- Ми не мали так невиразно грати в першому таймі. Кияни забили швидкий гол, мали інші моменти, а ми грали практично без моментів. Не було агресії та вибігань в атаку, виглядали дуже блякло. У перерві переговорили з хлопцями, зробили певні корегування та провели дві заміни.
Гра Микити Шевченка сьогодні заслуговує похвали. Думаю, він найкращий гравець туру. Потрібно йому подякувати. Сподіваюся, що він повернувся до нас не дарма, показує зрілий футбол. Та й команда трохи інакше заграла, з’явилися моменти.
Може, і не заслужено, що кияни зіграли внічию, але це футбол, завжди хтось виграє і програє. Ми задоволені результатом.
- Чому ви протягом чотирьох матчів не відвідували прес-конференції?
- Після матчу з «Інгульцем» трохи підвело здоров’я. Я людина емоційна та пряма, міг десь зачепитися, відповідаючи на провокаційні питання, а у нас є канали, які вміють це розкручувати. Тому я вирішив поправити своє здоров’я та вдячний Олександру Анатолійовичу Грицаю за те, що підміняв мене.
- За вас сьогодні не грали орендовані динамівці, які могли б вас підсилити. Чи змінилася ваша думка з приводу оренди?
- Я не буду відмовлятися від своїх слів. Наша дружба з «Шахтарем» розпочиналася з того, що ми орендували у них багато футболістів. Але потім посварилися, тому що вони не давали цим футболістам грати. Причому у мене не вистачить пальців, щоб порахувати, скільки з цих виконавців стали класними футболістами, які не лише приносять користь українським клубам, але і грають у Європі.
Зараз ми беремо гравців у «Динамо» та будемо брати далі. Але продовжую стояти на тому, що орендовані мають грати. Але ми вже не орендуємо гравців у великій кількості. Михайличенко та Лєднєв – наші основні футболісти, Тимчик грає зараз менше. У Лєднєва взагалі зараз розквіт.
Що стосується заборони грати, то, вважаю, що це неправильна політика «Динамо» та «Шахтаря». Адже зарплату цим гравцям платимо ми.
- Ви вже неодноразово говорили, що йдете у відставку, потім поверталися. Наскільки вам цікаво продовжувати працювати в «Зорі»?
- Думаю, складно всім – у будь-якому клубі. Скільки мені тут ще бути – один Бог знає. Я готовий працювати, це моя улюблена робота. Я працюю з молодими хлопцями, які при мені стають футболістами, гра яких радує погляд. Буду працювати, поки президент не скаже «пора». Будуть виклики – піду. Але в будь-яку команду йти точно не буду. Краще залишатися вдома та піти на звичайну роботу. Я з простої сім’ї та не боюся ніякої роботи.
А у «Динамо» через рік все одно буде суперкоманда. Такої молоді більше немає в жодному клубі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
