Три думки після матчу «Карпати» - «Динамо»

Динамо Київ 1 Серпня, 11:02 1906
Три думки після матчу «Карпати» - «Динамо»  | 19-27
У рамках 1-го туру нового сезону в українській Прем’єр-лізі «Динамо» завітало до Львова, де зіграло з місцевими «Карпатами».

Прісний футбол Динамо

Не можна сказати, що кияни перемогли незаслужено, хоча єдині забиті голи стали наслідком нещасного випадку та неоковирності львів'ян. Динамівці справедливо взяли три очки – вони завдали втричі більше ударів (3-10), були більш ніж вдвічі точнішими (2-5), тримали м'яч 56% ігрового часу й не дозволили Карпатам створити бодай один дійсно гольовий момент з гри. За розвитком поєдинку «біло-сині» також діяли краще, забираючи завершення таймів і вдало збиваючи темп, коли «леви» прокидалися. Олександр Хацкевич та його підопічні впевнено тримали гру.

І, все ж, післясмак зустрічі у Львові не залишив яскравих емоцій. Білоруський шеф-кухар Динамо правильно підготував футбольну страву й подав її в потрібний момент, однак вона виявилась прісною – мало кому подібне сподобається. Назвати футбол Динамо «смачним» важко, адже нічого цікавого й красивого кияни не продемонстрували.

Так, вони тримали ініціативу й непогано притиснули Карпати по перерві та під завершення матчу, але більшість гострих епізодів мала сумбурний характер. Особливо це стосувалося першого тайму, в якому лише удар Бєсєдіна після подачі Буяльського не став наслідком відвертого привозу (хоча все рівно «леви» зіграли жахливо). В другому все було більш награно, але між відрізками домінування існувала 20-хвилинна прірва нудної позиційної боротьби та зривів темпу.

Навряд чи фанати такого великого клубу, як Динамо, очікують у новому сезоні перемоги завдяки вагону кроссів, автоголу та пенальті одразу після нього. Навряд чи вони хочуть бачити саму лише самовідданість – непоступливість у боротьбі, звісно ж, радує, але хочеться і футболу. Карпати – один із найбільш розбалансованих колективів УПЛ. Коли ж влаштовувати свято, як не зараз?

Втім, не варто збиватися на один песимізм. По-перше, три очки не пахнуть, а по-друге – це лише початок сезону. Зрештою, Динамо продемонструвало хорошу функціональну підготовку й розумно рухалося по полю, а гру Буяльського та Шепелєва так і взагалі можна назвати прогресом. Порадував також Бєсєдін, якого, схоже, навчилися використовувати правильно: він прекрасно чіплявся за усі м'ячі, реалізував пенальті й виконав кілька важливих скидок – останнє стало можливим завдяки дуже компактній та злагодженій грі всієї команди.

Якщо такі в'язкі дії призведуть до прориву в Лігу чемпіонів, то можна буде лише поаплодувати Олександру Хацкевичу. Залишається сподіватися, що він знає, що робить, а така невиразна перемога над Карпатами буде лише підготовкою до більш великих звершень – ну а прямо зараз він не здивував.

Заміни Циганкову немає

Віктор Циганков нарешті відновився після травми й вийшов на поле. Олександр Хацкевич дав йому 20 з гаком хвилин на те, щоб звикнути до поля й повозитися з м'ячем – ну і щоб розривати втомлені Карпати на контратаках і випробувати зв'язку з Караваєвим. За такий короткий проміжок часу тільки-но вилікуваний віце-капітан не міг зробити багато, але й звичайних пробіжок вистачило для розуміння простого факту – Віктору немає заміни на правому краю атаки.

Караваєв-креативник у Львові розчарував. Олександр розпочинав матч на позиції вінгера й запам'ятався хіба що моментом на 6-й хвилині – тоді Олександр підчатував необачний прохід Ді Франко, виконав відбирання, увійшов у штрафний та пробив вище воріт. Увесь інший креатив крутився навколо подач або обіграшів на флангах, які не просували атаку. При спробі зміститися у центр Караваєв неодмінно втрачав м'яч.

Це не означає, що екс-гравець Зорі не відповідає вимогам Динамо. Нижче своєї планки він не падає, компенсуючи брак техніки величезною працездатністю і загальним високим футбольним інтелектом. Просто Циганков на позиції вінгера набагато крутіший – це показали його сміливі рейди по флангу після виходу на заміну Кендзьорі. Великої кількості моментів з них кияни не отримали, але загалом гості стали набагато швидше просуватися уперед.

Прорив на 85-й хвилині, коли Циганков підібрав скидку Бєсєдіна, розігнався по флангу, змістився в центрі і пробив над дев'яткою, наглядно продемонстрував загальну незамінність Віктора. Віце-капітан просто «зробив різницю», адже ні Караваєв, ні будь-хто інший в цій грі не виявив такої якості виконання моменту. На старті другого тайму непогано розганявся Де Пена, але вивести самого себе на ударну позицію він не зміг – а згодом взагалі розчинився.

Щодо 20 хвилин роботи Циганкова у парі з Караваєвим висновки робити зарано. З цікавих побудов можна було почачити знаходження Віктора ближче до центру, в той час як Олександр закривав усю бровку. Проти Брюгге Хацкевич точно не ризикне розірвати зіграну зв'язку з Кендзьорою, але протягом чемпіонату цей варіант виникатиме неодноразово.

Щодо Карпат рано робити висновки

Карпати знов програли футбол. Прощайте баби, папіроси, Василь прийняв смертельну дозу ковбаси. Ці слова з легендарної пісні давно можна назвати неофіційним гімном львівських вболівальників, але поразка у матчі проти Динамо не була класичним фейлом «зелено-білих». Так, Карпати програли футбол в усіх сенсах, але це вже не виглядало бездарно. «Леви» дійсно старалися, але їм неймовірно не пощастило наприкінці другого тайму.

За виключенням деяких відрізків, поєдинок був рівним. До кінця першого тайму господарі витримували темп і регулярно тікали у перспективні позиційні атаки та контрвипади. Після провального початку другого підопічним Чижевського вдалося вирівняти гру, провести кілька ударів по воротах та заробити кілька стандартів. Саме кияни були ініціаторами переведення матчу в позиційну фазу з купою фолів і без гостроти – так, Карпати не змогли вирватись із заздалегідь програшної битви на витривалість, але сам факт вимушеного переходу гранда на оборонну модель заслуговує на респекти в сторону «левів».

Втім, слід відзначити важливий момент – Карпати нічого не створили в атаці. Взагалі. Два простеньких дальніх удари в другому таймі та один неточний, серія нервових кутових на 30-31-й хвилинах, кілька перспективних за розвитком контрвипадів без завершення – от і весь доробок «зелено-білих». Так грандів не перемагають.

І тут постає питання: навколонульова конвертація непоганої позиційної гри в гострі атаки й моменти – це заслуга Динамо чи норма для нинішніх Карпат? В цьому матчі було і те, й інше, адже кияни банально вищі класом, а у львів'ян немає таких завершувачів, як Швед, Понде чи бодай Дебелко. Чи будуть сухі атаки нормою протягом сезону? За такий варіант розвитку подій говорить провал молодого форварда Карпенка та всіх замін, однак після першого туру робити висновки важко – тим паче, коли в суперниках гранд. Тим паче, коли він перемагає завдяки двом «голам-дурням» в роздягальню.

Словом, спостерігати за Карпатами в цьому сезоні буде дуже цікаво.

Михайло Юхименко