Їхній улюбленець повертається додому. Туди, де ці легендарній футболісти вже написали велику історію. Так, як цього тижня Буффон повернувся в Ювентус. Зі сподіваннями знову принести славу собі й відданим вболівальникам. Трансфер 41-річного Джіджі мав з добрий десяток не менш знаменитих і пам'ятних попередників. Серед них мадридська газета виділила і головного тренера збірної України. Але почнемо з найсвіжішого прикладу того, що розлучення – далеко не завжди означає кінець роману. М'ячі зберігають пам'ять, трава теж, вважають іспанські журналісти.
Джанлуїджі Буффон (Ювентус)
Войцех Щенсни та Джорджо К'єлліні стали тими, хто певною мірою виграв від трансферу італійського воротаря в Парі Сен-Жермен. Один відвоював місце у воротах і фірмовий светр з №1, інший отримав на свої плечі відповідальність головного капітана. Коли Буффон повернувся, вони обидва не могли цього не зробити – запропонували Джіджі отримати свої привілеї назад. Однак той вчинив, як завжди, дуже людяно і просто класно.
«Я хочу подякувати Войцеху та Джорджо, але я тут не для того, щоб щось у когось забирати. Я тут, щоб робити свій внесок, як це завжди робив під час моєї кар'єри», – сказав Буффон. Він виграв у Ювентусі все і багато-багато разів за ці монструозні для команд Кальчо 17 сезонів. Лише в ЛЧ Джанлуїджі кілька разів зупинявся за крок до тріумфу, програючи фінали.
Тьєррі Анрі (Арсенал)
Найкращий бомбардир в історії лондонського клубу повернувся лише на парочку місяців, коли в атаці «канонірів» випали з гри Жервінью і Шамах (загалом провальні трансфери Венгера, зазначимо ми). Це було своєрідне повернення. Оренда з Нью-Йорк Ред Буллз, куди він перейшов транзитом через Барселону.
Більше емоційне, ніж ефективне повернення, яке стало для багатьох шоком. Однак своїм голом у кубковому матчі проти Лідса Анрі вивів Арсенал далі. Герой чемпіонського сезону і ще 7-и. Автор 228-и голів за «гармашів».
Дідьє Дрогба (Челсі)
Головна зброя Жозе Моурінью. Головний герой фіналу Ліги чемпіонів-2012, який забив Баварії і в основний час, і в серії пенальті. В активу Дрогба 164 голи. Після періоду в Китаї та Туреччині івуарієць повернувся до Челсі, де знову тренував Моурінью. Результат усе той же – тріумф в АПЛ-2015. Однак Дідьє не забивав уже стільки, як раніше – тож був приречений на швидкий відхід, у його випадку в напрямку Канади.
Фернандо Торрес (Атлетіко)
У далекому 2001-му «Ель Ніньйо» дебютував у складі рідної команди, яка тоді ще грала в Сегунді. Забив Альбасете у своєму другому матчі. Торрес швидко став зіркою, повівши Атлетіко назад у Прімеру, де спочатку слави у вигляді титулів не зазнав. Фернандо перебрався у Ліверпуль, а потім Челсі. Був важливою частиною успіхів збірної Іспанії на міжнародній арені. Забив у київському фіналі Євро-2012, став найкращим бомбардиром турніру, який відбувся в Україні та Польщі.
У Лондоні пішло вже значно гірше. Іспанський бомбардир провів рік в оренді за Мілан, а потім повернувся в Атлетіко, де досягнув мети у 100 забитих голів. Зіграв у фіналі ЛЧ-2016, де поступився Реалу лише в серії пенальті, та виграв Лігу Європи-2018. В Японії довів кількість голів до 300 за кар'єру, щоб наблизитися до красивого її кінця.
Кака (Мілан)
До успіху Модріча у 2018-му був останнім володарем Золотого м'яча, якого звали не Роналду чи Мессі (2007-й). Чемпіон світу-2002 основні свої успіхи здобув у Мілані, а період у Реалі – викинути і забути. Травми і проблеми з Моурінью привели його до камбеку на Сан-Сіро у 2013-му. Безкоштовний перехід бразильця, який дістався Мадриду за шалені на ту пору 67 мільйонів євро. У Мілані число його голів та асистів зросло в рази, але це також було короткотривале повернення – перед від'їздом у США.
Вейн Руні (Евертон)
Коли у 2004-му англійський тінейджер «ірисок» за майже 40 мільйонів євро перейшов у Манчестер Юнайтед, стосунки з фанатами виразно похолоднішали. Однак у 2017-му Руні повернувся, забив 10 голів за сезон АПЛ (це краще, ніж за 2 попередні в МЮ), і серця вболівальників розтанули.
«Уся наша родина підтримує Евертон, а мої діти носять футболку цього клубу. Я люблю його і вболіваю усе дитинство. Це важлива частина мого життя». У Манчестер Юнайтед Вейн зазнав слави найкращого бомбардира (253 голи), виграв 17 титулів. Зате в рідному Евертоні Руні покращив свої позиції як другого найкращого бомбардира в історії АПЛ (208 м'ячів), після чого поїхав сяяти у Штати і МЛС.
