Вже сьогодні розпочинається третій раунд кваліфікації Ліги чемпіонів та Ліги Європи, в якому беруть участь три з п’яти українських клубів – Динамо, Зоря та Маріуполь (ще двоє – Шахтар та Олександрія – мають пільги). Але рівень готовності до конкурентної боротьби із суперниками неоднаковий. Розберемо, хто чим дихає.
Ліга чемпіонів
Гарантоване місце в груповому етапі ЛЧ з 2009 року має чемпіон України, чим три рази користалося Динамо (2009, 2015, 2016) і сім разів – Шахтар (2010-2014, 2017, 2018). А от через кваліфікаційні раунди до основної сітки від нас за ті ж 10 сезонів вдалося вийти лише двічі.
Ці не дуже оптимістичні 20% вдалих виступів у кваліфайнах забезпечили нам Динамо (2012) та Шахтар (2015). При цьому Динамо з 2009-го має чотири невдалих старти у кваліфікації ЛЧ (2010, 2011, 2017, 2018), Шахтар – два (2009, 2016), а ще по одному – Металіст (2013) та Дніпро (2014). Щоправда, харків’ян на половині шляху зупинила дискваліфікація від УЄФА за старі гріхи...
Природно, що Шахтар може сміливо готуватися аж до вересневих матчів Ліги чемпіонів, поступово звикаючи до вимог нового головного тренера – португальця Луїша Каштру. «Гірники» в цьому сезоні встигли програти матч за Суперкубок України (Динамо – 1:2) і здобути дві перемоги у Прем’єр-лізі (Олександрія – 3:1, Карпати – 3:0).
У цілому чемпіон країни виглядає досить звично – потужно і впевнено. Команда влітку зберегла усіх лідерів. Пішли лише ті футболісти, які мали дефіцит ігрової практики: Нем (1314 хвилин у всіх офіційних турнірах сезону 2018/19), Ордець (115), Бондаренко (90), Кудрик (90). Але і гучних трансферів Шахтар не здійснив, повернувши додому кількох орендованих гравців, з яких четверо вже встигли зіграти в цьому сезоні – захисник Додо (90), півзахисник Піхальонок (9) та форварди Бланко Лещук (17) і Сікан (23).
Тобто, ми бачимо, що Каштру вирішив не ламати механізм, який до нього чудово працював. Загалом у трьох матчах португальський тренер задіяв 21 гравця. З них 19 хоча б раз виходили на поле. Варто відзначити, що через різні причини не потрапляли до заявки на матч Коваленко (2348), Майкон (1688), Бутко (1402), Фернандо (904), Кайоде (503) і ще група футболістів.
Натомість перед Динамо завдання стоїть одне – пробитися до групової стадії Ліги чемпіонів, що принесе київському клубу щонайменше 15,25 млн євро. Окрім цього, за перемогу в групі ЛЧ можна отримати 2,7 млн євро, за нічию — 0,9 млн. За вихід до 1/8 фіналу — ще 9,5 млн євро. Зважаючи на економічний стан українського футболу, це дуже серйозні кошти.
На шляху до їхнього здобуття перший бар’єр – бельгійський Брюгге, а далі на переможця цієї пари чекає хтось із дуету Базель (Швейцарія) – ЛАСК (Австрія). Обидва суперники – по зубах команді Олександра Хацкевича, яка підійшла до старту сезону в дуже пристойному стані. Кияни виграли всі три матчі в Суперкубку та чемпіонаті України (Шахтар – 2:1, Карпати – 2:0, Львів – 3:0) і мають позитивний емоційний фон.
Повернулися до складу травмовані гравці, всі три матчі провів новачок Караваєв (247 хвилин), дебютував Кадірі (18), днями завершили трансфер форварда збірної Люксембургу – Родрігеса. Втрати – мінімальні, причому пішли лише молоді виконавці – в оренду за ігровою практикою: Русин (992 хвилини в усіх офіційних турнірах минулого сезону), Супряга (399), Смирний (192), Алібеков (154).
