5 речей, які дратують в сучасному футболі

Світовий футбол 5 Червня, 19:38 1145
5 речей, які дратують в сучасному футболі
Роздуми про негативну сторону гри мільйонів в теперішньому її прояві.

Уболівальники давно вже звикли до того, що футбол – це найбільш популярний вид спорту на більшості континентів нашого світу. Футбольна географія постійно розширюється, захоплюючи усе нові ринки, при цьому з року в рік, акумулюючи все більшу кількість грошових коштів. Це й не дивно, враховуючи той факт, що попит завжди формує пропозицію, а футбол ніколи “не пас задніх” у сфері розваг. Але разом з тим мають місце і деструктивні процеси. Частина з них з’явилася доволі нещодавно, тоді як існує декілька, які діють уже протягом тривалого часу. У цій статті наведу свій топ-5 основних факторів, які бісять в сучасному футболі.

1. Букмекерські контори

Чи задумувалися Ви коли-небудь, скільки зможете назвати професійних футбольних клубів, які не мають хоча б одного спонсора в якості букмекера? Або ж, як багато футбольних оглядачів не рекламують букмекерську контору? Їх дійсно мало. Букмекерські контори як явище у футболі з’явилося відносно нещодавно, але протягом останньої декади набуло надзвичайної популярності. Зрозуміло, що нічого поганого в тому, що футбольні функціонери чи блогери хочуть відбивати частину своїх витрат за рахунок спонсорських надходжень (або ж і заробляти на цьому), а букмекерські контори пропонують їм найбільш вигідні умови. Більше того, це абсолютно нормально. Але бісить сам факт того, що крім контор, які по суті отримують свої надприбутки за рахунок тих же ж вболівальниках, футбол не сильно цікавий іншим суб’єктам бізнесу, не в останню чергу через деструктивну діяльність самих букмекерів, які в намаганні максимально популяризувати себе, не жаліють грошей на захмарні спонсорські контракти.

2. Недотримання фінансового “фейр-плею

УЄФА схвалив і затвердив ФФП у вересні 2009 року, а уже з наступного сезону програма вступила в дію. Основна мета – покращити фінансову стабільність європейського клубного футболу. Існує декілька думок з приводу доцільності цього кроку, але я вважаю, що запровадження фінансового “фейр-плею” – це приклад якісної потрібної реформи, адже у час космічних грошей варто особливо дбайливо охороняти спортивну складову змагань. Його недотримання в майбутньому може призвести до того, що гроші власника клуба стануть чи не єдиним необхідним фактором для завоювання трофеїв. На практиці ж футбольні чиновники готові інколи закривати очі на подібні речі (наприклад, перехід Неймара з “Барселони” в “ПСЖ” у серпні 2017), вдаючи, що все відбувається в межах правил, тоді як футбольні юристи придумують все нові схеми для обходження загальноприйнятих правил гри заради вигоди окремих осіб.

3. Інформаційно - аналітичні програми на телебаченні (стосується України)

У зв’язку з необмеженим доступом до інформації та появою нових каналів її донесення до кінцевого споживача, з’являються нові ЗМІ. Найбільше від цієї ситуації постраждали старі гравці цього ринку, тобто телевізійники. І варто додати, що постраждали справедливо. Часи, коли фактично не було жодної альтернативи двом загальновідомим передачам з їхніми ручними експертами та закостенілими поглядами на футбол, потихеньку змінюються новими цікавими людьми в українській спортивній журналістиці. Як наслідок, молоде покоління вболівальників все більше мігрує в сторону незалежних відео-платформ, знаходячи там своїх лідерів думок. Але найцікавіше, що ці телевізійні програми позиціонують себе як «інформаційно-аналітичні», забуваючи, що справжня аналітика – це трохи більше, ніж нарізка статистичних показників лідерів команд і постійний балаган з приводу будь-якого сумнівного рішення арбітра. У гонитві за рейтингами вони втрачають найголовніше – свого глядача, який втомився від однотипних випусків і шукає щось нове, що зможе розширити розуміння гри.

4. Футбольні чиновники

Українського вболівальника вже не здивуєш корупцією в ФФУ (перепрошую “УАФ”), купленими дипломами окремих високопосадовців чи лобіюванням інтересів олігархів. Уся ця порочна система вимагає радикальних реформ, на які знадобиться декілька, а можливо й декілька десятків років. Проте ми завжди стараємося рівнятися на цивілізований світ, ставлячи його в приклад. Але не у цьому випадку. Справа в тому, що світові футбольні чиновники взагалі нічим не кращі від наших. Візьмемо до прикладу ФІФА. Найбільша спортивна організація світу, яка має статус “некомерційного об’єднання”, одним з основних завдань якого є популяризація “гри мільйонів”, займається в основному відмиванням бабла. Постійні корупційні скандали, в яких замішано керівництво ФІФА та псевдо-реформи, як-от збільшення кількості команд на чемпіонатах світу, - це їх максимум. І від цього вдвічі неприємно, адже складається враження, що всі ці чинуші переслідують лише одну мету – максимально набити свої кишені, а футбол у них десь на десятому місці.

5. Самозакохані футболісти

На мій погляд, характерна риса класного футболіста в XXI столітті - це психологічна стійкість. Мегаталанти із хорошими тактичними навиками та прекрасною фізичною підготовкою можуть успішно виступати в топ-чемпіонатах на короткій дистанції, проте в довготривалій перспективі вони зникають на фоні менш обдарованих хлопців із “характером”. Вміння забувати найжахливіші вчорашні промахи і постійний голод до перемог – це основні чинники, які повинні мотивувати з дня в день добиватися високих результатів. Натомість в останні декілька років часто спостерігаю тенденцію, що у сучасному футболі все менше справжніх спортсменів, але все більше тих, які “люблять себе у футболі”. Це гравці, які більше хвилюються про кількість своїх підписників в інстаграмі або ж вигляд своєї нової зачіски, ніж про спортивні досягнення команди. Для них все рівно, за який клуб грати. Головне, щоб зарплата відповідала статусу цієї “зірки”, а у місці, де базується клуб, було декілька фешенебельних нічних закладів, в яких можна “залити горе” після невдалого матчу. До таких “футболістів” немає жодної поваги і час від часу їхня поведінка просто виводить із себе, адже публічні люди повинні бути прикладами для наслідування, а не лише задовольняти своє его і мислити категоріями “ваші очікування – це ваші проблеми”.


Усі вищеперелічені фактори – це виключно моя суб’єктивна думка стосовно всього того, що спостерігаю у футболі протягом останніх декількох років і в жодному випадку не варто ототожнювати її з найбільшими проблемами цього виду спорту. Але це все те, що ніколи не подобалося мені, як пересічному вболівальнику. Насправді, цих факторів набагато більше, а тому цей список потребує доповнення. Пишіть, що залишив поза увагою у своєму рейтингу...