І в них не зіграють разом звичні раніше два крила українського нападу – Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка. З першим, який упродовж тривалого часу заліковував травму, отриману в лондонському «Вест Гемі», наставник «синьо-жовтих» уже визначився остаточно.
«Всі гравці, яких ми залишили, готуються», – запевнив головний тренер української «націоналки». «Єдине – залишився Андрій Ярмоленко, але він не буде готуватися до одного, ні до іншого матчу. Він – як група підтримки для нас тут. Трохи бере участь в тренувальному процесі. Це більше потрібно йому, щоб він виходив швидше в стан після своїх травм», – пояснив Андрій Шевченко.
Ситуація з Євгеном Коноплянкою дещо складніша. Річ у тому, що у лівофлангового футболіста, який мав мінімум ігрової практики в німецькому «Шальке», є чимало хейтерів в Україні. І їх кількість за останній період збільшилася.
Дехто з уболівальників у соцмережах договорився до того, що цього футболіста взагалі не варто було викликати до табору національної команди. Мовляв, не грає в Бундеслізі, то хай і за збірну не грає, а швидше знаходить собі новий клуб, щоби реанімувати реноме, яке підупало останнім часом.
Однак у таких тезах навряд чи є хоча би малий відсоток конструктиву. Насправді Євген Коноплянка – дуже важливий елемент української збірної. По-перше, на його лівому фланзі атакувальних дій у нього досі немає гідного конкурента, який міг би повноцінно його замінити. Праворуч маємо Марлоса, Циганкова, Ярмоленка (коли видужає), а на протилежному краї виконавців такого рівня катма. Зінченко, Малиновський чи Буяльський – не варіанти саме ліворуч у вінгерах, бо їх тягне більше до центру, хоча той же Зінченко і грає на позиції лівого оборонця в «Манчестер Сіті».
По-друге, Коноплянка – один із тих, хто створює особливу атмосферу у збірній. Можливо, декого дратують його «смішки-потішки», а деякі жарти Євгена не зажди доречні, проте на формування психологічної легкості всередині колективу вони все ж впливають. Тим більше, коли так поводиться не «жовторотий пацан», а справді авторитетний футболіст із чималим бекграундом.
По-третє, Коноплянка – футболіст із великим досвідом. Як виступів на клубному рівні, так і в збірній України. Позаду в нього не один хороший матч. На європейській в арені він на слуху. І навіть проводячи невдалий матч, Євген викликає до себе увагу на полі не одного суперника, що подекуди створює вільні зони для партнерів по команді. І таких аргументів на користь потрібності Євгена Коноплоянки в головній команді країни можна навести ще декілька.
Тож наразі альтернативи Євгену Коноплянці на позиці лівого вінгера національної збірної України не видно. Зрозуміло, що лідерські функції в ігрових побудовах «синьо-жовтих» перехоплюють інші (за великим рахунком, вже перехопили) – такі як, Руслан Малиновський чи Олександр Зінченко. Однак у кожного виконавця української команди своя роль, і нехтувати нею однозначно не можна.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
