Загалом у ньому всім відомі персонажі, жодних несподіванок для футбольних фахівців і вболівальників не відбулося, проте на декілька нюансів можна звернути особливу увагу.
По-перше, у склад команди повертається травмований вінгер лондонського «Вест Гема» Андрій Ярмоленко. Цього року він ще не виходив на поле в жодному офіційному матчі, триває відновлення футболіста, але сам він має величезне бажання допомогти головній команді країни. Інше запитання – чи зможе він це повноцінно зробити…
Так само у списку перебуває Євген Коноплянка, який не має ігрової практики у німецькому «Шальке». До того ж з’являлася інформація про те, що й він на одному з тренувань гельзенкірхенської команди отримав ушкодження.
Словом, два символи (чи два крила) української збірної останніх років, як і раніше, в таборі «синьо-жовтих». Проте, з усього видно, їх епоха минає, і на перший план у тактичних побудовах Андрія Шевченка вийдуть інші лідери. Хоча користь і від Ярмоленка, і від Коноплянки ще однозначно можна отримати…
Так само, як і минула епоха у збірній України Ярослава Ракицького (це по-друге). Після переходу з «Шахтаря» в пітерський «Зеніт» мало хто вірив, що керманич української команди наважиться покликати настільки суперечливого (а для багатьох уболівальників відверто ненависного) персонажа у збірну.
А тут ще й додаткові фактори вплинули на такий і без цього очевидний вибір. Річ у тому, що наступні два поєдинки – із Сербією та Люксембургом – Україна проведе у Львові. Можна собі уявити, як би сприйняли його тут і який би негативний психологічний тиск панував би навколо колективу Андрія Шевченка.
І хай там як штучно розхвалюють Ракицького на Росії, мовляв, кращих центральних оборонців від Ярика в Україні не знайти, він допоміг «Зеніту» стати чемпіоном Росії і всяке таке інше, все ж навіть російські футбольні фахівці визнають, що саме ненадійні дії тепер уже колишнього українського збірника багато в чому посприяли вильоту вітерців у Лізі Європи від іспанського «Вільярреала». Особливо це стосується домашнього матчу, який команда із Санкт-Петербурга програла з рахунком 1:3.
Тобто на рівні далеко не найсильнішого російського чемпіонату Ракицький ще так-сяк витягує, результативно пробиває штрафні удари, може віддати непогані діагональні передачі. Але ось коли потрібно захищатися, то у Ярослава виникають проблеми. А коли ще й суперники серйозніші, то ці проблеми навіть великі.
Тому будувати з ним команду на перспективу аж ніяк не варто. Навіть абстрагувавшись від відомих усім політичних моментів...
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
