Ще взимку про Сергія Булецу чули навіть не всі вболівальники Динамо. Так, десь у протоколах, звітах та оглядах його прізвище зустрічалося, але все ж він не входив у список тих молодих гравців, про яких кажуть, що вони вже стукають у двері першої команди.
І це попри те, що саме Булеца сяяв у своїй віковій групі ще в липні минулого року, коли збірна Петракова грала відбіркові матчі на Євро і займала перше місце у групі з Францією, Англією та Туреччиною. У 3-х матчах тієї групи Булеца забив двічі, але болюча поразка від Португалії в півфіналі затьмарила загалом успішний виступ збірної U-19 і Булеци особисто.
З хлопців 1999 р.н. або молодших в Динамо у минулому сезоні повноцінно пробився тільки Віталій Миколенко, підпускалися, хоча й неохоче, Денис Попов, Георгій Цитаїшвілі та куплений у Дніпра Владислав Супряга. Булеца також був одного разу у заявці — в середині квітня у виїзному матчі проти Маріуполя він склав компанію на лавці молоді, розбавленій досвідом (суто за віком, а не за часом, проведеним в УПЛ) лише Карлоса Де Пени.
Запрошення Де Пени, власне, не могло не вдарити по амбіціях Булеци заграти в Динамо. Травма Беньяміна Вербіча та традиційні після невдач промови тренера про «молоду команду, яка тільки здобуває досвід», здавалося, мало б дозволити Булеці зробити крок у дорослий футбол, але у квітні саме на його позицію був запрошений 27-річний уругвайський ноунейм. Вже після кубкової поразки від Шахтаря і з повним розумінням того, що сезон навряд чи вдасться врятувати.
В листопаді один молодий талант Динамо все ж отримав визнання у вигляді 5-річного професійного контракту з клубом, але цим талантом виявився не Булеца, а Цитаїшвілі. Зрозуміло, що там непогано спрацювали агенти, які запустили чутки про інтерес Шахтаря, але які наслідки це мало: і угода, яка забезпечує майбутнє на довгий час, і хайп — про Жору заговорили скрізь. І коли збірна Петракова їхала на Чемпіонат світу, більшість очікувала побачити лідером в атаці саме Цитаїшвілі.
А їм виявився Булеца. І це стало зрозуміло з самого початку турніру у Польщі — саме він і зробив перший крок до успіху збірної, коли забив її дебютний м’яч у Польщі у ворота досить міцної збірної США. А далі від матчу до матчу він свій високий для цього рівня клас лише підтверджував, за що й отримав Срібний м’яч.
Ця індивідуальна нагорода пов’язана в першу чергу з тим, що Булеца став кращим по системі «гол+пас«, але для нашої збірної на цьому турнірі цей футболіст був безцінним ще й тому, що вів команду вперед. І якщо капітану Бондарю та Попову у захисті було простіше через кількісну підтримку (Україна — одна з двох збірних на турнірі, яка грала у 5 захисників), то розганяти контратаки, коли вперед підключається 2-3 гравці, важкувато.
Що також було помітно — те, що саме Булеца був голосом команди на чужій половині поля, тим футболістом, який не тільки своїм прикладом показує, як треба працювати, а й тим, хто підкаже у випадку невірно прийнятого рішення. А того ж Цитаїшвілі і повчить на полі не заграватися в індивідуальний футбол.
Те, що в таких психологічно непростих умовах Булеца не опустив голову і показав таку гру на ЧС — це дорого коштує, і президент Динамо просто не міг після такого не дати і йому довгостроковий контракт. Хоча ще навесні про це навряд чи навіть думали і обговорювали з тренерським штабом.
І дивує, що навіть після цього в Динамо вирішили не брати молодого вихованця на передсезонні збори, і вже фактично відпустили його в оренду у Дніпро. Зрозуміло, що там у Булеци шансів отримати ігрові хвилини більше, але навіть не переглядати в роботі з основою, коли той знаходиться на піці впевненості у собі?
Приблизно те ж саме стосується і Дениса Попова, який також добре себе показав на ЧС і який також несміливо підпускався Хацкевичем у минулому сезоні. Так, він, можливо, і почне сезон у Динамо, але те, що в тому числі й на його позицію був запрошений Мохамед Кадірі, — поганий сигнал для вже також 20-річного Попова, який міг би сподіватися стати прямою підміною для Микити Бурди на позиції правого центрального захисника.
Якщо у 2009 році, коли збірна Юрія Калітвинцева вигравала домашнє Євро U-19, український чемпіонат загалом та Динамо зокрема вже були серйозно орієнтовані на легіонерів пристойного рівня, то зараз для молодих вихованців умови мали бути б зручнішими. А питань по рівню запрошених новачків і тому, чому вони приходять саме на ті позиції, де в Динамо, виявляється, є дійсно хороша своя молодь — менше.
Зрозуміло, що й у Булеци, і у Попова ще все попереду, і приклади того ж Темура Парцванії та Дмитра Коркішка, які були зірками тієї збірної Калитвинцева, мають притримувати їх на землі. Зрозуміло і те, що президент клубу хоче бачити свою команду чемпіоном та успішним учасником єврокубків і вимагає цього від тренерського штабу. Але про свою хорошу молодь забувати все ж не варто, бо що б було, якби на ЧС ми не вийшли з групи?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
