Аргентина перемогла Катар і вийшла в 1/4 фіналу Копа Амеріка: тактичні проблеми і прогрес «альбіселесте», фактор Мессі

Світовий футбол 24 Червня, 12:42 878
Аргентина перемогла Катар і вийшла в 1/4 фіналу Копа Амеріка: тактичні проблеми і прогрес «альбіселесте», фактор Мессі
​Матч мав важливе значення для обох збірних, адже питання виходу з групи вирішено ще не було.

Катар потребував бодай одного очка, а для Аргентини нічия виглядала величезним ризиком. Мессі і компанія налаштовувалися на розгром, адже у паралельній зустрічі Парагвай міг здобути перемогу над невмотивованою Колумбією – і тоді вихід з групи відбувався б за рейтингом третіх команд.

«Альбіселесте» почали так, як від них і очікувалося. Вже на 3-й хвилині Мессі пробив над воротами після скидки від Ло Чельсо, а на 4-й з відскоку з меж штрафного завдав удару Мартінес – трохи нижче, але все одно високо. Катарцям цього вистачило, щоб занервувати: за кільканадцять секунд після моменту Лаутаро захисник Аль Раві обрізався, викотивши м'яч прямо на нього ж. Мартінес не розгубився, одразу пробивши в правий нижній кут – 0:1.

Після цього аргентинці захопили ініціативу та почали розривати оборону суперника. На 14-й хвилині міг відзначитись Ло Чельсо, який з розвороту пробив після прориву Агуеро до карного майданчика – вище воріт. На 15-й Джованні повторив спробу метрів з 20-ти, але у площину влучити знову не вдалося. На 22-й прекрасний шанс відзначитись втратив Агуеро, який отримав передачу від Мессі та з меж штрафного покотив сферу повз праву стійку.

Поступово катарці вирівняли хід матчі, ставши подовгу катати м'яч у центрі. Арабам вдавалося різко загострювати – як от на 18-й хвилині, коли Аль Хайдос отримав розрізний пас та вийшов віч-на-віч з Армані, майже перекинувши його. Франко зачепив м'яч, не давши йому закотитися у ворота, а рефері ще й офсайд помітив. Загалом, до 40-х хвилин нічого цікавого на полі не відбувалося: Катар катав м'яч і намагався прорізати захист «альбіселесте» одним пасом, а Аргентина проводила затяжні позиційні атаки.

Завершення першого тайму вийшло веселим. Аргентина могла забити на 39-й хвилині після паніки у штрафному Катара: Мартінес замкнув подачу Де Пауля, Аль Шиб парирував, а відскок підхопив Агуеро; він прострілив на Лаутаро, а той покотив у лівий нижній кут – захисники винесли м'яч з лінії воріт! Добивання ж вийшло невдалим. Араби відповіли не менш ефектно: на 44-й Фойт збив Альмоеза перед власним карним майданчиком і сів на жовту картку, а Аль Раві зі стандартного положення вистрілив у лівий кут – стійка врятувала «альбіселесте»! На цьому команди розійшлися по роздягальнях.

Одразу по перерві команди обмінялися двома не дуже гострими моментами: Аргентина провела швидку контратаку з ударом Агуеро по центру (Аль Шиб спіймав м'яч), а Катар завершив позиційний наступ пострілом Абдельазіза з дистанції – слабенько для Армані. На 60-й Кун міг забити з передачі свого кума Мессі, пробивши з лівого краю штрафного, однак м'яч встигли накрити захисники.

Після цього Аргентина відверто затиснула Катар. На 62-й Агуеро прийняв пас з правого флангу та потужно пробив метрів з 13-ти в правий кут (Аль Шиб знову врятував), на 63-й Паредесу не вистачило до замикання прострілу Де Пауля ліченої секунди, а на 66-й Кун з лінії штрафного бахнув в дальню дев'ятку – м'яч пролетів поруч з нею. Араби відповіли лише на 70-й після проходу Афіфа, але у завершенні хавбек відверто запоров удар. Тут же могло прийти покарання за марнотратство: на 72-й Агуеро впав біля воріт Аль Шиба, а на 73-й Мессі пробив з лівої метрів з 11-ти – пенальті не призначили, а Лео запустив м'яч у небо.

