Фонтан емоцій: кому присвячують перемогу на Чемпіонаті Світу U-20 наші переможці?

Віктор Корнієнко, захисник збірної України U-20:

Чесно сказати, у нас це вперше у життя кожного з нас, мабуть, таке більше не повториться. Дай Бог, щоб повторилося, звичайно. Емоції передати неможливо. Я не знаю, це таке враження, наче ми до зірок дістали. Я не можу це передати, ви маєте самі це відчути.

Коли залишалося секунд 30, коли прозвучав фінальний свисток, ми просто бігли і не знали, куди біжимо. В голові стільки було радості, це все емоції, ми бігли, обіймалися. Словами це не передати.

Дякую уболівальникам, які приїхали в Лодзь підтримати нас. Сьогодні на стадіоні було дуже багато вболівальників. Завдяки ним, їхній підтримці, вони кричали, ми все чули, нам це допомогло. Своїм батькам також, близьким, всім, хто дивився матчі і підтримував нас – всій країні – Україні!

Максим Чех, півзахисник збірної України U-20:

Коли прозвучав фінальний свисток, я не міг у це повірити, та й зараз не можу. Ці емоції не передати, заради такого і варто грати у футбол.
Коли Цитаїшвілі забив м’яч, я зрозумів, що ми вже чемпіони світу. Побіг, і це було найкраще святкування у моєму житті, це був найкращий момент у моєму футбольному житті.

Тренер пояснив нам, як ними грати, кого перекрити. 10 номер, хлопець дуже хороший, варто з ним щільніше зіграти. Він нічого так загалом і не зробив, подавав там. Ну, добре розібрали команду, як і всіх інших і досягли результату.

Ми повірили, що у фіналі, як пройшли Італію. З чемпіонством складніше. Я в це просто не можу повірити. Щось виграв, але не чемпіонат світу. Отакі враження, чесно.

Хочеться, щоб і національна збірна вигравала, і всі інші збірні. У нас дуже хороші молоді футболісти, яким не довіряють у клубах, більше грають досвідчені. А ми показали, що і молоді теж вміють грати у футбол.

Олексій Хахльов, півзахисник збірної України U-20:

Не вірю, чесно кажучи. Просто не можу повірити. Лише хочу сказати, що це для всієї України. В далеко непрості для нас часи, ми хочемо показати, що за свою мірю, за свою честь, за свою країну, за те, що на серці, можна битись і робити це достойно.

З кожною грою все більше і більше мурашки. Тут не про тиск справа, тут вже річ про те, що підхоплюєш цю хвилю, і, здається, що вже тебе ніщо не може зупинити. От я думаю, що в кожного з нас всередині було таке відчуття. А вболівальникам окрема подяка. Тим, які змогли приїхати, тим, які не змогли приїхати. То було дуже відчутно біля екранів телефонів, біля екранів комп’ютерів, біля екранів усіх гаджетів. Ми дуже дякуємо їм і, я повторюсь, ця перемога для них! Я би присвятив всьому українському народу цю перемогу. Це дійсно важливо.

Останні хвилини матчу так довго йшли, що це просто труба. Немає слів, одні емоції. Хочеться плакати, танцювати, сміятися. Я не можу це передати словами.

Валерій Бондар, капітан збірної України U-20:

Я вперше виграю такий вагомий трофей, і, думаю, гравці, котрі вигравали такі великі турніри, відходять від цього, мабуть, дуже довго. Тому я досі не можу повірити, що ми – чемпіони світу.

В останні секунди треба було битися, щоб не пропустити і все, куди там бігти вперед. Вже 2:1 було, я думав, як би його відбитися, дивлюсь на цей час, а він йде так довго, просто жах.

Олександр Петраков дуже сильний мотиватор. І я хочу сказати йому і всьому тренерському штабу величезне дякую за роботу, яку вони провели. І звичайно я хочу подякувати всіх клубних тренерів, бо вони теж вклали в нас свою душу, свою руку. Дякую.

Данило Бескоровайний, захисник збірної України U-20:

Ще досі не моду отямитися. Ми дуже, дуже раді. Для України це надзвичайне досягнення. Завдяки нашим уболівальникам ми досягли такого успіху, дійшли до фіналу і виграли його. Сьогодні на стадіоні була просто чудова атмосфера, ми чули цю підтримку.

Юхим Конопля, захисник збірної України U-20:

Не віриться. Я не знаю, коли, за день, два, тиждень – коли я це зможу усвідомити, я вам точно сказати не можу. Та, мабуть, усі ми, пацани і тренерський колектив. Це просто щось неймовірне.

Я не знаю, був ніби заворожений на врученні нагород, все це дуже туманно пам’ятаю. Я хочу всім пацанам подякувати за божевільну самовіддачу, за довіру один до одного і за всі ці 5 років у цьому колективі.

Перемога – це досягнення для всієї країни. Сподіваюся, вона дасть поштовх для розвитку всього українського футболу і, можливо, команди з Європи почнуть звертати на нас увагу. І хочу подякувати своїм близьким за підтримку, яку вони надавали завжди, особливо у важкі миті. Навіть просто по той бік слухавки, я відчував їхню присутність.

Хлопці і тренери жартують з того, що я рудий. Є у нас таке. Вийшло, що на фарт.

Денис Попов, захисник бірної України U-20:

Коли відчуваєш, що справді можеш допомогти команді, але у тебе немає на це права, то такого навіть ворогу не побажаєш. Хотілося взяти участь у фіналі, але нічого не поробиш. Останні секунди думав, швидше воно б уже все закінчилося. Я думаю, що це сон, що я ще сплю.

Олександр Петраков, головний тренер збірної України U-20:

Ще не усвідомив, що ми це зробили. Єдине, дякую всім уболівальникам, людям, які приїхали. Я думаю, що ми принесли якусь радість нашим людям.

Чому не вірилося? Просто всім показали, довели, навіть молодому поколінню – якщо вірити у мрію, все робити, все РЕАЛЬНО. Ми показали молоді, до чого прагнути, куди йти. Україна – чемпіон світу. Тож, вперед, хлопці. Все молоде покоління, ДЮСШ.

В останні секунди думав, коли він свисне… А потім була радість, але це складно передати. Ця мить перемоги, знаєте, до нього йдеш усе життя, а він пролітає одну секунду і вже розумієш, завтра інший день, все залишилося там, позаду. Треба вже йти вперед.