– Євгене, Дніпро помирає, чи ще залишається якась надія на порятунок?
– Нам відомо, що тренерський штаб переходить у «дубль» СК. Гравців, яким більше 23 років, – Палюх, Кіричук, Будняк – відпустили в інші команди. Решта хлопців тренуються з «дублем». Офіційної інформації поки що немає. Ми також чекаємо. При цьому всі прекрасно розуміємо, що відбувається і чому це відбувається саме зараз. Просто Дніпро зберігали доти, поки СК не вийшов у Прем’єр-лігу.
– Невже ситуації нічим не можна зарадити?
– Всі права належать власнику ФК Дніпро. Свого часу, коли стало відомо, що на клуб чекає печальна розв’язка, були люди, які виявили готовність взяти його з усіма боргами. Я маю на увазі Едуарда Сона. Але йому озвучили такі суми, ледь не 100 мільйонів, що на цьому інтерес закінчився.
У Харкові була трохи інша ситуація. Там зник власник Металіста – з усіма документами, тож люди зробили клуб з нуля. У нас же людина вирішила: навіщо повертати борги, якщо можна провернути таку «схему»? Як на мене – це прецедент і сигнал для багатьох. Адже завтра в умовному Динамо можуть сказати: «Навіщо виплачувати заборгованість? Зробимо СК Динамо-1 – і все».
Тож ситуація з Дніпром – сигнал для кожного українського вболівальника. Або от Верес (Рівне). Команда проходить увесь шлях до УПЛ, а потім стає ФК Львів. Це як?! Питання до Федерації футболу України, чому вони не відреагували на очевидне порушення і дозволили клубу виступати у Прем’єр-лізі. Не розумію також реакції УЄФА. Для уболівальників, які підтримують клуб, честь і вірність – не пусті слова.
– Яким видався для Дніпра попередній сезон – в Аматорській лізі? Ультрас залишалися з командою до останнього?
– Звичайно. Ми бували у селах, у невеличких містах. Раніше їздили по Римах і Варшавах, а зараз – по Володимирівках і Горностаївках (Усміхається). Це – наш вибір, це – наша команда. Спілкувалися із легендами Дніпра – Володимиром Багмутом, адміністратором Олександром Червоним, Олександром Поклонським. Вони завжди дякували нам за те, що залишаємося разом із командою навіть у найскрутніший час. У нас не було іншого варіанту: це – рідний клуб, за який вболівали наші батьки та діди. Хіба ми могли кинути Дніпро?
У нас були гарні стосунки і з тренерським штабом, і з гравцями. Ми сказали хлопцям: «Невідомо, що буде далі, але поки на ваших грудях герб Дніпра – ми підтримуватимемо вас до останнього». Пояснювали їм, що вони грають у головній команді області. Хоч усім зараз і намагаються «впарити» іншу команду – вона як з'явилася, так може й зникнути. Долі Кривбаса, Нафтовика, баскетбольних клубів, які належали цьому власнику (Коломойському, – Футбол 24), ми чудово знаємо.
– Чи можете впевнено заявити, що фанати Дніпра зробили все можливе, аби привернути увагу до проблеми клубу? Мені пригадується хіба що один резонансний епізод – коли побили президента СК Дніпро-1 Юрія Березу…
– Перший тривожний дзвінок пролунав ще тоді, коли Дніпро вийшов у фінал Ліги Європи. Ми вже знали, що є проблеми, що рахунки футбольного клубу арештовують. Навіть наші білети були арештованими.
Ми проводили акції «Дніпро має жити». Розмалювали все місто відповідними графіті. Нас підтримали багато фанатських рухів як в Україні, так і за кордоном: Карпати, Шахтар, Металіст – загалом близько 15 клубів. І з Грузії нам писали, і з Севільї. Ми випустили тематичний кліп… Але людина вирішила, що вчинить із клубом ось так. Коломойський вважає, що має право розпоряджатися Дніпром на власний розсуд. Клуб був у його власності тільки 20 років. Увесь інший період – це надбання багатьох легендарних поколінь.
– Вийти фанатам безпосередньо на Коломойського – реально? Були такі спроби?
– Та які там спроби, якщо навіть Хуанде Рамос у своєму інтерв'ю розповів, що тільки одного разу спілкувався із власником Дніпра. Кого він буде слухати? Фанатів? Якщо Маркевич до нього не достукався… А це ж люди впливові.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
