«Я б не вживав слово провалили щодо команди, яка складається з молодих гравців. Ви подивіться, хто виходить на поле. По-перше, це не та команда, яка була декілька років тому. По-друге, на полі було три легіонери. Більшість українців. Я взагалі скажу вам відверто, що я мрію про те, щоб повернутися на 20 років назад, коли при Лобановському грала команда, на 100 відсотків російськомовна. Де, окрім українців, були два білоруси, один росіянин і один грузин. Вважаю, що сьогодні молодь, яка робить тільки свої перші кроки у футболі, заслуговує, по-перше, на увагу, на повагу. Всі ми сподіваємося на гучні перемоги Динамо. Навіть якщо говорити про перемогу над Маріуполем. Це протистояння з певними умовами. Викликає сумніви, що ця гра є визначальною в сезоні. Наприклад, Ребров, двічі вигрававши чемпіонат України, не обігрував Шахтар.
Хацкевич знайшов тактику, стратегію, умови, при яких він як мінімум не програє Шахтарю. Але в тих матчах, де, як-то кажуть, в андердогів треба брати три очки, команда чомусь буксує. Так це і є молодість команди. ЦЕ і є становлення команди. Я хочу всіх повернути у 1996 рік, коли Сабо програвав з цією командою все, що тільки міг. Навіть Ксамаксу програв.
Лобановський прийшов, взяв цю команду. З тими самими гравцями. І вже в 96-97 році він перегравав Реал і Барселону. Пам’ятаєте, був такий радянський фільм. Подвиг розвідника називається. Там грав актор Кадочніков. Він казав одному німецькому офіцеру: Терпение, мой друг, ваша щетина превратится в золото.
Я хочу, щоб терпіння дало нам змогу сподіватися, що команда прогресуватиме, що гравці робитимуть висновки, чому вони можуть обігрувати Шахтар та інші команди, і чому в матчах, де немає сумніву у перемозі, вони її не здобувають. Я ж не тренер. Я не знаю, чому так. Я простий вболівальник.
Я не хочу порівнювати з поколінням Мілевський-Алієв. Якщо казати про талант одного й іншого, вони з точки зору перспективи були визначними гравцями Динамо. Тоді, коли вони переймалися футболом, а не дещо іншим, дівчатами та ще чимось. Вони творили історію Динамо. Я не хочу сказати, що вони не були талановитими. Але, безумовно, я не можу порівняти Шевченка та Реброва з Мілевським та Алієвим. Тому що Шевченко та Ребров переймалися тільки футболом. Може колись Мілевський та Алієв зрозуміють, що вони переймалися не тим, щоб свідчило б про їхні професійні якості і в якому клубі вони грають.
Я сподіваюся, що хлопці, яким 16, 17 навіть 15 і 14 років, які тільки підростають… Той же Шепелєв, Шапаренко, Миколенко, Супряга, Ісаєнко, Булеца, Цитаїшвілі … Я можу безкінечно називати людей, які за певних умов скоро можуть стати визначними фігурами в команді, як повинна весь час прогресувати. Вони наберуть м’язи і будуть такими як 19-річний Миколенко, визначатимуть гру Динамо. Я розраховую на те, що не 12 тисяч буде на стадіоні. Вболівальники визначають гру. Якщо є вболівальники – є гра. Немає – то немає інтриги. Мені сподобалося б, якби в наступному матчі 22 травня вирішувалася б доля золотих медалей», - розповів Григорій Суркіс.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
