Днями стало офіційно відомо, що з української футбольної мапи зник черговий клуб. І який! Дворазовий чемпіон, володар Кубка СРСР, багаторазовий бронзовий призер чемпіонату України, не так давно один з лідерів і найпопулярніших клубів країни «Дніпро» припинив своє існування.
До цього йшло давно. Відомі події і повна втрата інтересу до клубу з боку його власника Ігоря Коломойського поступово закинули колись благополучний «Дніпро» в боргову безодню. І це при тому, що ще якихось чотири роки тому дніпряни героїчно вибралися в фінал Ліги Європи, де гідно поступилися «Севільї» (2:3). Далі все пішло шкереберть. І хоча в наступному сезоні, незважаючи на істотні кадрові зміни, пацієнт був швидше живий, ніж мертвий, два роки тому суттєво омолоджена команда Дмитра Михайленка через регулярні зняття очок була змушена залишити УПЛ...
Але і на тому регрес не зупинився. Знову ж таки, через незакриті борги перед більшістю футболістів і тренерамів «Дніпро» був засланий до другого дивізіону, минаючи перший. На нижчому професійному рівні знекровленою командою керував уже Олександр Поклонський, а Михайленко очолив новостворений «Дніпро-1». Ситуація здавалася унікальною. В одній групі другої ліги виступало відразу два «Дніпра», але всі з самого початку розуміли, що дніпряни з одиницею - це фактично обнулений варіант старого клубу. Вони завжди були поруч, нехай і з іншою емблемою, кольорами, але не футболістами і наставником. Досвідчений Сергій Кравченко і ще кілька молодих екс-дніпрян склали кістяк нового клубу, який швиденько попер догори.
Тим часом, старий замучений боргами «Дніпро» фактично доживав, очікуючи швидкого кінця. З економічної точки зору все було цілком логічно і передбачувано. Навіщо виплачувати мільйонні борги клубу, якщо цей самий клуб можна просто плавно довести до банкрутства. Ось тільки з моральних позицій все це бачилося в досить непривабливому світлі. Гравці, тренери та співробітники клубу так і не дочекалися (і вже не дочекаються) чесно зароблених грошей, фанати втратили об'єкт обожнювання, а наш чемпіонат - клуб зі славною за українськими мірками історією. На жаль, тонкий розрахунок часто йде врозріз з сентиментальністю. Такі вже реалії.
Минулий сезон клуб провів в аматорському чемпіонаті України. Втім, і там молода команда Поклонський примудрялася збирати на рідній і затишній «Дніпро-Арені» досить значну аудиторію. І вболівальникам, незважаючи на аматорський статус змагань, було на кого подивитися. Нев'янучий 39-річний Сергій Назаренко раз у раз забивав зі штрафних, а на виїзних матчах у дніпрян завжди була наявна гучна і якісна підтримка фанатів. Ну де ще таке можливо?!
Ще якихось кілька років тому ситуація зі зникненням здавалася чимось на зразок нічного кошмару. «Дніпро» до самого золотого піку розвитку нашого футболу (2013-2014 роки) вважався одним з фаворитів чемпіонату і гідним єврокубковим бійцем. Більш досвідчені вболівальники початку нульових ще довго не забудуть самобутній «Дніпро» Євгена Кучеревського і його знаменитий шлях в Кубку УЄФА 2003/04. Пам'ятайте ту по-справжньому українську команду? Микола Медін, Дмитро Михайленко, Андрій Русол, Руслан Ротань, Сергій Назаренко, Олександр Рикун, Володимир Єзерський, Роман Максимюк, Олег Шелаєв та Олег Венглинський - ці хлопці півтора десятиліття тому закохали в себе мільйони українців і не тільки! Феєричний прохід «Гамбурга» (1:2 і 3:0) і загребського «Динамо» (2:0 і 1:1) тоді здавався казкою, яка розбилася об каміння реальності лише в битві з «Марселем». Французи тоді пройшли дніпрян лише завдяки пенальті, курйозно виконаному Дід'є Дрогбою...
Сильним був і «Дніпро» Хуанде Рамоса, що плавно перетік в ту саму «фінальну» команду Мирона Маркевича. Незважаючи на наявність якісних легіонерів (Матеус, Канкава, Калініч), приємно, що і в ній тон задавали саме українці - Євген Селезньов, Руслан Ротань, Артем Федецький та Євген Коноплянка. Ось тільки вище другого місця в УПЛ цим хлопцям піднятися не судилося. Піком став той самий фінал Ліги Європи, а вже зовсім скоро почалася криза, і всі перспективи полетіли в тартарари.
І ось тепер столітня історія знаменитого клубу завершилася. Завершилася безславно і начебто якось буденно. Однак не все так просто, а точніше все дуже непросто. Померлий «Дніпро» нехай не юридично, але фактично злився з дебютантом УПЛ «Дніпром-1». Навіть тренерський штаб (Поклонський, Назаренко і Багмут) перейшли в дубль клубу з одиницею, і немає сумнівів, що там знайдеться місце відразу для декількох їхніх недавніх підопічних. Та й база в Придніпровську навіть в період «двухдніпров'я» ділилася між клубами. Не кажучи вже про «Дніпро-Арену», де також гніздилися і боргові дніпряни і жовто-чорні з одиницею. Правда, останніх наполегливо відмовлялася визнавати місцева фан-спільнота, налягаючи на автентичність лише одного клубу, нехай той і задихається на очах.
Як би там не було, в новому сезоні у вищому футбольному світі візьме старт абсолютно новий клуб з власною історією. При цьому його внутрішнє наповнення буде зі знайомим дніпровським присмаком, а там, можливо, через пару років і одиничка з назви пропаде, і емблема видозміниться, прийнявши вид звичної й улюбленої тури. Чекаємо на повноцінну реінкарнацію.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
