Брюгге контролював гру практично від і до – Клеман ніби так все і продумав
Хацкевич сказав, що другий там вселив оптимізм. Мовляв, вирівняли гру і відсунули її від своїх воріт. Однак це з тим самим успіхом може бути всього лише ілюзія, в яку так хотілося б вірити. Насправді слова наставника Брюгге про те, що рахунок 1:0 його задовольнив як гарний європейський підсумок, свідчать про зовсім інше. Просто господарі і не особливо намагалися забити другий. Вони свідомо почали грати менше в атаку, резонно вирішивши, що пропущений гол вдома набагато більше впливає на хід протистояння, ніж 2-й забитий.
А похвалити Жерсона та Циганкова за те, що створили проблеми їхній обороні, буде великим перебільшенням. Гравець збірної Люксембургу випадково після рикошету від суперника отримав один момент, в якому вдарив так, ніби він ще в гіршому тонусі, ніж Циганков. І все. Фактично Родрігес грав де завгодно, тільки не в нападі, куди вийшов замість Бєсєдіна. Багато бігав і боровся, номер не відбував, але хтось ж тут мав забивати, чи не так?
Динамо грало без нападника і тут була невеличка інтрига, кого Хацкевич випустить третім замість Вербіча: Соля, щоб відправити Жерсона на більш природну позицію у фланг, або де Пену, а в атаці залишити все як є. Білорус ризикнув довіритися в нападі гравцю, який тільки кілька днів у команді. Який тому, можливо, і грав у Японії, що нерідко перекриває всі свої позитиви не найкращою ефективністю дій.
Тому вийшов уругваєць, з яким тренер вгадав у Суперкубку, і це було помилково. Де Пена зіграв не провально, самотужки організував фактично єдиний створений саме динамівцями момент після перерви. Перехопив м'яч у стилі сьогоднішніх господарів, пройшов на швидкості і пробив. Епізод увінчав фатальний промах, але не факт, що пройшов би пас на Циганкова крізь кількох захисників, які змусили Карлоса до такого рішення.
Де ж був Жерсон? Точно не там, де має бути нападник, де той же Бєсєдін останнім часом регулярно опинявся. Соль у ситуації, коли потрібно зламати масовану оборону, виглядав значно цікавішою опцією. Можливо, про це Фран і поговорив на... жестах з Хацкевичем уже після гри?
Розчарування більше, ніж розмір поразки – Динамо зіграло на Лігу Європи
Брюгге нагадав минулорічний Аякс. Класніша команда як мінімум у плані організації гри та швидкості мислення футболістів. Бельгійський чемпіонат, у принципі, десь схожого рівня з нідерландським, ба навіть крутіший. Так, гранди останніх якось частіше світяться на вирішальних стадіях єврокубків.
Однак Бельгія недарма значно випереджає Нідерланди та впевнено обходить Україну за кількістю набраних очок в ЛЧ і ЛЄ загалом по дистанції. Вони грають у важчий та цікавіший футбол, хоча іноді стереотипно здаються якимись божевільними прихильниками хокейних рахунків. Тому з одного боку лише 0:1, а з іншого – Динамо подобалося тільки в перші 15 хвилин. Далі було з кожною хвилиною все гірше і гірше, а стартовий позитив здавався чимсь таким же далеким, як останні єврокубкові успіхи. Навіть після перерви відчуття безпросвітності не покидало.
Те саме відчуття з київського матчу проти Аякса, де хоч і завершилось все 0:0, суперник діяв у занадто комфортних умовах. Чи з лондонського проти Челсі – прохід Циганкова в центр і дальній невлучний удар, зумовлений відсутністю варіантів пасу, нагадав той розгром 0:3 з (контр)атакувальною немічністю киян. І тут ж не лише вина Віті. Згадайте, скільки контр запороли до перерви?! Це вже якийсь фірмовий почерк Динамо.
Коли Брюгге пресингував, виглядав таким ось нездоланним грандом, яке все життя грає в ЛЧ, але на своєму шляху в еліту єврофутболу перетнувся з командою нижчого класу. Динамівці губилися під натиском, якого навіть Шахтар не створює. Шалена інтенсивність бельгійців змусила киян танцювати під музику затишного стадіончика Яна Брейделя.
У діях же команди Клемана був таким дефіцитний для наших хлопців баланс усіх ліній, і лише індивідуальні помилки захисників та поганенька реалізація форвардів видавали те, що Брюгге – насправді клуб, який не настільки вже й сильніший за Динамо. Просто біда в тому, що київська команда виглядала сьогодні максимум претендентом на гру в Лізі Європи.
Відсутність Шепелєва як ключ до поразки в центрі битви
Володимир був одним з найкращих гравців Динамо як мінімум у матчах проти Шахтаря і Львова. З ним розкрився у кращий бік Сидорчук і навіть Гармаш виглядав значно цікавіше попереду. Шепелєв отримав травму на розминці перед звітною грою, і це очевидно поламало плани Хацкевича і механізм всієї команди. Як наслідок, гості програли центр поля зі значною перевагою. Сильні якості Дениса з жахаючою легкістю нівелювали.
Сидорчук виконав багато чорнової роботи, але мало чим допоміг в атаці. А ще Сергій може подякувати іспанському судді, що той не вилучив капітана, який в першому таймі чомусь не отримав жовту картку за очевидно свідому гру рукою. Разом з менш ефективними, ніж на старті сезону, ветеранами «пішов на дно» і Буяльський – найкращий гравець 2-го туру УПЛ.
Ну, а далі посипалось вже багато чого іншого. Караваєв забув про атаки і почав привозити на своїй половині. Вербіч вже який офіційний матч поспіль вносив більше нервозності (іноді уже з острахом чекаєш, коли Бенджі нарветься на менш толерантного суддю, який випише йому червону за постійні суперечки і неспортивні поштовхи суперників), ніж креативу. Миколенко оголяв свій фланг і мало вносив в атаку.
Парадокс, але Караваєв і Бєсєдін створили більше в атаці, ніж гравці, які замінили їх після перерви, хоча при них на полі відчуття близької катастрофи насувалося значно більшими темпами. Добре хоч, що Бурда (найкращий польовий у киян), Бойко (найкращий) і навіть Кадар (зі всіма його ризиками і одним вагомим провалом) видали досить надійний матч, неодноразово рятуючи Динамо на межі пропущених голів і залишаючи доволі реальні шанси на прохід, якщо не думати про мізерне право на помилку.
Тарас Котів
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