Ліонель Скалоні кинув у бій Пауло Дибалу, який вже на 78-й хвилині міг поставити крапку в матчі, замкнувши прекрасну передачу Акуньї в спини захисникам – м'яч зрізався з ноги Пауло. На 82-й зі стандарту по центру пробив Лео, але Аль Шиб впорався; втім, перманентний тиск «альбіселесте» вже за хвилину завершився неминучим взяттям воріт Катару. Дибала віддав пас на хід Агуеро, а той прорвався по правому напівфлангу до штрафного та пробив у дальній кут – 0:2! Після цього Аргентині було достатньо просто дограти зустріч без помилок, що й було успішно виконано.

Таким чином, Аргентина набрала чотири очки й вийшла на друге місце групи В, прорвавшись у чвертьфінал Копа Амеріка-2019. Катар з одним очком залишився четвертим, завершивши турнір.

Аргентина: все дуже погано почалося...

«Альбіселесте» жорстоко розкритикували за перші два матчі в групі – і це було справедливо. Аргентинці проявили себе незіграною командою, яка не знає, що робити, а головний тренер Лео Скалоні майже не керував ситуацією. Це вилилось у абсолютно заслужену поразку Колумбії та вистраждану нічию з Парагваєм, але у поєдинку з Катаром в темному тунелі перспектив Аргентини прорізалось світло.

Фаворити зустрічі розпочали матч так, як і прогнозувалося – з трійкою центрхавів та Мессі над ними у відтяжці. В ідеалі мав формуватися ромб, в основі якого за дефолтом значився Паредес, а на вістрі Лео – і всі ці технарі мали обігруватись, зміщуватись та змінюватись позиціями, тягаючи та розриваючи трійку півзахисників Катара. Це звільняло простір на флангах, адже катарці старалися по двоє контролювати нападників суперника.

Також аргентинці непогано пресингували. Власне, завдяки цьому фаворити й забили свій гол: так, він виявився випадковим, але він став можливим завдяки агресивному тиску на задню лінію та перекриттю центральної ланки арабів. Їм залишили тільки варіант дальньої передачі на лівий фланг.

Внаслідок такої роботи, поєднаної зі злагодженою підтримкою нападників, виник удар Лео на другій хвилині та постріл Мартінеса з відскоку на четвертій. Втім, хвилин за 10 стартовий план збірної Аргентини забуксував. Причиною стало неефективне використання флангів, схематичність та повільність. Катарці, обороняючись блоком 3+2, доволі впевнено закривалися.

Розламати оборону можна було завдяки розтягуванню фронту атаки або вмиканню центрбеків, однак серед останніх немає футболістів з першим пасом. Частіше до нападу намагалися залучати Отаменді, але він за весь матч зробив лише 5 передач в останню третину поля – більша частина з них не була загострючою. Більше того: Ніколас допускав величезний технічний брак, як на 11-й хвилині. Ло Чельсо класно відкрився у спини, Отаменді спробував віддати закидушку, але м'яч замість рівного польоту на хід Джованні неоковирно полетів трохи в бік.

Атака загальмувала. При цьому Отаменді обрав найскладніший варіант, хоча в центрі прекрасно відкрився Мессі, а збоку Тальяфіко та Агуеро мали перспективний варіант розвитку атаки.

Аргентинці діяли дуже повільно й ще повільніше реагували на власні ж переміщення. Так, при позиційній атаці п'ять (!) футболістів могли вишикуватись на одній лінії, що неприпустимо – як і перебування двох форвардів в одній точці далеко від флангового прориву. Цього не помічали ні футболісти, ні тренерський штаб.

Ще більше ігнорували можливість просунути м'яч уперед на значну відстань через пас на фланг, де відкривався Де Пауль – якщо про діагональ від центрбеків ніхто і не мріяв (першим пасом займався Паредес), то просто покотити низом у вільну зону можна було цілком. В таких ситуаціях, однак, спочатку йшов пас на ближнього, а вже потім на накритого Де Пауля.

