Загалом найбільші розчарування в Серії А називають з 2003-го року, пише football24.ua. Спочатку переможця Золотої урни визначали за підсумком плебісциту, яке організовувало Rai Radio 2. У ці часи абсолютними рекордсменами був Інтер (4 рази його гравці посідали місце на глузливій вершині) та бразильський форвард Адріано (3). Також «відзначали» його земляків Рівалдо, Феліпе Мело та Пато, італійців Легротальє та Вієрі, португальця Куарежму, аргентинця Дієго Міліто. Згодом голосування перейшло на Фейсбук, а італійське радіо і зовсім припинило її «вручати». З 2009-го (причому 4 роки було дві паралельні нагороди) ініціативу перехопили вболівальники, а премія, яку також перекладають як Золотий бідон, стала наслідком співпраці порталів Calciobidoni, Fantagazzetta, Guerin Sportivo і Delinquenti del Pallone.
Почалось усе з 2-х поспіль «тріумфів» Рікарду Куарежми, який грав тоді за Інтер. Далі не дуже приємну нагороду брали Адріано (Рома), Дієго Форлан (Інтер), Ніклас Бендтнер (Ювентус), Ісхак Бельфоділ (Інтер/Ліворно), Хуан Ітурбе (Рома), Жоффрей Кондогбія (Інтер) та Габріель Барбоза Габігол (Інтер). Як бачимо, «нерадзуррі» й тут домінували в рейтингах найгірших гравців року.
Віднедавна почали присуджувати ще одну образливу премію в рамках Золотого бідона – Jolly, яку можна перекласти як блазень чи посміховисько. Минулоріч переміг молодий хорватський півзахисник Марко П'яца, який абсолютно не виправдав затрачених Ювентусом 23-х мільйонів євро. Хто ж претендував і отримав премію, яку ще називають АнтиЗолотий м'яч Кальчо у 2018-му? «Футбол 24» – про всіх кандидатів і переможців.
10. Даніло (Удінезе/Болонья, 0,2% голосів)
Бразильський захисник став капітаном фріульців після відходу великого Тото Ді Натале, але проміняв звання прапора «зебр» на казна-що. Даніло Ларангейра почав конфліктувати з фанатами Удінезе, а на тренуваннях – жахливо грубо фолити проти партнерів. Унаслідок важких суперечок з власниками клубу сім'єю Поццо 34-річний центрбек перебрався у Болонью в оренду з правом викупу. Ганебний і нещасливий підсумок 7 років у складі Удінезе – боротьба за виживання, яку його нова команда наразі програє.
9. Дефрель (Рома/Сампдорія, 1%)
Класичний варіант, коли форвард непогано себе проявляє у клубах середньої руки, але перехід у топ-команду переростає його рівень і все починає ламатись. Для Еусебіо Ді Франческо Грегорі Дефрель мав стати довіреною особою в роздягальні Роми, адже обоє прийшли із Сассуоло. Наставник «джаллороссі» пробував використовувати 27-річного француза в ролі страйкера чи відтягнутого форварда, але все марно – 1 гол за 20 матчів означав, що 15+5 мільйонів євро викинуті на вітер. Перейшовши в оренду до лав Сампдорії, знову почав забивати, але не смійте робити далекоглядних висновків – своєрідний хамелеон просто знову опинився у сприятливій ситуації без тиску.
8. Арментерос (Беневенто, 2,1%)
Швед кубинського походження, який забив понад 20 голів у Нідерландах, абсолютно провалився на новому для себе рівні. Беневенто заплатив за 28-річного форварда 2 млн євро, але і клуб, і гравець пережили катастрофу. Самуель Арментерос дещо оговтався в США, почавши забивати за Портленд в оренді. Однак до іншого шведа з МЛС, в якого теж намішано різної крові, Ібри – відстань світлових років.
7. Ньянг (Торіно, 2,3%)
Ось що буде, якщо змішати трішки генія з безмежною непокірністю. Коли сенегальського форварда ще не дуже добре знали і його зупинило та хотіло позбавити прав італійське ДАІ, він вирішив видати себе за партнера по команді. Потім його забували включити в заявку на Лігу чемпіонів. Як виявилось, це був своєрідний знак. Гнучкий, швидкий, може закрити будь-яку позицію в атаці. Мбайє Ньянга порівнювали навіть з легендарним Анрі. Однак, так і не проявивши себе в Мілані, він перебрався у Торіно за 14 млн євро, ставши найдорожчим «гранатовим» в історії – так сильно його хотів Сініша Міхайловіч. Забив лише 4 голи за майже 30 матчів, пішов у Ренн на правах оренди. Динамо хотіло Ньянга, проте були нюанси – Торо готові вийти в мінус, але ж не настільки.
6. Арістотелес (Кротоне, 2,4%)
Його трансфер викликав купу іронічних відгуків, адже у 1984-му на кіноекрани вийшов культовий для Італії фільм L'allenatore nel pallone (Футбольний тренер). У катастрофічній команді головного героя був персонаж з таким же іменем. Та навіть кіношний Арістотелес приніс більше, ніж справжній, на футбольному полі. Батько 23-річного венесуельського опорника називав своїх дітей на честь грецьких богів і філософів: Зевс, Андромеда, Сократес та Арістотелес. Імена, які більше пасували б якимсь бразильцям 80-х. Цей Арістотелес, на відміну від свого тезки з фільму та вигаданої команди, в реальності не зумів врятувати свій клуб (у нашому випадку Кротоне) від вильоту і вирушив у заслання... в Словенію.
