125 років тому відбувся перший задокументований футбольний матч на території України

Футбол України 14 Липня, 18:25 1703
125 років тому відбувся перший задокументований футбольний матч на території України
125 років тому, 14 липня 1894-го, відбувся перший документально зафіксований матч на етнічній українській території.

Питання появи в Україні футболу досі залишається дискусійним. На роль «колиски» претендують щонайменше три міста — Одеса, Львів та Ужгород. Складність у тому, що наша країна здобула Незалежність лише 1917 року, відновивши її 1991-го. А до 1917-го й у проміжку 1921–1991 років етнічні українські землі входили до складу різних держав (Російської та Австро-Угорської імперій, Чехословаччини, Польщі, Румунії, Угорщини, СРСР). І спорт там розвивався різними шляхами. Наразі маємо три дати, які претендують на звання точки відліку футболу в Україні…

1887 РІК, ОДЕСА

Слово «футбол» на території, яка сьогодні входить до складу України, вперше вигулькнуло 23 січня 1887 року — в статті газети «Одесскій вѣстникъ». Відповідну замітку з одного речення опубліковано на другій сторінці 21 номера популярного колись видання. Її розшукав черкаський історик Віктор Стріха, а колаж, який читач бачить перед очима, скомпонував київський фотомайстер Анатолій Кізлов.

Колаж №21 газети «Одесскій вѣстникъ» за 23.01.1887.

Ось історична публікація в повному вигляді:

Англійская игра. Въ слѣдующее воскресенье, въ 4 часа пополудни, члены мѣстной англійской колоніи устраиваютъ на площади, за Чумной горой, игру «foot-boll», въ которой примутъ участіе нѣсколько десятковъ человѣкъ.

1893 РІК, УЖГОРОД

У цілісному дослідженні «Футбол Закарпаття. Витоки» місцевий історик Михайло Рущак зазначає: «…щорічник ужгородської гімназії за 1893/94 навчальний рік містить першу згадку про знайомство з футболом молоді в Закарпатті. Довгі роки єдиним свідченням існування цієї згадки була книга Василя Федака, позаяк примірник цього щорічника не знайшовся ані в бібліотеках краю, ані в краєзнавчому музеї, ані навіть в обласному архіві. І лише в 2018 році на лист-запит автора цих рядків відгукнулися працівники Угорської національної педагогічної бібліотеки і музею в особі головного бібліотекаря Марії Бороштяні-Ракоці, а також бібліотеки реформатської єпархії в Дебрецені в особі бібліотекаря Юдіт Габорік і люб’язно надіслали скановані сторінки книги. Дійсно, на 122 сторінці надруковано шкільну програму з гімнастики для учнів 5-го класу (нагадаємо, що мова про 5-й клас гімназії, тобто про 8-й клас в сучасному розумінні школи), основним вчителем гімнастики для цього класу був Ференц Шюргер, однак зазначено, що Іштван Медрецький займався з гімназистами ігровими видами спорту і там є згадка про гру «angol rugó-labda», тобто англійський копаний м’яч, саме так називали гру в футбол в ті часи. Враховуючи, що саме Медрецький був учасником курсів в Будапешті від ужгородської гімназії, а також той факт, що саме він був класним керівником 5 класу такий перебіг подій був цілком логічним. Звісно заради справедливості слід додати, що гра у футбол згадується поряд з іншими ігровими видами спорту і жодним чином не виокремлюється. Також нема свідчень про проведення повноцінних ігор, а не лише тренувань на уроках чи після них. Новозбудований спортивний майданчик був до послуг гімназистів, а сам факт знайомства з грою, якій судилося стати найпопулярнішою в світі є беззаперечним. Проте від власне знайомства до проведення першого футбольного матчу в Ужгороді мине ще довгих 8 років».

Фрагмент щорічника ужгородської гімназії за 1893/1894 навчальний рік.

Подаємо переклад із угорської мови трьох абзаців щорічника ужгородської гімназії:

Гімнастика. 2 год. на тиждень. Вчитель: Ференц Шюргер.
Освітній навчальний матеріал: вільні, стройові вправи, практичні вправи із знаряддям, з визначним відношенням до солдатських стройових вправ.
Найкращі гімнасти класу або 30 учнів під керівництвом вчителя І. Медрецького поділені на окремі ігрові команди в попередніх класах крім того ще вправлялися в наступні ігри: «в’язень», «збий третього», «в коло», «відпочинок кола», «замкові ігри», «прикордонник», «англійський копаний м’яч».

1894 РІК, ЛЬВІВ

Про даний факт знає майже кожен вітчизняний уболівальник футболу. З української Вікіпедії дізнаємось: «У рамках Крайової виставки відбулася міжміська футбольна гра між командами, що представляли Львів (спортивно-гімнастичне товариство «Сокіл») і Краків. Це був перший в історії України документально зафіксований футбольний матч. Він розпочався 14 липня 1894 року о 17:00. Львів’яни грали у білих футболках та сірих гімнастичних штанцях, а гості — у білих футболках та синіх штанцях. Поєдинок судив професор Виробек з Кракова. На стадіоні місткістю 10000 глядачів зібралося близько 3000 людей. Гра тривала 7 хвилин — до першого забитого гола. Цей м’яч провів другокурсник учительської гімназії Володимир Хомицький, який грав на лівому боці поля. Тактики й стратегії у діях футболістів майже не було — головним завданням було проштовхнути м’яч повз воротаря у ворота. Стійками воріт служили два прапорці, ввіткнуті у землю».

Одразу виправимо неточності (на жаль, розповсюджені): по-перше, Краків представляла не збірна міста, а команда польського товариства «Сокул»; по-друге, єдиний м’яч було забито на шостій хвилині, а ім’я його автора, зваживши на національність, треба вимовляти як Влодзимеж (Влодзімєж); по-третє, відсутні підтверджені дані про кількість глядачів і час початку гри (знаємо, що спортивна програма, другим пунктом якої був футбол, стартувала о 17:30).

Якщо спробувати подати все у вигляді протоколу (рапорту), матимемо таке:

Sokół (Львів) — Sokół (Краків) — 1:0.
Львів. 14 липня 1894 року. Стадіон у Стрийському парку.
Арбітр Zygmunt Wyrobek (Краків).
Гол: Włodzimierz Chomicki (6).

Схема стадіону в Стрийському парку за 1894 рік.

Більше даних про футбол в Україні до 1900 року не знайдено. Маємо на увазі документально підтверджені відомості. Інформація про існування «Одеського британського атлетичного клубу» розходиться з реальністю: насправді товариство з такою назвою було офіційно зареєстроване 1907 року, а в одеській пресі кінця XIX ст. писали тільки про «членів місцевої англійської колонії» (див. вище), жодного разу не вживши абревіатуру ОБАК…

Володимир Баняс