Це дуже гальмувало атаки збірної Аргентини, а ще більше вбивало їхнє неправильне прийняття рішень, погана реалізація і власні помилки в обороні. Особливо це стосується пари центрбеків, адже їхня незіграність відкривала великі можливості для атаки Катару.

Аргентина грала повільно й без особливих ідей. Характерно, що найкращі епізоди першого тайму з гри – два прориви Агуеро у штрафний – сталися після лонгболу та індивідуального ривка Мессі. Не дивно, що Катар зумів обжитися та вирівняти хід матчу. У перших же контратаках була розкрита слабкість на флангах, але це стандартний прийом; більш небезпечними контрвипади вздовж бровки ставали тоді, коли центральні захисники не дотримувались дистанції, відкриваючи зони перед штрафним.

Окрім того, Отаменді продовжував допускати велику кількість браку, що нервувало всю команду. Втім, не варто вішати всіх собак лише на захисників – коли Катар створив свій найкращий момент у зустрічі, вирвавшись віч-на-віч та ледь не перекинувши воротаря, все почалося з проходу захисника крізь «пресинг» двох нападників. Розрізна передача стала жертвою дуже сумнівного офсайду, але у арабів було ще кілька перспективних варіантів розвитку атаки:

Перший тайм вийшов у Аргентини майже таким, як і попередні два тури на Копа Амеріка-2019 – повільно, схематично і без особливих ідей, але з величезною кількістю браку при обороні. Катарці 9 разів за тайм пройшли аргентинців на дриблінгу й тримали м'яч 47% ігрового часу.

...але завершилось заявкою на фінал Копа Амеріка-2019

По перерві Лео Скалоні зробив вірні правки. По-перше, аргентинці стали комбінувати розширення фронту атаки й компактну гру в центрі, куди став зміщуватись Де Пауль. Мессі, в свою чергу, просто заповнював вільні зони. Як наслідок, «альбіселесте» стали набагато швидшими та гнучкішими – запрацювали фланги, закрутилися мережива в «ромбі» й пішли якісні удари по воротах.

Аргентинці стали агрессивно пресингувати, чого не було помітно в першому таймі. Катарці моментально втратили контроль над грою, допускаючи обрізки й пропускаючи контратаки.

Де Пауль працював на правому напівфланзі, звідки або перевантажував центр, ефектно комбінуючи з Паредесом та Мессі, або займався проривами по флангах. Схожий хід Скалоні провів у грі проти Колумбії, що допомогло збалансувати атаку, але вбило різноманітність.

З Катаром так не сталося, тому що аргентинці почали використовувати свою перевагу в класі, активніше обігруючи один в один, застосовуючи хитрі паси та банально швидше приймаючи рішення. В такій картині прорив Мессі вже не залишався одиничним спалахом активності, а руйнував всю систему оборони Катару.

Зрештою, так аргентинці й забили другий гол, прорвавшись у штрафний майданчик через напівфланг. Прямолінійно, але ефективно. «Альбіселесте» менше думали й більше робили. Щоправда, тут варто зробити скидку на клас Катару й наростаючу втому його збірників – ніхто з них у подібному темпі в Азії не грав.

Тим не менш, навіть у такому сильному таймі Аргентина могла собі привезти гол завдяки необачним діям біля власного штрафного. Так, на 49-й хвилині Армані віддав невдалий пас, а Отаменді ще й відпустив м'яч. Сферу вдалося вибити, але прямо на хавбека суперника – щоправда, ті не змогли скористатися подарунком. А от Лаутаро Мартінес на 4-й хвилині зміг – в цьому й полягає різниця між Аргентиною та Катаром.