У трьох матчах у заявці Динамо побували 22 футболісти, 19 з них виходили на поле. Поза кадром поки що залишаються одиниці — Шапаренко (1976), Сідклей (1554) та Дуелунд (260).
Ліга Європи
Пряму перепустку до групового раунду Ліги Європи для володаря Кубка України (або бронзового призера у випадку кубкового тріумфу клубу, який потрапив до Ліги чемпіонів) УЄФА виділив, починаючи з 2014 року. Двічі такою можливістю скористалася Зоря (2016, 2017), по разу – Динамо (2014), Дніпро (2015) та Ворскла (2018). У цьому сезоні до поважної компанії долучиться Олександрія, яка, як і Шахтар, отримала можливість не перейматися єврокубковими клопотами до вересня.
Команда Володимира Шарана невдало стартувала в сезоні 2019/20 – дві поразки в двох турах чемпіонату України (Шахтар – 1:3, Маріуполь – 1:2). Бронзовому призеру не вистачає досвідченого центрального захисника. Повернути Бондаренка з Шахтаря не вдалося (він поїхав до Португалії), Шендрик поки що залишається лише у запасі, а пару в центрі оборони складають Бабогло та Бухал.
В Олександрії на вакантну позицію очікують капітана збірної Латвії – 28-річного Дубру, а наразі новачками команди є крайній захисник Мірошніченко, фланговий півзахисник Третьяков та форвард Безбородько. Всі троє вже зіграли в цьому сезоні (Мірошніченко – 180 хвилин, Безбородько – 90), а Третьяков (132) навіть встиг забити гол Шахтарю.
Однак кадрового потенціалу у Шарана не дуже багато. Після відходу Цурікова (1942 хвилини у всіх офіційних турнірах минулого сезону), Поляруса (1494), Микицея (1139), Пономаря (1004), Дедечка (393) та Грицука (352) в обоймі Олександрії залишилися лише кілька футболістів, яких тренери ще не задіяли. Це Стецьков (459), чемпіони світу U-20 Устименко (125) і Дришлюк (в минулому сезоні грав лише за молодіжний склад).
А до протоколу двох матчів чемпіонату потрапили 19 гравців, з них лише 15 виходили на поле. Не розігнатися. Особливо, коли почнеться цикл по два матчі на тиждень.
...З того ж 2014 року, коли УЄФА надав Україні одне гарантоване місце в групі Ліги Європи, наші клуби лише чотири рази зуміли вдало пройти кваліфікаційні раунди. У 2014-му це зробили Дніпро (він потім дійшов до фіналу у Варшаві) та Металіст, у 2016-му – Шахтар, в 2017-му – Динамо. А ще 10 спроб виявилися невдалими, гарантія проходу – 28,57%. Не дуже й надихає така статистика.
Причому Зоря тричі вилітала на стадії кваліфайну (2014, 2015, 2018), а Маріуполь – одного разу (2018). Чи готові вони цього разу перервати свої невдачі на шляху до основної сітки ЛЄ?
Футболісти Зорі вже провели чотири офіційні матчі під керівництвом нового головного тренера – Віктора Скрипника (Будучность в ЛЄ – 3:1 та 1:0, в УПЛ Ворскла – 1:0, СК Дніпро-1 – 1:1). У порівнянні з минулим сезоном, луганчани втратили кількох основних виконавців. До Динамо пішов лідер Караваєв (3259 хвилин у офіційних турнірах сезону 2018/19), є певні проблеми зі ставленням до справи у Сіласа (2427), Луїса Феліпе (1597).
Насправді, все це не дуже критично. Зоря і раніше мала дуже пристойний склад, новачки кількісно компенсували втрати, а в чотирьох матчах Скрипник задіяв 22 гравці, з яких 19 виходили на поле.
