– Знаю, що вже в юнацькому віці ви відчули на собі силу ударів Олександра Алієва…
– Пригадую, він забив мені, коли я грав за івано-франківський Спартак. В Алієва коронний удар з правої, але цей гол йому вдався лівою ногою. Влучив ідеально – під самісіньку стійку. У ті часи Алієв забивав шедеври – дай Боже! М'ячі ледь не розривали сітку. На чемпіонаті світу U-20, коли Мессі став найкращим гравцем турніру, Саша забив туркам із центру поля – прямим ударом зі штрафного.
– А з його товаришем Мілевським ви також перетиналися?
– Так, у збірній України 1985 року народження. Це був мій дебютний виклик. Приїхав собі такий хлопець з Івано-Франківська, з Першої ліги. На тренуванні потрапив із Мілевським у «квадрат». І вже там я зрозумів, що це – специфічна людина.
Він вважав себе зіркою, бо прибув із Динамо. Віддав мені пас ліворуч – на метр-півтора. М’яч до мене не дійшов, проте Артем категорично відмовився заходити у “квадрат». Мілевський запам’ятався мені людиною “на пафосі». У підсумку в «квадрат» довелося стати мені. Зробив це суто через те, що лише приїхав у збірну і не хотів розпалювати конфлікт. За інших обставин усе було б по-іншому.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
