Конструктивна критика – то завжди добре. То рушійна сила для вдосконалення і аналізу власних промахів. Але ще краще – то самокритика. Вміння визнавати власні помилки є запорукою саморозвитку, завдяки якому й досягають видатних висот в тій чи іншій сфері діяльності.
З Андрія Ярмоленка навіть кепкували… Доводилося читати іронічні дописи про манеру Андрія аналізувати минуле. »Спочатку назвав себе не футболістом [посил до березня 2010-го, коли тоді ще юний і незрілий Ярмоленко відмовився давати інтерв'ю після матчу з «Ворсклою», сказавши, що наразі він ще не є футболістом], а тепер – тупим… Ха-ха». Насправді ж, в цих словах Ярмоленка – значно більше розуму, розсудливості і благородності, аніж в тисячах аналітичних спітчів тих чи інших футбольних експертів з певних медіамайданчиків.
«Тупим» Ярмоленко назвав себе в контексті теми його конфлікту з Тарасом Степаненком. Історія – давня і заїжджена. Перед Євро-2016 «Шахтар» в матчі чемпіонату у Львові розгромив «Динамо», а запам'ятався поєдинок масовим побоїщем. Рибалка вклинився в процес святкування «гірниками» чергового голу, довівши температуру до кипіння. Степаненко вип'ятив емблему «Шахтаря» перед трибунами і, повертаючись на свою половину поля, був атакований Відою. Але від стусана хорвата Тарас відвернувся, зате не відвернувся від копняка Ярмоленка. Андрій ногою підкосив партнера по збірній і згодом отримав три матчі дискваліфікації від КДК.
Та тема ще довго була на вустах в контексті провалу збірної України на чемпіонаті Європи. Перед початком турніру Ярмоленко та Степаненко перед об'єктивами камер та фотоапаратів потиснули руки і заявили про залагодження конфлікту, проте ситуація видавалася театральною постановою. Побоювання підтвердилися на турнірі, а потім – і після нього, коли журналісти писали про хворобливу атмосферу в роздягальні команди Михайла Фоменка, про поділ на «динамівців» та «гірників», про натягнуті стосунки між лідером атаки та лідером півзахисту.
Вибачення Ярмоленка перед Степаненком напередодні ЧЄ-2016 навряд чи були щирими. А ось в недавньому інтерв'ю Ярмоленка колезі Роману Бебеху – цілком. В тій розмові Роман прямого питання про конфлікт Андрієві не задавав, а лише зачепив тему Євро-2016 в намаганні вияснити причини провалу. Колишній лідер «Динамо» свідомо і не з-під палки сказав своє слово:
«З приводу мене і Стьопи [Степаненка]… Зараз я дуже шкодую про те, що вчинив. Це неприпустимо. Ще раз вибачаюся, тому що це… Не знаю. Молодий, гарячий… тупий. Я не люблю програвати і в той момент мене клемануло…».
Це вже щиро і по-дорослому. Але чи зможе хтось колись вибачатися за фразу »футбольне бидло», яка була викинута на адресу Ярмоленка за кілька днів після того поєдинку в процесі обговорення матчу за участю геть інших команд («Зоря» - «Дніпро», коли після гри дискваліфікований Зозуля вибіг на поле і вдарив арбітра Абдулу)?
Фразу, яка апріорі недопустима в процесі публічної розмови між людьми, чия професія вимагає нейтралітету та незаангажованості, і яка була до того ж використала в одному контексті з благородними репліками про громадян країни, про шлях в Європу, про заклики навести лад у Федерації. Фразу, котра плямою розбитого флакону зеленки лежить на дошці об'єктивного аналізу футбольної гри незаангажованими і нейтральними експертами.
Ярмоленко свій крок зробив… Але чи знайдуться мудрість і мужність зробити крок й на зустріч Ярмоленку?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
