав, що вікарій перший почав, обізвавши його якимось епікурейцем». Фулк, виступаючи за Челсі, миттєво переконав своїх партнерів, що приказка: «Хто рано встає, тому Бог дає» – це не просто слова. наступного ранку після першого ж матчу за Синіх Фулка, його заспані партнери спустилися зі своїх номерів в передчутті розкішної трапези. Але… За командним столом вже сидів Фулк, який за декілька хвилин примудрився з’їсти не лише свій сніданок, а й сніданок всіх товаришів по команді. Він ніколи не ображався, коли його називали ненажерою: «Мені однаково, як ви мене назвете, головне, не забувайте вчасно кликати на обід».

Крихітка на 300 фунтів. Про найогряднішого воротаря в історії футболу - изображение 3

В 1897 році в грі проти Евертона Фулк, впавши всією масою на форварда ірисок Лорі Белла, ледь не роздушив його, а коли на полі з’явився медик, Вільям підняв нападника, як пір’їну. Вільям так пояснював даний інцидент: «Ми зіткнулися в боротьбі за верховий м’яч – він впав, і я також не зміг втриматись на ногах. Я впав Беллу на спину обома колінами і сам перелякався не на жарт. Коли я перевернув його, то в нього було таке обличчя, що з кращим кладуть в труну. Я підняв Белла на руки, наче немовля, і поніс, промовляючи: «Боже… Боже…». На щастя, невдовзі він воскрес».

Скандали продовжували переслідувати Фулка. Якось у виїзному матчі проти Ноттс Каунті він пішов в рукопашну на форварда суперника, чим спровокував вихід вболівальницького моря з берегів стадіону. Матч на декілька хвилин довелось призупинити. Згодом трапився інцидент з центрфорвардом Ліверпуля Джорджем Алланом, який перед грою вихвалявся, що закине Фулка разом з м’ячем в ворота. Нападник постійно штурхав голкіпера, коли цього не бачив арбітр. Вільям ніколи не вирізнявся терпцем і не дивно, що він вибухнув. Фулк взяв Аллана в свої ведмежі обійми та перевернув його вверх ногами, так що голова суперника опинилася в болоті, на яке давно перетворився газон. Арбітр покарав Вільяма пенальті, а Аллан і наш герой на довгі роки стали ворогами. Фулк, як завжди, намагався виправдатися. «Все було зовсім не так, як стверджували журналісти. Писаки зробили з мухи слона, насправді, Аллан послизнувся та перекинувся через мене, а те, що його обличчя опинилося в болоті, – це теж чиста випадковість». Sheffield Independent писала про кумедний випадок, який трапився в жовтні 1899 під час виїзду Клинків в Ноттінгем. Поїзд проходив крутий поворот, аж раптом лава, на якій сидів Фулк та кілька його товаришів, обвалилася. Всі вже почали готуватися до найгіршого, але все обійшлося. Як потім з’ясувалося, вона просто не витримала ваги нашого Товстуна».

Одного разу Фулк ледь не розірвав суддю. 1902 рік. Фінал Кубка Англії. Шеффілд веде 1:0 в протистоянні з Саутгемптоном. Харрі Вуд вривається в штрафний Клинків та пробиває Вільяма. Спочатку арбітр Том Кіркем призначив офсайд, але проконсультувавшись з лайнсменом, змінив свою думку. Боковий вказав рефері, що м’яч потрапив до Харрі від гравця Клинків, а тому ні про який офсайд не може бути й мови. Розлючені футболісти Юнайтед покидали поле, а їхні вболівальники закидали газон сторонніми предметами. Фулк же замість того, щоб вирушити до роздягальні, розпочав своє полювання на арбітра. Кіркема хтось попередив, що його шукає Фулк. Том чудово усвідомлював, що з ним може бути, якщо його схопить голкіпер. Він зачинився в шафі, де зберігалися мітли та інший інвентар. Проте Вільям швидко знайшов сховок рефері. Коли Фулк вже знімав двері з петель, готуючись лінчувати Кіркема, в кімнату вбіг секретар ФА та кілька чиновників, які повисли на величезних лапах Вільяма.

