Сергій Булеца - про секрет Петракова, найважчий матч, відпустку та критику

Динамо Київ 20 Червня, 12:37 1272
Сергій Булеца - про секрет Петракова, найважчий матч, відпустку та критику | 19-27
Гравець збірної України U-20 та «біло-синіх» Сергій Булеца в ексклюзивному інтерв'ю офіційному сайту «Динамо» розповів про те, за рахунок чого вдалося стати чемпіонами світу, як сприймає критику і похвалу, поділився планами на відпустку і багатьом іншим.

- Минув тиждень з моменту вашого тріумфу на чемпіонаті світу. Є усвідомлення того, що ви чемпіони?

- Якщо чесно, то до сих пір не розуміємо, що ми стали чемпіонами світу. Можливо, через півроку-рік ми вже будемо усвідомлювати, що досягли своєї мети. А зараз таких думок немає. Ми віддали всі емоції і сили на полі. Залишили все, що у нас було. Головне завдання на сьогоднішній день - відновити сили, повернути колишні кондиції і готуватися до нового сезону.

- Для України це велика подія. Що особисто ти вкладаєш в цей тріумф?

- Завдяки вболівальникам, які з нами були, ми і виграли цей турнір. Дякуємо всім, хто нас підтримував. Присвячуємо цю перемогу Україні. Після гри зателефонували президент України Володимир Зеленський, президент «Динамо» Ігор Михайлович Суркіс. Дуже приємно було.

- Успіх на ЧС-2019 - головне твоє досягнення на даний момент?

- Безумовно. Це досягнення моє і всієї України.

- Які були думки, коли пролунав фінальний свисток?

- Ніяких думок, просто бігли, світ за очі (сміється).

- Що можеш сказати про суперника по фіналу Південну Корею?

- Хороша команда, ми з ними грали в Іспанії. Але тоді вони були набагато сильніше, ніж у фіналі. Можливо, втомилися, не знаю. Але те, що ми хотіли більше виграти - факт.

- Як налаштовувалися на цю гру, які слова говорив головний тренер?

- Все було спокійно, мандраж пройшов. У перших іграх було важко. Всі боялися помилитися. Розуміли, що на нас лежить велика відповідальність. Потім вже заспокоїлися і на 100% сконцентрувалися на своїй грі. Олександр Васильович підбадьорював, казав потрібні слова про те, щоб ми билися за себе, честь своєї країни і свої сім'ї.

- Як міг би описати Олександра Васильовича Петракова?

- Він дуже емоційний. Може і накричати, і похвалити. Дуже йому вдячні. Радий за нього, що досяг цієї мети разом з нами.

- Ти відіграв у всіх матчах чемпіонату - який був найважчий для тебе?

- З Італією. Це був більше навіть психологічно важкий матч, адже вирішувалося, чи потрапимо ми до фіналу. Завдяки командному духу довели, що ми гідні пройти далі. До того ж, за збірну Італії грали знайомі нам гравці. Такі, як Пінамонті, Скамакка.

- Після матчу гравці збірної, Олександр Петраков відзначили, що в Польщі гралося, як вдома. Що міг би сказати з цього приводу?

- Повністю згоден з Олександром Васильовичем. Українців на матчі напевно було навіть більше, ніж поляків (сміється).

- Провідні світові ЗМІ, вболівальники, експерти протягом турніру відзначали твою висококласну гру. Як в таких умовах продовжувати працювати над собою і не зупинятися?

- Звичайно. Буду прагнути вдосконалюватися. Потрібно підвищувати свій рівень. Працювати над собою ще більше і прогресувати. І ні в якому разі не знижувати вимог до себе. Тільки так можна чогось досягти в житті.

- У тебе видався прекрасний сезон - результати в Юнацькій лізі чемпіонів, чемпіонство дубля «Динамо», а зараз ти вже чемпіон світу. Які твої завдання на наступний сезон?

- Рости як футболіст. Це головна мета для мене.

- Зараз важливо відновитися, як фізично, так і емоційно. Як плануєш провести відпустку?

- У Туреччині з другом. Не знаю, чи встигну за тиждень поповнити запаси енергії, але буду старатися. По приїзду в Україну після чемпіонату зібралися всією командою, посиділи, поговорили по душам, кожен щось сказав від себе. Це теж допомогло трохи відпочити.

- Чи впливає на тебе критика і похвала?

- Я така людина, на яку не можна вплинути ні критикою ні похвалою. Я сам налаштовуюся на ігри, це з дитинства. А що стосується інтерв'ю, то це частина роботи футболістів, до якої потрібно ставитися з відповідальністю і поважати працю журналістів.

- А що тебе надихає?

- Просто кайфую від всього, що відбувається. Виходжу на поле і вже починаю отримувати задоволення.