Поразка Динамо від Брюгге у виїзному матчі 3-го раунду кваліфікації Ліги чемпіонів 2019/20 була цілком закономірною. Можна навіть сказати, що програш лише в один м’яч при такій блідій грі і неймовірній кількості елементарних помилок – великий фарт. Навряд чи бодай хтось після перегляду вчорашнього поєдинку міг би цілком серйозно стверджувати інакше.
Чого очікували прихильники Динамо? Очевидно, що Брюгге – не Маріуполь, якого можна загнати в будку». Для того, аби провернути подібне з таким суперником, бажання і класу гравців біло-синіх» вже не вистачить. Бельгійці точно не поступаються рівнем, а в чемпіонаті мають справи з серйознішими суперниками, аніж кияни. Важко уявити, яким чином двоматчева прогулянка Львовом з загальним рахунком 5:0 могла підготувати підопічних Хацкевича до матчу кваліфікації Ліги чемпіонів.
Не надто зрозумілою була стратегія Динамо на перший матч з бельгійцями. Очевидно, що киянам кров з носа потрібен був виїзний м’яч, адже це міг бути чи не єдиний козир у протистоянні з Брюгге. В цьому плані здивував вихід у старті» Бєсєдіна, а не Соля. Іспанець швидший, технічніший, краще вибирає позицію. Гол з пенальті таранного Бєсєдіна у матчі проти Карпат – такий собі стимул ставити його у склад з сильнішим суперником і чекати від нього результативності. Чи не єдиний гострий момент він не використав – пробив у голкіпера. Після вдалого старту Динамо форварда в принципі вже видно й не було. Поява Бєсєдіна в останній чверті гри була б більш логічною.
Фланги Динамо створювали таку-сяку гостроту, але часто саме з країв розпочиналися атаки бельгійців. Гра в центрі поля теж не потішила – багато обрізань та мало гри на атаку. Словом, типове Динамо у виїзній грі з рівним суперником. Початок і кінець матчу можна записати киянам в актив, але цього явно мало, аби слухати гімн Ліги чемпіонів не по телевізору.
Захист Динамо Брюгге пробивав влучно і цілеспрямовано, гол з пенальті – заслужений і закономірний. Крім того, біло-синім» вартувало б піти у Володимирський собор та поставити свічку за вдалу гру Бойка та везіння після дитячих обрізок поблизу свого карного майданчика.
Бельгійці зіграли добре. Підопічні Філіппа Клемана багато атакували, а біля воріт Міньйоле загалом було спокійно. Брюгге контролював хід поєдинку, заслужено переміг та не пропустив. Респект та оплески.
Що ж допоможе Динамо пройти Брюгге? Фарт. Перед матчем-відповіддю кияни зіграють з Шахтарем, тому сподіватися на свіжість флангів – головного козиря Динамо – напевно не варто. Трійка Гармаш-Сидорчук-Буяльський навряд чи здивує у центрі і повністю заволодіє ініціативою. Ясна річ, на боці киян будуть трибуни, але Брюгге навряд чи попливе» перед тиском 12-го гравця біло-синіх». Крім того, бельгійці робитимуть ставку на виїзний гол, який змусить киян для проходу в наступний раунд забивати тричі, у що на даний момент мало віриться навіть найзатятішим прихильникам біло-синіх».
У матчі проти Шахтаря за Суперкубок України підопічні Хацкевича не показали нічого, що вартувало б трофея, проте у підсумку святкували перемогу та підняли кубок над головою. Ясна річ, ми будемо сподіватися, що у матчі-відповіді на поле НСК Олімпійський вийде зовсім інше Динамо, яке зуміє здивувати Філіппа Клемана та його підопічних, зуміє заволодіти ініціативою на кожній ділянці поля та змусить нас писати заголовки на кшталт «цим хлопцям що Брюгге, що Маріуполь – на цю гру Динамо можна дивитися вічно» (у цьому матеріалі Маріуполь згаданий в контексті висловлювань Ігоря Суркіса, сподіваюсь на розуміння і почуття гумору фанів азовців).
Якщо ж ні – будемо сподіватись на фарт. Вчорашня гра задоволення не принесла, але кожен український вболівальник (за винятком фанів Шахтаря), кричачи на телевізор та нещадно критикуючи киян, вірить у звитягу біло-синіх» над Брюгге.
Такі вже ми є: критикуємо, сваримо, ображаємо, зловтішаємось, але – віримо.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