Підсумовуючи матч для «альбіселесте», слід відзначити прогрес у грі підопічних Скалоні. Ліонель-тренер зумів знайти працюючу модель, забезпечивши своїй команді впевнену перемогу на класі. Схема з ромбом працює неідеально, але тренерському штабу по ходу поєдинку з Катаром вдалося покращити її роботу – і, що найбільш важливо, не погіршити ситуацію загалом. Наставника аргентинців сильно критикували за невдалі заміни, але сьогодні все було, як мінімум, в тему (Дибала навіть асист віддав).

Скалоні вчиться на своїх помилках, а попереду чвертьфінал проти Венесуели – міцного, але не непрохідного колективу. Враховуючи, що у всіх південноамериканських команд є купа проблем, Аргентина на Копа Амеріка-2019 може сподіватися на щось серйозне.

Мессі найкращий, але непотрібний

Ліонеля дуже критикували за непомітність у попередніх двох турах – і це, великою мірою, було по ділу. У матчі проти Катару його визнали найкращим футболістом зустрічі, що може звучати дивно. Лаутаро Мартінес та Серхіо Агуеро забили, Пауло Дибала оформив асист, в тактичному плані дуже багато зробили Де Пауль та Ло Чельсо, а найкращим визнають футболіста всього з двома невдалими ударами? Так, і це справедливо.

Мессі був непомітним для тих, хто чекає голів та асистів, але у Лео була інша роль. Він відтягувався у центр, заповнюючи зони між лініями й прориваючи їх на своєму дриблінгу. Саме Ліонель викотив передачу під удар на Агуеро на 22-й хвилині, коли йому залишалося тільки пробити точно в кут з меж штрафного – капітан віддав першу закидушку, сам зачепився за відскок і сам же віддав другий пас, прорвавшись крізь двох центрхавів.

Крім того, Ліонель помічав найцікавіші варіанти розвитку атаки. Так, на 8-й хвилині він класно відкрився під вертикальний пас Паредеса (його також слід відзначити за креатив). Пас пройшов, атака значно просунулася всього в один дотик – Лео ж не довелося навіть бігати.

У Мессі невеликі показники ударів та передач під удар. Частково це і його провина, адже Лео дійсно має схильність до уривчастої активності у важких матчах, але слід зазначити важкість ситуацій, в яку його заганяли партнери. Наявність Мессі у поєдинку, в якому не все йде, як слід, змушувала партнерів шукати «блоху» у будь-якій шпарині.

Особливо яскравим був момент, коли Ло Чельсо вирвався на ударну позицію, але віддав пас поперек на Мессі, якому ще треба було обійти двох центрхавів. Лео обійшов їх, але через інерцію не встиг обіграти Аль Раві. Тим не менш, після цього стався удар Ло Чельсо.

Це підводить до думки про загальну непотрібність Мессі. Ліонель Скалоні готував збірну без генія, але його несподівана поява змішала всі карти – хоча навіть спортдир Сесар Менотті (суперлегендарний тренер у минулому) побоювався повернення Лео після важкого сезону. Навколо капітана доводиться будувати гру, але для бога «альбіселесте» потрібні особливі умови – він не буде повертатися в оборону й тим паче не стане бігати, немов ужалений, за всіма м'ячами.

Схема ромб підходить для працьовитих і інтелектуальних футболістів. Вона дуже гнучка, але вибаглива і занадто складна для збірних – втім, іншого варіанту ефективного використання Мессі тренерський штаб збірної Аргентини не придумав. Насправді ж, ефективна робота Лео в центрі – це коли ось так:

Обігруватись у центрі з партнерами по збірній у Лео не вдаєтся – йому просто віддають м'яч і чекають магії.

Ліонель Мессі – найкращий футболіст планети і справедливо найкращий футболіст Аргентини у матчі проти Катара, але його перебування на полі шкодить сьогоднішній формації «альбіселесте». Збірна перехідного етапу з тренером-новачком, якого спочатку називали тимчасовим – про які складні матерії можна тут говорити?

Аргентині потрібні багато молодих чорноробочих та тренер-глиба, а перебування Мессі у збірній прямо зараз – річ доволі дискусійна. Коли питання потреби у найкращому футболісті в історії на футбольному полі стає дискусійним, це про щось говорить.