Але незрозуміло, чи вдалося вирішити найбільшу проблему – з форвардом – після домовленості про оренду Русина (Динамо). Він ще не дебютував. За Будківського голи поки що забивають Громов та півзахисники (Арвеладзе, Лєднєв, Кочергін), але головне, що Зоря все ж забиває.
Покликаний посилити атакувальний потенціал і креативний півзахисник Юрченко, який кілька років виступав у Німеччині та Данії. До лінії захисту Скрипник долучив німецького легіонера Абу Ханну, в опорній зоні з’явився 25-річний вихованець Шахтаря Іванісеня. Але найголовніші резерви Зорі – внутрішні, адже в команді є група талановитої молоді, якій потрібно більш гучно заявляти про свої амбіції. Можливо, саме з появою нового тренера вони отримають емоційний поштовх.
З болгарським ЦСКА в третьому раунді кваліфікації луганчани повинні розібратися на свою користь. А от в останньому раунді кваліфікації Зоря може зустрітися із більш грізним суперником – Еспаньйолом.
Маріуполю так далеко зазирати по турнірній сітці не доводиться. Жереб подарував команді Олександра Бабича грізного опонента вже зараз – голландський АЗ (у четвертому раунді у разі успіху – або бельгійський Антверпен, або чеська Вікторія). Якби влітку маріупольцям вдалося зберегти свій склад, у майбутнє можна було б дивитися більш оптимістично.
Але азовський клуб наразі викликає найбільше занепокоєння – кадрова робота у міжсезоння проводилася дуже дивним чином. Із команди, яка влаштувала неймовірний злет на четверте місце в УПЛ (і це після провального старту влітку 2018-го), після завершення минулого сезону пішли одразу п’ять гравців стартового складу – захисник Демірі (1983 хвилини у всіх офіційних турнірах сезону), півзахисники Ігнатенко (1348), Зубков (1678), Піхальонок (2290) та форвард Борячук (1698). На їхньому рахунку – 12 з 16 весняних голів команди.
Окрім того, до Шахтаря разом із Піхальонком вирушив герой чемпіонату світу U-20 Сікан – володар «Срібної бутси» турніру. Хоча навесні в Маріуполі він грав не дуже багато (154 хвилини), після свого блискучого виступу у Польщі та після відходу Борячука 18-річний вихованець житомирського футболу міг би отримати великий обсяг ігрової практики. Але у Шахтарі вирішили інакше.
Натомість із донецького клубу до свого фарму відправили чотирьох молодих талантів (Чех, Корнієнко та Кащук – теж чемпіони світу U-20, Топалов – гравець молодіжної збірної), які до цього сезону жодного разу не грали на рівні УПЛ. Звичайно, Бабич і в Одесі, і в Маріуполі показав, як потрібно працювати з молоддю, щоб вона прогресувала, але це процес, який може тривати сезон чи навіть більше. А Ліга Європи – ось вона, вже 8 серпня Маріуполю потрібно грати проти АЗ.
Можливо, вдасться дозаявити більш досвідченого Танковського, якого Шахтар віддав в оренду. Але маріупольці залишилися тільки з одним нападником – Фоміним, який до того ж травмувався в останньому турі. Та й взагалі тренери дуже обмежені у кадрових питаннях: у двох турах були задіяні 19 гравців, на поле виходили 17, а з них лише 11 – футболісти, які входили до основної обойми в минулому сезоні. Зокрема 20-річний Вакула, 21-річний Биков, 22-річний Чоботенко.
Прохід Маріуполем хоча б одного раунду кваліфікації Ліги Європи стане приємним сюрпризом, а вихід до групи – просто дивом. Адже ми бачили, як у азовців виникли проблеми з дебютантом УПЛ – Колосом (1:2). І хоча після цього підопічні Бабича перемогли Олександрію (2:1), в ЛЄ їм буде дуже складно.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
