Кажуть, що береженого й Бог береже. А ще говорять, що дурням таланить. Не візьмемо на себе зухвалості називати Євгена Коноплянку дурнем, і точно не вважаємо його обачливим… Однак визнаємо, що якась невидима сила в свій час вберегла його від переходу до англійської Прем'єр-Ліги. «Вберегла» – це те слово, яке якнайкраще описує дану ситуацію.
З англійських джерел нам відомо: »Ми [це слова Яна Ейра – екс-директора «Ліверпуля»] домовилися виплатити фіксовану суму відступних, гравець пройшов медичне обстеження, а потім президент «Дніпра» (Ігор Коломойський) зник, і ми більше ніколи його не бачили. Ви навіть собі не уявляєте, скільки потрібно витратити зусиль і часу, щоб зробити січневу покупку»… А тепер змоделюємо ситуацію, за якої Євген справді перебрався на «Енфілд». Що було б з ним в інтенсивному, вимогливому, силовому, щільному англійському футболі, якщо Коноплянка навіть в менш конкурентних середовищах Ла Ліги і Бундесліги гучно провалився? Андрій Ярмоленко яскраво описав свої перші враження від англійської гри:
«Мене тільки підписали, я провів одне тренування і на наступний день у них була гра з представником Чемпіоншипа. Перша хвилина, я отримую пас, і тут же на мене налетів захисник – перевернув, що я сальто зробив. Хтось із нашої команди пожартував: «Welcome!». Я відразу зрозумів, які тут правила»…
Ці правила точно не комбінуються з ігровою філософією Євгена Коноплянки.
Англія, Іспанія, Німеччина – це минуле, а Євген мусить визначитися з майбутнім. І це майбутнє напевно буде приземленим, точно не рівня АПЛ, Ла Ліги чи Бундесліги. Буде добре, якщо Коноплянка знайде своє пристанище десь в Туреччині чи Бельгії і спробує реанімувати кар'єру. Бо ті риси, які простежуються в період поточного міжсезоння, ризикують визначити для Коноплянки дуже тьмяну картину.
Туреччина давно вже славиться репутацією притулку для «збитих льотчиків» чи нерозкритих / погаслих зірочок. Проте «Фенербахче», куди й сватають Коноплянку і від якого Євген намагається випросити якнайвищу зарплатню, нині перебуває в скрутному становищі. В минулому чемпіонаті «канарки» пережили рух з амплітудою американських гірок – від занепаду в першому колі до підйому в другому. Стамбульці фінішували у верхній частині турнірної таблиці, але не пробилися до єврокубків. Найважливіше, що знайшли людину, яка припинила вільне падіння славного столичного клубу.
Ерсун Янал став рятівником «Фенербахче». Після крутого піке тренер зумів витягнути команду на підсумкове шосте місце, а головне – розчистив ті авгієві конюшні, котрі утворилися за підсумком роботи попередника Янала. Не дивно, що нині тренер скептично відноситься до ідеї запрошення Коноплянки – йому потрібні гравці, в яких наставник буде впевнений на сто відсотків.
За підсумком сезону 2013/14 Янал привів «Фенербахче» до чемпіонства, а за тиждень до початку наступного сезону залишив клуб через системні сварки і непорозуміння з президентом. »Принципи важливі за гроші, які ми заробляємо», - сказав тоді Янал, натякаючи, що не потерпить втручань в свою роботу. Принципи і строге дотримання правил – одна з характерних рис Янала. Інша – вимогливість до самовіддачі і дисципліни гравців. »Інтенсивний робочий темп, продуктивне використання понаднормового часу, віра в колектив і дружні стосунки», – ось так описувала турецька преси причини успіху Ерсуна Янала на чолі «Фенербахче» в сезоні 2013/14. І якщо дружні стосунки з партнерами Коноплянку не злякають, то інтенсивність тренувань і понаднормова праця – можуть.
Взагалі, відповідаючи на запитання «Навіщо «Фенербахче» здався Коноплянка?», годилося б проаналізувати конкурентів Євгена за позицією, з якими доведеться боротися за місце в основі. Однак Євген – нетривіальний гравець, а значить і підходи до характеристик його перспектив повинні бути нетривіальними. Конкуренти? Насправді це не так важливо, адже в «Севільї» Коноплянка програв місце в складі непрофільному футболістові. Точніше, гравцеві зовсім іншої позиції. Бо ніхто не збирався терпіти «грайливого» темпу українського легіонера.
В «Шальке» ж більше проблем було з дисципліною і знаходженням порозуміння з тренером. Ну нехай не склалося з Вайцирлем, але ж Євген знехтував довірою і добротою Тедеско. Молодий тренер терпеливо надав українцеві другий шанс, у відповідь на що отримав від Коноплянки все той же «грайливий» темп з порушенням дисципліни – пам'ятаємо про похід в нічний клуб після одного з матчів Ліги чемпіонів. Певно, Ерсун Янал добре знайомий з біографією Коноплянки, тому й не поспішає давати «добро» на цей перехід.
би там не було, відомо одне – нинішній Коноплянка значно більше потребує «Фенербахче», аніж «Фенербахче» потребує його. І також відомо, що це буде для Євгена останній шанс засвітитися на більш-менш пристойному європейському рівні. Після Туреччини – векторів вже небагато: Китай, кропивницька «Зірка» чи, в найкращому випадку, СК «Дніпро-1».
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
