Під час зимового антракту «Динамо» було необхідно розібратися з: а) нападом і заміною для Бесєдіна, який випав на невизначений строк; б) серединою поля, де у киян явно перебір виконавців і не завадило б ряди розчистити; в) ще і ще раз переконати громадськість у залізній довірі до Бойка, який продовжує залишатися не слабкою, але і не найсильнішою ланкою київського колективу; г) стабільністю гри.
Почнемо з питання по середині поля. Сидорчук, Буяльський, Шепелєв, Гармаш, Шапаренко, Че Че, Дуелунн, Андрієвський - вісім гравців з плюс/мінус однаковим обсягом роботи. Здавалося, це дуже багато, враховуючи, що Олександр Хацкевич в цій зоні випускає часто трьох: або двох опорних при одному атакуючому хаві чи навпаки. Однак Київ вирішив піти своїм - тільки собі відомим - шляхом, нікого з цієї банди не відпустивши, а з Андрієвським контракт ще й продовживши на чотири роки.
З футболістом, який з усіх перерахованих вище в поточному сезоні награв менше всіх. Яке взагалі майбутнє Олександра, якщо припустити, що в перспективі вийдуть на свій рівень Сидорчук, Шепелєв та Гармаш? Або клуб готується списати когось із згаданого тріо?
Втім, певну роботу з розвантаження ростера все ж провели. Морозюк, Пантіч, Корзун, Очігава, Калітвінцев - деякі з них в цьому сезоні, хоч і перебували на контракті, але за першу команду не зіграли жодного матчу. Тому можна вважати успіхом, що більшість з них вдалося прилаштувати до оренди.
Про воротарську позицію, мабуть, зайвий раз говорити не варто. Ні для кого не секрет, що Бойко не завжди стабільний. Напевно, в Україні немає жодного ЗМІ, яке хоча б раз не звертало уваги на привози Дениса. Однак тренерський штаб наполегливо продовжує йому довіряти. Не в останню чергу, тому що його колега - Бущан - також практикує результативні помилки з такою ж регулярністю. Майже за весь час незалежності України ворота «біло-синіх» захищали виключно власні вихованці, і логічно, що менеджменту хотілося б продовжувати цю традицію. Але ніхто не застрахований від ситуацій, коли резерви вичерпані і в такому випадку доводиться шукати ресурси на стороні. «Шахтар» більше десяти років тому знайшов у Полтаві Андрія П'ятова і навряд чи про це шкодує досі.
Але вся увага під час антракту була прикута до атаки. Про нападників «біло-синіх» не говорив вже тільки ледачий. Зараз тільки в парі речень, ще раз зазначимо, що новому форварду, Франу Солю, явно не вистачає зіграності зі своїми новими партнерами: куди бігти, де відкриватися, куди скидати м'яч і все в тому ж ключі. По ходу зборів м'яч часом просто закидали від свого штрафного на чужу половину. Чи то це така спроба комунікації, чи то так було задумано тренерським штабом - залишилося незрозуміло. Часом Соль єдиноборства вигравав, але скидати м'яч виявлялося нікому. Зворотний приклад - коли Вербіч сам завершував епізод, бо також не знав, в яку зону робити пас. У Русина в цьому компоненті однозначно була перевага, що і втілилося в очну перемогу над конкурентом за кількістю голів за збори. Тому не дивно, що Київ продовжує пошуки форварда, враховуючи, що прямо зараз готового наконечника атак у «динамівців» немає.
У підсумку, склалося враження, що за два місяці зими клуб займався тільки награванням Соля, в чому також не досяг успіху. На інші питання часу не вистачило і візуально команда ніяк не змінилася. Мова не про якісь позитивно-негативні зміни, а хоча б про щось нове напередодні матчів з «Олімпіакосом». А згадуючи нестійкість у грі «динамівців» проти більш скромних «Яблунця» і «Астани» в групі, з'являється занепокоєння за перспективи команди в боротьбі на всіх фронтах в поточному сезоні.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
