На перший погляд він видається людиною дуже щирою. І далекоглядною. На запитання про те, що дав Франу Солю етап, проведений у нідерландському «Віллемі ІІ», він відповідає трохи нетипово для футболіста. »Зміцнів в плані гри, став впевненішим у собі», – можна трактувати як чергові фрази спортсмена. А ось »вивчив дві мови, які згодяться в подальшому житті», – це вже відповідь людини освіченої, цілеспрямованої і здатної мислити ширше прямокутних рамок поля.
«Динамо» не вперше провертає трансфер футболіста, який мав серйозне ім'я в своїх попередніх клубах. До Києва свого часу прибували Рафаель, Беланда, Тремулінас, Велозу, Мехмеді, Дерліс Гонсалес, Александар Драговіч, яких для команд рівня європейських середняків можна вважати топовим кадровим ресурсом. Але Фран Соль виділяється найперше своєю риторикою. Наскільки щирий він з українськими журналістами, настільки – й з іспанськими, яким, в силу принципу національної єдності, можна було б розповісти трохи більше.
80 відсотків складової цього переходу Фран Соль відводить спортивному інтересу. Мовляв, «Динамо» – це проект, в якому цікаво реалізовувати свої амбіції. Звісно, всі ми знаємо про десятиразове підвищення зарплатні (зі ста тисяч до мільйона), але Фран Соль наголошує й на іншому аспекті. Мовляв, було п'ять клубів, які цікавилися форвардом, однак лише три з них зробили конкретні пропозиції. «Динамо» було найбільш наполегливим. І «Динамо» – це та команда, грою за яку (в тому числі, і в єврокубках) можна змусити іспанські клуби, котрі цікавилися Солем, але не доклали належних зусиль для трансферу, кусати лікті.
«Належні зусилля» – це не лише домовленості з самим футболістом. Фран Соль з деякою ноткою засмученості в голосі розповідає про бюрократичні проблеми, які ставали на шляху його відходу з «Віллема». Він любив «Віллем», вірою й правдою прислуговуючи цій команді три роки. Тож для нього болісним моментом стало не бажання «Віллема» сприяти підвищенню кар'єрного статусу гравця.
Клуб з Нідерландів не хотів відпускати Соля, але змушений був рахуватися з тим фактом, що влітку в іспанця завершувався контракт. Тож, аби не втратити футболіста безкоштовно, або за копійки, зі скреготінням зубів клуб пішов на угоду. Соль продовжує з «Віллемом» контракт ще на рік, а «Віллем» не перешкоджає переходу Соля до іншої команди за адекватну суму. Цією адекватною сумою стали 3,5 мільйони євро, хоча, само собою, «Віллем» розраховував на більше.
Фран Соль прикипів до Нідерландів. Бо там знайшов друзів, став батьком, зробив собі ім'я. Обжився в зоні комфорту, але ні миті не зволікав з можливістю з цієї зони вийти. «Динамо» – це не лише висока зарплатня, це ще й високі вимоги. І незвичні для Соля умови. Холодна зима, з якою іспанець ніколи в своєму житті не стикався, чужа мова. Хоча він обіцяє вивчити російську так, як вивчив чужі для себе англійську та нідерландську. А більшу частину зими сподівається проводити з «Динамо» на зборах в теплих краях, хоча, напевно, до кінця ще не розуміє, що йому доведеться грати і ранньої весни, і на початку зими, коли погода в Україні сувора.
До речі, про зону комфорту. П'ять років контракту – це одразу великий бонус для новачка. Принаймні, Соль розуміє, що не залишиться без роботи за сезон-другий, а сума зарплатні допомагає будувати матеріальні плани на майбутнє. І це вже перевірка на стійкість: чи не спокуситься гравець, чи не зрадить своїм принципам про «довести», «спортивний виклик» і т.д.? З іншого боку, «Динамо» саме винне, що таку спокусу дарує. Бо практика підписання гравців на п'ять років з Солем реалізувалася не вперше. У київському клубі – це своєрідний тренд, під який, зокрема, цього футбольного року вже підпали Че Че, Сідклей, Дуеллунн.
»Я щасливий, що все пройшло добре», – каже Соль. Щасливий і Ігор Суркіс, відтяпавши собі реально класного нападника. Але тепер це «щастя» потрібно імплантувати в гру «Динамо» і використовувати раціонально. Не стати коровою, на якій смішно виглядає навіть найяскравіше ковбойське сідло.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
