Деркач прожив непросте життя. Маестро дальнього удару – скільки голів-красенів поклав, скільки ще міг! Після того, як він виграв Кубок СРСР з Металістом, Борис оформив дубль у золотому матчі Динамо проти московського ЦСКА. Ці голи великою мірою вирішили долю останнього чемпіонату вже неіснуючої країни. Однак згодом про нього забули і відвернулись навіть найближчі. І їх можна зрозуміти. У скількох вже людей «напозичався»? Страшно уявити, які це суми...
Людині, за якою ведеться довжелезний шлейф карколомних історій про алкоголь, казино і кримінал, мало хто відважиться дати черговий «останній шанс». Йому раніше серйозно допомагали Олег Лужний (виділив матері Деркача значну суму на адвокатів) та Ахрік Цвейба (допоміг з влаштуванням на роботу в Металіст). Здавалось, ніби взявся за голову, навіть завів сім'ю і двох діток. Утім після 2014-го в житті українського Гаскойна знову круте піке.
Втрата роботи, повернення до шкідливих звичок, трудова еміграція в Малайзію. Там і почалось найгірше, хоча здавалось, що більшого пекла на землі складно собі й уявити. Проте навіть багаторічне перебування в угорській в'язниці не зрівняється з цим жахіттям. Адже зараз у житті Деркача, схоже, вже немає місця для надії на майбутнє. Втративши документи та останні гроші, зустрів своє 55-річчя у статусі безхатька, випрошуючи їжу та випивку в обмін за свої історії гучного падіння.
Видання «Фокус» провело власне розслідування, як так сталось із талановитим українським футболістом. За словами самого Бориса, він не може повернутись на батьківщину через втрачені документи і фінансову скруту. Представниця посольства України в Малайзії Тетяна Загребельна розповіла, що наприкінці 2017-го року до них звернулась особа з проханням допомогти. Український громадянин, який представився Деркачем, з'явився на призначеній співбесіді у стані сильного алкогольного сп'яніння, тому йому запропонували привести себе до ладу та прийти в інший день у більш адекватному стані для з'ясування особи.
Утім наступної зустрічі у посольстві так і не дочекались. За протермінування візи (порушення правил перебування у Малайзії) Деркач або його родичі повинен був би сплатити значний штраф (2,5 тисячі доларів). Авіаквиток з Куала-Лумпур до Києва коштує приблизно 800 доларів. У самого екс-динамівця таких грошей і близько немає. Утім за останні місяці він встряв у нову історію. Деркача, який втратив свідомість і лежав на вулиці, поліція госпіталізувала 23-го березня.
У чоловіка не було жодних документів, якими він міг би підтвердити свою особу. Зателефонували у наше посольство. Та ж пані Тетяна спочатку не могла впізнати у цьому змарнілому чоловікові людину, яка приходила до неї понад рік тому. Це був справжній шок.
«Тоді це був високий і накачаний чоловік, а тепер від нього залишилася ледь половина. За великим рахунком, я змогла ідентифікувати Бориса лише за татуюваннями на тілі, які бачила при першій зустрічі, а також на фото в публікації «Фокуса». Деркач перебуває у важкому стані – як фізичному, так і психологічному. Насилу розмовляє і сам зізнається, що у нього щось не гаразд з головою».
Потрібно було якось вирішувати питання повернення в Україну. В окремих випадках держава може допомогти, коли наші громадяни стають жертвою пограбування чи іншої надзвичайної події. Однак на підтвердження версії Деркача про викрадення документів і грошей є тільки його ж слова. Чоловік не звертався до місцевої поліції. Він повідомив Загребельній, що не бажає повертатись на батьківщину, де його ніхто не чекає. Однак альтернатива ще гірша – плати непосильний штраф, або на 2-4 місяці знову загримиш до в'язниці.
Тому не дивно, що українець відповів: «Краще додому, ніж знову за грати». Адже цього етапу він може вже не пережити.
«Боюся, якщо це станеться, то Борис попросту помре в ув'язненні. Він у дуже поганому стані. І якщо Деркач, не дай Боже, помре у в'язниці, тоді вже доведеться вирішувати питання з його рідними або близькими про транспортування тіла чи урни з прахом для поховання на батьківщині»,– каже другий секретар посольства.
Наші дипломати надіслали листа на адресу Управління Нацполіції Харківщини з проханням розшукати його родичів. Представники Динамо і Металіст 1925 коментують ситуацію лише на правах анонімності. У Києві журналіст отримав украй різку реакцію: «Напевно, він заслужив таку долю. Колись в Угорщині Деркач ледь не позбавив життя людини, за що опинився на довгі роки за гратами. І якщо навіть після цього він не зробив ніяких висновків, то шкодувати Бориса і співчувати немає абсолютно ніякого сенсу.
Так, київське Динамо витрачає чимало коштів на благодійність, зокрема, допомагаємо ветеранам клубу. Але Деркач не заслуговує жалю. Ми краще спрямуємо фінансову допомогу хворим дітям, які перебувають в Охматдиті. Або сиротам, чиї батьки загинули на сході України, захищаючи батьківщину. Але допомагати негідникові, який ступив колись на слизьку доріжку і зганьбив своїми діями, зокрема, і футбольний клуб Динамо – цього не буде ніколи! Нехай його історія послужить повчанням молодим футболістам, до чого можна опуститися в житті».
Борис Деркач (другий ліворуч у верхньому ряді) часів виступів за Металіст
У харківському клубі також не готові допомагати. «Знаєте, ми тут з ним стільки намучилися свого часу... Так, він колишній гравець Металіста, деякі співробітники нашого клубу навіть грали з ним разом. Але є сенс допомагати людині, яка сама бажає вибратися з трясовини. А якщо Борису воно не треба? Якщо замість нормального життя він віддав перевагу бомжуванню чортзна-де, то чим йому вже можна допомогти?
У Харкові у нього залишилися красуня-дружина і двоє малолітніх дітей. Швидше вже вони більше потребують допомоги, ніж Борис, який покинув сім'ю і гуляв-випивав десь в Азії. Безумовно, якщо буде організовано якийсь громадський комітет з порятунку Деркача, то ми на раді клубу розглянемо питання про перерахування певної суми на рахунок цієї організації. Як жест доброї волі, так би мовити. Але повторюся: на наш погляд, Деркач – це пропаща душа».
Разом з коштом перебування в лікарні (63 долари за добу) повернення колишнього футболіста в Україну обійдеться десь у 2 тисячі доларів, хоча з кожним днем ціна питання росте. Штраф у 2,5 тисячі місцева влада може пробачити, якщо надати довідку про госпіталізацію. Утім і без цього сума для Деркача просто фантастична. На прохання допомогти вже не відповідають навіть колишні партнери, які виручали в минулому. Стан цієї людини важкий, але стабільний, кажуть лікарі. Відтак переліт на батьківщину Борис мав би пережити.
У 90-х він за півроку програвав у казино в 10 разів більші суми, ніж потрібно зараз для виживання. Деркач написав листа з проханням допомогти. Таки хоче повернутись додому. Ситуація, схоже, така, що вже не до жартів. Та чи знайдуться ще ті, хто протягне руку допомоги, можливо, справді останній раз?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
