Учора російські журналісти повідомили, що 29-річний захисник збірної України та «Шахтаря» Ярослав Ракицький вже успішно пройшов медогляд в «Зеніті». Він приступить до роботи з пітерцями на другому зборі, який пройде з 1-го по 10-те лютого в іспанському Аліканте. Загальні витрати на перехід без урахування зарплати футболіста складуть 12 мільйонів євро.
Офіційне представлення Ярослава Ракицького в якості футболіста «Зеніта» відбудеться з дня на день (а, можливо, й з години на годину). Таким чином ще один громадянин України ось так запросто у період війни переїжджає на територію ворога, який окупував нашу територію.
І хоча із самим Ракицьким та його поглядами й переконаннями українським уболівальникам усе давно зрозуміло, все ж дикі за свою суттю секти «футболвнєполітікі» та «спортвнєполітікі», звісно, зараз вкотре активізуються, намагаючись виправдати вчинок футболіста, на якого донедавна всерйоз розраховував головний тренер національної збірної України Андрій Шевченко.
Та найприкріше те, що Ярослав у цьому сенсі далеко не один. На Росії грали і грають багато наших співгромадян, яким до лампочки те, як так звані «зелені чоловічки» Путіна захоплювали Крим чи що зараз діється на лінії розмежування на Донбасі.
Причому географія таких «безпринципників» досить широка: від безпосередньо представників Криму та Донбасу до уродженців центральної частини України та навіть патріотичних Галичини й Волині. Гроші ж не пахнуть…
У першій частині сезону в російській Прем'єр-лізі грали 6 «українських козаків-перевертнів». Насамперед варто звернути на недавнього чемпіона Росії у складі московського «Локомотива» Тараса Михалика. Хлопець із волинського Любешова і в Україні «прославився» своєю прихильністю до комуністичних ідей, навіть свого часу брав участь у виборах до Верховної ради, активно підтримуючи у себе на Волині кандидата від тоді ще дозволеної Комуністичної партії. Щоправда, футболіст київського ЦСКА, «Закарпаття», «Динамо» та збірної України переїхав у столицю сусідньої держави ще до початку буремних подій – 2013-го року. Однак у його нечастих висловлюваннях про українсько-російські стосунки відчувається явний крен у бік Москви.
А от уродженець Керчі Ігор Калінін банально втік з України у північні краї, коли в луганській «Зорі» його офіційно назвали організатором матчів із повним маніпулюванням результатів. 2017-го він опинився в астраханському «Волгарі», а згодом транзитом через «Краснодар» і в казанському «Рубіні», де переважно гріє лавку й досі.
До речі, та ж «Зоря» нещодавно повернула з Росії хлопця з Чернівців Ігоря Чайковського. Великий патріот України у висловлюваннях головний тренер луганської команди Юрій Вернидуб просто закрив очі на те, що цей пілігрим легковажно поїхав на заробітки в «Анжи» з Махачкали 2017-го року якраз із його команди.
Але найбільш українським клубом в елітній лізі російського футболу є «Урал» з Єкатеринбурга. Тут прописався «правдивий галичанин» Ярослав Годзюр з Івано-Франківська. Варто зазначити, що в російський футбол він перебрався далекого 2006-го і відтоді звідти не вилазить, отримавши вже російське громадянство. Грає за «уральців» і колишній захисник «Шахтаря», «Іллічівця», «Ворскли», «Дніпра», «Металіста» та збірних України різних вікових категорій Денис Кулаков (народився в Харківській області). Він, на відміну від одноклубника, їсть російський хліб з 2015-го.
А головним тренером колективу з Єкатеринбурга є колишній футболіст «Чорноморця», «Дніпра» та збірної України одесит Дмитро Парфьонов. Він як перейшов 1998-го у московський «Спартак», так і залишився на Росії, поїздивши багатьма клубами і як гравець, і як тренер. У тренерському цеху на Росії також працював Юрій Калитвинцев (очолював «Волгу» та московське «Динамо»), зараз він безробітний.
Ще одним персонажем з українським слідом у російській Прем'єр-лізі є 21-річний Данило Лісовий. Уродженець Москви 2011-го опинився у системі київського «Динамо», навіть зіграв 25 ігор за збірну України U-17, але 2015-го повернувся на історичну батьківщину в «Зеніт», а зараз виступає за «Арсенал» (Тула).
У другому за рангом дивізіоні російського футболу – ФНЛ – теж не бракує наших земляків. Сергій Шевчук з Макарова Київської області виступає за «Тамбов», Олександр Касьян із Безіменного Донецької області тільки декілька днів тому перейшов з «Томі» в узбецький «Новбахор», Віталій Федорів (на фото – ну, як же в Росії без галичан) із футбольної династії, яку подарував світові Жидачів Львівської області, і далі без тіні сумнівів бігає за «Нижній Новгород», Павла Степанця з Городні Чернігівської області занесло аж у Владивосток, де він грає за «Луч», Олександр Філін із Сімферополя отаборився в «Хімках».
А найбільше представництво українців у ФНЛ донедавна мав «СКА-Хабаровськ». Там першу частину сезону провів донеччанин Віталій Федотов (де продовжить кар'єру – невідомо), звідти киянина Дениса Дедечка в «Олександрію» висмикнув Володимир Шаран, ну, і там непогано себе почував уродженець західноукраїнського Дубно Рівненської області Віталій Приндета.
Словом, кому війна, а кому…
Віталій Павлишин
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