Щоправда, Фулк часто захищав слабших. Джеймс Кеттон, один з кращих спортивних авторів тієї епохи, звинуватив захисника Шеффілда Пітера Бойла в тому, що саме він привіз той гол в матчі з Саутгемтоном. Бек підстеріг журналіста в роздягальні Клинків, і запитав Джеймса, чи дійсно він повісив на Пітера всіх собак за той м’яч. Кеттон, який не любив дурити, щиро відповів: «Так, повісив. Я й досі так думаю». Бойл загрозливо підняв кулаки. Аж раптом: «Коли я зрозумів, що мене зараз будуть бити і бити сильно, як ви думаєте, хто вийшов з душової. Це був старий добрий містер Фулк, 123 кілограми живої ваги, одягнений в костюм Адама. Він подивився на мене зверху вниз і проговорив серйозним тоном, посміхаючись на весь рот: «Я ваша людина для бійки. Ви якраз мого зросту». Оскільки я не дотягував і до 5 футів та важив менше 70 кілограм, читач миттєво зрозуміє, що цей жарт розсмішив не лише мене, а й Бойла», – згадував Кеттон.

Грехем Фіфіан в книзі «Колос: Справжня історія Вільяма Фулка» наводить цікаву байку: «Під час виїзного матчу Шеффілда, в якому Клинки здолали Сатугемптон, один з вболівальників Святих зірвав злість на півзахиснику гостей Нідхемі. Хуліган вибрав своєю жертвою Нідхема через його крихітні розміри. Але це була велика помилка. Нідхем провів фантастичну комбінацію ударів лівою-правою та відправив фаната в нокаут. Ця комбінація зробила б честь самому Бобу Фіцсіммонсу (перший британський боксер-чемпіон в надважкій вазі). Наступного дня Шеффілдом почали ходити чутки, що вболівальника вирубав не Нідхем, а Фулк. Проте Sheffield Telegraph спростував цю інформацію: «Фанат може радіти, що це був Нідхем, а не Фулк, тому що Віллі одним ударом міг би його відправити одразу на небеса»». Інколи Вільям зізнавався, що почуває себе мішенню через свої габарити: «Ви можете подумати, що форварди намагалися триматися здалека від такого великого хлопця, як я. Більшість так і робила, але були й безумці, які, коли не могли забити мені, постійно копали мене тишком-нишком. Хоча вже 5 років, як я зав’язав з футболом, але я вам можу показати синяки розміром в 5 дюймів, які прикрашають мої ноги. А на гомілці є один шрам, який, думаю, загоїться лише тоді, коли Бог візьме мене до себе», – бідкався Фулк.

Крихітка на 300 фунтів. Про найогряднішого воротаря в історії футболу - изображение 4

Вільям виділявся на полі не лише своїми антропометричними даними, він був дуже хорошим голкіпером. Тодішня преса так писала про нього: «Його надвага не завдає йому жодних незручностей і те, яким чином Фулк витягує низові удари, спростовує хибне твердження, начебто зайва вага є серйозною перешкодою для голкіперів». В 1897 році Вільям отримає свою першу і останню кепку за виступ в лавах збірної Англії. Він чудово впорається зі своїм завданням та залишить власні ворота на замку, однак йому більше ніколи не дадуть ще одного шансу. Чому?

Консервативним англійським джентльменам не подобались численні фокуси Фулка. Найбільше вони шаленіли від такої витівки Вільяма. Коли Фулк бачив, що він не дістає верховий м’яч, який летів в протилежний кут, то просто вішався на перекладину, скорочуючи цим площу воріт. Як наслідок, поперечка часто не витримувала 150 кілограм воротаря, а тому доводилось кликати на допомогу теслю. Sheffield Daily Telegraph так пояснювала, чому пост номер один в збірній Англії закріплений за Джеком Робінсоном, а не за Крихіткою: «Шкода, що він не може приборкати своїх внутрішніх демонів. Вільям – чудовий воротар, але Комітет з відбору віддасть перевагу тій людині, що грає за правилами, а не тому, хто постійно їх безцеремонно порушує». Про те, що Фулк не загубився б в складі Трьох Левів, красномовно свідчить статистика. В сезоні 1896/97 він пропустив лише 29 м’ячів в 30 матчах, а в наступному на один більше. Це був перший та третій результат за десятиліття, коли Перший дивізіон розширили з 12 до 16 команд. В 1902 році на гру Шеффілда навіть відправили двох кінооператорів, які стояли за воротами Фулка та знімали найвидовищніші моменти. Цей запис можна побачити на унікальному DVD Edwardian Sports.