Андрій Шевченко (Мілан і Динамо Київ)
Marca називає легендарного українця одним з найбільш вбивчих голеадорів Європи початку 21-го століття. У Мілані Шева виграв 5 титулів, забив 175 голів і здобув Золотий м'яч-2004, досягаючи також подіуму в цій номінації у 1999-2000 рр. Рішення перейти в Челсі у 2006-му стало не найкращим. Шевченко не зміг адаптуватися до англійського футболу, заважали й травми.
Довелося повертатися в Мілан у 2008-му – до звичного №7 додалася 6, сформувавши ігровий номер на честь року народження. Там також не пішло так, як першого разу (лише 2 голи та 4 асисти), хоча побував у компанії таких зірок, як Роналдінью чи Бекхем. У сезоні 2009/10 повернувся до ще одного дому – унікальний випадок у цій легендарній добірці. За час другої ери в Динамо, з яким почав свій тріумфальний шлях ще у 1994-му, встиг забити 30 голів і віддати 18 асистів, завершивши кар'єру після домашнього Євро-2012, де встиг забити 2 голи у ворота Швеції.
Хуан Рамон Рікельме (Бока Хуніорс)
Остання велика десятка Аргентини. Ідол фанатів аргентинського гранда в період 1996-2002 рр. Потім перебрався в Барселону, але успішнішим був період у Вільяреалі (бронза Прімери, півфінал ЛЧ). Повернувся на Бомбонеру, провівши там ще 7 років до кінця кар'єри у 2014-му. Рікельме у складі Боки став 4-разовим чемпіоном Аргентини, виграв 3 Кубки Лібертадорес (південноамериканський аналог ЛЧ) та 1 Міжконтинентальний кубок.
Хоакін Санчес (Бетіс)
Іспанський вінгер увірвався в елітний футбол у 2000-му. Бетіс дав йому путівку в життя, допоміг севільцям виграти Кубок Іспанії-2005 і пішов на підвищення у Валенсію, хоча його хотіли і крутіші команди. Потім були Малага а Фіорентина, але як вдома Хоакін почувався лише в Бетісі, куди повернувся у 2015-му. Навіть у 37 він сповна заслуговує нового контракту, залишаючись капітаном і душею проекту «вердібланкос». Мов вино, тільки кращає з кожним сезоном.
Поль Погба (Манчестер Юнайтед)
Сер Алекс Фергюсон почав потроху вводити в команду молодого француза, якого вважали одним з найбільших талантів. Поль дебютував за МЮ, але Ювентусі в 2012-му пообіцяв йому більші перспективи. Погба купився і не прогадав, ставши зіркою світового масштабу саме в Кальчо. Хавбек допоміг туринському гранду спокійно виграти 4 Скудетто та пробитися у фінал Ліги чемпіонів.
Покинув Юве за 105 млн євро, щоб повернутися в Манчестер. На Олд Траффорд виграв Лігу Європи, а зі збірною Франції став чемпіоном світу-2018 після срібла на домашньому Євро-2016. Тепер 26-річний півзахисник бунтує з вимогою знову відпустити його. У цьому МЮ Погба, схоже, дійсно вже не зможе взяти нову висоту. Його спокушає Реал, а Ювентус марить іншим камбеком, який балансуватиме на межі фінансової стабільності «Старої Синьйори».
Бонус з попередньої епохи: Дієго Марадона (Бока) та Йохан Кройф (Аякс)
Можна ще було б згадати чимало повернень, які нещодавно підривали футбольний ринок. Дієго Коста (Атлетіко), Карлос Тевес (Бока), Хесус Навас (Севілья), Марко Ройс, Маріо Гьтце і Мац Хуммельс (Борусія Д), Жерар Піке, Жорді Альба і Сеск Фабрегас (Барселона), Дірк Кюйт і Робін ван Персі (Фейєнорд), Франк Райкард і Клас-Ян Хунтелар (Аякс), Альваро Мората (Реал), Яго Аспас (Сельта), Давід Луїс (Челсі), Ас'єр Ільярраменді (Реал Сосьєдад), Пабло Аймар (Рівер Плейт). Той же Неймар, чия сага з камбеком у Барсу вже починає набридати, а її кінця-краю не видно зовсім. Однак ніхто з них не зрівняється за величчю з дуетом знаменитих гравців з минулого, яких об'єднує гра за ту ж Барселону.
Йохан Кройф був символом найграндіознішого Аякса в історії. Амстердамці виграли 3 поспіль Кубки чемпіонів (1971-1973). Нідерландець фактично змінив історію та ідеологію Барси. Після відходу з Камп Ноу і спроб у Леванте та США повернувся в Аякс у 1981-му. Там протримався ще 2 сезони, аби піти у табір... принципового суперника – Фейєнорда, позаяк «сини бога» не запропонували йому продовження контракту.
Інший прославлений камбек трапився з Дієго Марадоною. Аргентинець, який привів до перемоги на ЧС-1986. Досягнення, яке так і не підкорилося Лео Мессі. Легендарний і скандальний №10 став справжнім ідолом для Наполі, з яким здобув 2 чемпіонства Італії, та Бомбонери. Саме там у 1981-го він засвітився в Бока Хуніорс настільки, що його підписала Барселона. А 14 років потому Марадона повернувся в Буенос-Айрес, щоб завершити свою ігрову історію любові з щасливим кінцем.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