5. П'яца (Фіорентина, 4,8%)
Хорват продовжує бути у статусі ні риба, ні м'ясо. «Для мене честь носити цю футболку. Зроблю усе, щоб показати іншим, що заслуговую цього». Ще один гравець, який гарні слова не підкріпив справою. Минулоріч Марко П'яца виграв «блазня року» в Кальчо, хоча й став віце-чемпіоном світу. Більш ніж худий врожай в Юве (1 гол за 20 матчів) та Шальке (2 голи та 1 асист за 9 ігор) продовжився не надто продуктивною орендою у Фіорентині (гол плюс пас за 16 зіграних ним турів). Флорентійці дуже хотіли 23-річного атакувального півзахисника, але тактичні та фізичні пробіли свідчать не на користь хорвата. Проблеми зі шлунком, виключення з основи і зовсім недостатні зусилля зумовлюють чергове включення до списку найбільших розчарувань Кальчо.
4. Дальбер (Інтер, 5,5%)
«Це найбільша посмішка фортуни в моєму житті. Чудовий стартовий майданчик для мене». Так про перехід в Інтер говорив бразилець Дальбер Енріке. Парочка трансферних директорів Інтера Аусіліо та Сабатіні довго торгували 25-річного лівого захисника. Дальбер обійшовся у 28 млн євро. У гравці Ніцци були настільки впевнені, що проігнорували прохання Спаллетті підписати досвідченого Коларова. Як наслідок, став лише 4-м варіантом на «проклятому» лівому фланзі Інтера. Після Сантона, Нагатомо та навіть Д'Амброзіо. Ті жалюгідні кілька виступів Дальбера в основному тільки стали аргументами на користь такої ієрархії Спаллетті.
3. Сілва (Мілан, 13,3%)
Цей португальський форвард випробував чимало видів спорту, поки не зупинився на «доступному кожному» – футболі. Викласти 35 млн євро Порту за нового бомбардира збірної Португалії здавалось сміливою і блискучою інвестицією. Однак 23-річний Андре Сілва став повним розчаруванням. Ну може, трохи меншим за його партнера Калініча. Лише 2 голи за сезон у Серії А. Форвард гарно себе проявив лише в Лізі Європи, але і там не зумів вивести Мілан бодай у фінал. Революція за революцією «россонері», яким не вистачає розсудливості через тривалу відсутність Ліги чемпіонів, не залишила йому шансів.
Утім Сілва за Севільї в чемпіонаті Іспанії знову почав забивати і доводить, що на ньому, імовірно, зарано поставили хрест. Нашого вболівальника він цікавить ще й тому, що забиває в середньому в кожному 2-му матчі за Португалію – суперника збірної України у відборі Євро-2020. Андре став одним із героїв дебютного сезону Ліги націй, сповна замінивши Кріштіану Роналду, який взяв паузу в стосунках з національною командою. Ех, краще б він так і залишався провалом Кальчо ще на парочку сезонів!
2. Шик (Рома, 19,3%)
»№10 у Римі належить тільки Тотті. Ніхто ніколи не буде, як він. А я просто Шик». Рома викупила 22-річного чеха за складною системою – це найдорожче придбання «вовків» в історії (приблизно 40 млн євро). Шик у Ромі, втім, виявився дуже дешевий. Патрік забив лише 5 голів за 44 матчі, що фактично втричі менше, ніж було в Сампдорії. Нині його розглядають як не надто результативну заміну Джеко. Якщо врахувати, що за Салаха римляни отримали від Ліверпуля майже стільки ж, скільки витратили на Патріка, то їхнім фанатам стає ще сумніше. Відверте фіаско!
1. Нікола Калініч (Мілан, 49,1%)
Екс-форвард Дніпра став переможцем 2018-го року в категорії Золотий смітник. Нападник збірної Хорватії днями знову став батьком, але це фактично єдина позитивна новина за весь час у Мілані. «Носити номер Шеви? Це великий гравець, в якого я повинен вчитись. Шевченко – мій кумир». Так все гарно починалось. Культова сімка на спині, 2 чудові сезони у Фіорентині та лише 25 млн євро інвестицій у трансфер. Здавалось, Нікола Калініч поверне минулу славу атаці «россонері» під керівництвом добре знаного йому Вінченцо Монтелли.
Безжальна реальність була зовсім іншою – його витіснив з основи навіть юний Патрік Кутроне. На 10 років молодший італієць забив 18 голів, що в 3 рази більше за доробок хорвата. Фінал Кубка Італії проти Ювентуса (0:4) був жорстокою кульмінацією і символом провального сезону. Проте Нікола продовжив ще й на ЧС-2018 – через відмову вийти на заміну його вигнали зі збірної, яка завоювала срібні медалі Кубка світу. Спроба взяти новий старт в Атлетіко стала тільки ще одним розчаруванням.
Звання ж «посміховисько 2018-го року» мандрує в руки ще одного суперника збірної України – півзахисника збірної Португалії Жоау Маріу. Мабуть, аби Мілану не було сумно, відзначили ще й хавбека Інтера. Португалець увійшов у топ-5 розчарувань премії Золота урна 2017, а тепер взяв нову «вершину», випередивши Хьоведеса (Ювентус) і ще кількох «россонері» Чалханоглу, Білью та Родрігеса, а також гравців римських команд Кайседо, Гоналона та Морено. Жоау Маріу – це бездарно витрачені 40 млн євро на чемпіона Європи-2016 в ролі гравця резерву, на якого покладали величезні надії, а він досі не може себе реалізувати в Серії А (навіть після непоганої оренди у Вест Хем).
Тарас Котів
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