До 1905 року Фулк зіграв за Клинків майже три сотні матчів, але поступово зайва вага починала вилазити йому боком. Особливо Фулку дісталося за матч проти Бері: «Товстун навіть не намагався стрибати за низовими м’ячами, не дивно, що ми влетіли 1:7», – писала місцева преса. Керівництво Шеффілда запропонувало Фулку продовжити контракт, але попросило його погодитись на зменшення зарплатні. Однак Вільям відмовився і перейшов в Другий дивізіон в новостворений Челсі, в якому Крихітці платили так, як й раніше. Сині навіть зробили Фулка капітаном. Батько Челсі Гас Мірс виконував усі забаганки Товстуна. Так, не бажаючи, щоб голкіпер перетруджувався, бігаючи за м’ячами, він поставив за воротами хлопчиків, які подавали йому м’ячі. Мірс ж дещо по-іншому пояснював, чому він відправив цих хлопців за ворота. На його думку, велетень Віллі мав видаватися справжнім Гуллівером на фоні крихітних ліліпутів. Завдяки цьому він би наганяв ще більший жах на форвардів суперника. Фулк ж в складі Пенсіонерів видав чудовий відрізок, протягом якого в 9-ти матчах поспіль залишав свої ворота сухими. Також в Челсі Вільям за один сезон відбив 10 пенальті. Один з форвардів, який в грі проти Синіх не забив два одинадцятиметрових, так пояснював свою невдачу: «Я просто не міг знайти щілину, куди б міг відправити м’яч. Гігантська фігура Фулка перекривала всі ворота». Деякі історики пояснюють неймовірну ефективність Вільяма під час пенальті такою хитрістю. Коли арбітр призначав одинадцятиметровий в ворота Челсі, Фулк ставив за воротами двох болл-боїв, які створювали ілюзію, що ворота захищає не один голкіпер, а троє.

В Лондоні Фулк став справжньою знаменитістю, про його появу в мюзик-холах повідомляли зі сцени, а запрошення на всілякі заходи надходили мішками. В 1905 Артур Джозеф Стеффенс почав друкувати в журналі Amalgamated Press футбольні історії для хлопчиків. Однією з найпопулярніших серед них була казочка про Синіх хрестоносців, ворота яких захищав великий, веселий, але дещо навіжений Вільям Фоук. Персонаж Здорованя Голкіпера, найпопулярнішого вигаданого футболіста до Першої світової війни також був списаний з Крихітки. Фулк оцінив акторський талант Харрі Уелдона, який грав його роль на сцені та навіть подарував йому пару своїх безрозмірних шортів. Однак помилки на футбольному полі траплялися все частіше і надовго в Челсі Фулк не затримався. В 1907 році його продали в Бредфорд Сіті, де Фулк на власній шкірі відчув справедливість давнього афоризму про те, що земна слава скороминуча. Навіть рідні вболівальники обливали Вільяма такою брудною лайкою, що керівництву клубу довелося найняти кількох детективів, що б ті відловили тих, кому найбільше не подобалися статура Віллі. В 1890-х один з журналістів пожартував, що Фулк, коли виходить на поле, закриває собою сонце. Під завісу кар’єри голкіпера, це твердження було дуже близьким до правди.

Крихітка на 300 фунтів. Про найогряднішого воротаря в історії футболу - изображение 5

Одна з бредфордських газет в матеріалі від 29 вересня 1906 року писала: «Сьогодні на одній з вулиць нашого міста внаслідок зіткнення з Фулком ледь не загинув кінь кебмена. На щастя, жеребець вижив». Вільям спростовував цю байку: «Якби на моєму шляху дійсно зустрівся б кінь, то ніякого зіткнення не було б. Я б просто осідлав його. От і все». Проте жовта преса не заспокоювалась. Одна з газеток опублікувала історію про те, що якось Вільям побився зі знайомим об заклад, що він за одну вечерю з’їсть цілого коня. Англійський Пантагрюель без проблем впорався з цим нереальним завданням, а потім ще й попросив десерт. Пересічні громадяни вірили цим всім вигадкам, які висмоктували з пальця «авторитетні» журналісти. Менеджер Бредфорда не сприймав велетня всерйоз та змушував його приходити за зарплатнею до маленьких воріт, в які Фулк ледь пролазив.

Не бажаючи більше терпіти знущання, Фулк повісив рукавички на цвях в 1907 році. Через 9 років, всіма забутий Вільям, помер від пневмонії, яку він підхопив, попавши під сильну зливу на скачках. Таку причину смерті назвав один з перших некрологів, який вийшов в місцевій пресі. Насправді, причина смерті була набагато прозаїчніша – цироз печінки. Фулк любив не лише поїсти, а й добряче хильнути віскі. Вільям став однією з перших футбольних ікон, на яку йшли тисячі вболівальників. Заповнюючи вщерть стадіони, вболівальники знали, що Крихітка на 300 фунтів не дасть їм нудьгувати на трибунах. Шкода, що в сучасному професійному футболі більше немає місця таким «малюкам».