Благо, ми не претендуємо на тренерське крісло «Динамо», не є конкурентами Хацкевича і не залежимо від клубних інтересів киян. Тому можемо піддавати сумнівам речі, котрі йдуть в широкі маси з вуст поважних в українському футболі людей. Найперше, мова про характеристику Олександра Хацкевича його колегами.
Паулу Фонсека, відповідаючи на запитання про причини поразок від «Динамо», зазначав, що поступається своєму колезі, бо в площині тренерської роботи – гірший від нього. Юрій Вернидуб пішов ще далі, заявивши, що кращого тренера «динамівцям» годі й бажати. Це наче історія з фільму «Всі в захваті від Мері», де прекрасною героїнею Камерон Діаз дійсно захоплювалися всі навколо. Втім, Мері й справді була ефектною і грайливою блондиночкою, а ось Хацкевич – тренер з суперечливою репутацією. І вихваляти його, замовчуючи негаразди – то злочин проти об'єктивності.
Звісно, найгіршим в новітній історії тренером «Динамо» Хацкевич не став. Та й навряд чи хтось зможе найближчим часом зайняти цю нішу, «перевершивши» знаменитого Олега Блохіна з його четвертим місцем у чемпіонаті, низкою загублених талановитих іноземних гравців і методами мотивації «камон, плей». Втім, поклавши руку на серце, постараймось дати відповідь собі на запитання: як котирувалося б нинішнє «Динамо» Хацкевича, будь в чемпіонаті, окрім «Шахтаря» і «Зорі», ще «Металіст», «Дніпро», міцний «Чорноморець»?
Скептики скажуть, що в цьому і є родзинка ситуації. Хацкевич – тренер, який надиктований сучасними реаліями. Навколо імені Олександра Миколайовича сформувався ореол спеціаліста по роботі з молоддю, а нинішнє «Динамо» змушене пливти морем на нових вітрилах попутно молодим вітрам. Втім, окрім Бурди, Миколенка і Циганкова, хто ще розкрився під наставництвом Хацкевича впродовж двох останніх років? Ніхто.
Бурда і Циганков з'явилися в складі «Динамо» від безвиході. Перший покликаний був замінити Хачеріді, з яким не спрацювався новий головний тренер, а другий прийшов на заміну Андрію Ярмоленку, якого Хацкевич не боявся відпустити, але якого, що дуже важливо, вже не міг втримати й Ігор Суркіс. Плюсик до карми Хацкевичу? Безперечно, але ж і Ярмоленка колись підтягнув до основи тренер, який абсолютно не відповідав своїм рівнем вимогам тренерського крісла «Динамо».
Миколенко став відкриттям не всупереч, а завдяки – це теж треба відзначати. Довелося навіть забути про існування Івана Піварича, однак на іншому боці терезів будуть Назарій Русин / Микола Шапаренко / Владислав Супряга, прогрес яких або не відбувається взагалі, або зупинився невдовзі після зрушення з мертвої точки. І це – відповідальність тренера, який не здобуває трофеїв, з тріском вилітає з єврокубків, але якого часто виправдовують саме досягненнями на ниві роботи з молоддю.
«Такі моменти, які були у Русина… Команда працює над цим, виводить форварда двічі один на один, а реалізації немає. За це теж треба відповісти. Так, він старався, молодець. Але якість ось така і результат такий», - говорив Хацкевич після нічиєї з «Зорею», вкотре забувши, що це, в тому числі, і його відповідальність. Взагалі, тренер часто відводив вогонь від себе, киваючи вбік низького класу підопічних. Найяскравіше це проявилося в контексті протистояння з «Челсі», коли команда стала приреченою одразу після результатів жеребкування.
Ще Хацкевичу, судячи з його ж прес-конференцій, часто заважали судді, без помилки одного з яких, ймовірно, не було б того єдиного трофею, який Олександр Миколайович здобув впродовж двох років роботи з «Динамо». І вкрай рідко ми чули слова самокритики. Так і не дізналися, хто поніс відповідальність за епідемію травм, в тому числі – і рецидивних, хто насправді обирає гравців для основної обойми – Хацкевич, Красніков чи Шаблій, і чому команда психологічно стійка лише в поєдинках з «Шахтарем».
До речі, про трансфери. Точніше, про підсилення команди. За ходом сезону до «Динамо» приєднався Карлос де Пена, який до того залишався без активної гри майже півроку. Розпочавши за принципом «з місця в кар'єр», уругваєць виділявся на фоні своїх партнерів не лише технікою роботи з м'ячем, але й швидкістю та витривалістю (претендує на звання найкращого гравця «Динамо» і УПЛ в травні). Невже це не характеристика для тренерського штабу «Динамо»: гравець, котрий перебував без команди, зумів зберегти таку ж форму, як і гравці, тонусом та фізичною підготовкою яких займається штаб професійних і високооплачуваних спеціалістів.
Невже це вершина того, чого заслуговує київське «Динамо»?
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
