Михайличенко, яким він є
Новий-старий головний тренер Динамо дебютував так само, як це трапилося в час його першого приходу. Тоді, у 2002-му кияни також поділили очки (0:0 з Таврією). Сьогодні по-хорошому стояла та сама нулівка. В Олімпіка зайшла ледь не єдина подібна атака. Циганков створив міні-шедевр ударом з-за меж штрафного. А назвіть ще бодай якийсь втрачений момент у цьому шаленому наборі навісів, прострілів та ударів на удачу.
І, звісно ж, ще ці легендарні заміни на 79 і 84, коли твоя команда зовсім не виглядає зразковим механізмом в атаці, потрібно кров з носу забивати, а ти... все чогось вичікуєш. Той же Караваєв замість Кендзьори в допомогу Циганкову, чому не спробувати б мегауспішний варіант збірної України проти сербів? Олімпік же і не збирався атакувати. Але ж ні. Ми вимагаємо занадто багато.
Замість цього нате вам просту і перевірену класику. Якщо хтось думав, що люди міняються, то хай подивиться на Михайличенка. Він таким був, таким і буде. Сенсаційних задумів і кадрових революцій тут не дочекаєшся. Окей, за одним матчем ставити хрест не будемо, тим паче минулого разу після невдалого старту прийшли титули, але кожна нова втрата очок може стати непосильним вантажем для психіки цієї команди.
Динамо не може здолати навіть Олімпік – коли емоцій більше, ніж гри
Адже в чомусь це нагадує кризовий Реал, який уже другий сезон лихоманить. Хлопці дуже хочуть, віддаються, але в них не виходить. Якщо у тренерів була якась цікава тактика на гру, то вона не працювала. Від матчів з Хацкевичем це не відрізнялось в кращий бік анітрохи. Після зміни тренерів зазвичай приходить позитивний імпульс, результати налагоджуються. Якщо цього не відбувається, у подібних випадках втрачається віра в себе і команду. Починаються спалахи істерики, як у Вербіча, який аж надто емоційно реагує не від сьогодні. Такий собі Гармаш на мінімалках. З одного боку, це добре, адже словенцю не байдуже. З іншого, ця постійна заведеність може вилізти боком команді.
Наприкінці зустрічі Динамо було зобов'язане думати лише про те, як забити переможний гол і витиснути максимум з відверто депресивної гри. За таке видовище ніхто б все одно не подякував, однак хоча б результатом можна було захистись. Та замість цього ми бачили катуляння по газону Вербіча, а потім з'ясовування стосунків Кадара і компанії з гравцем Олімпіка, який намагався симулювати проблеми зі здоров'ям. Хлопці, у вас було понад 90 хвилин часу, навіщо зараз комусь претензії висувати в затягуванні часу. Не туди енергія спрямовується, ой не туди. Команда як була погано керованою, так і залишилася.
Кадірі – обмежений рольовик не дуже високого класу
Ганець, на якого багато хто покладає величезні надії, нічим не здивував у своєму дебютному матчі в основі. Фізично сильний, декілька разів знищував суперників у відборі, але є 2 нюанси. По-перше, дитяча поведінка в епізоді з пропущеним голом. Саме Кадірі закривав Тейшейру, коли суперник вдало зіграв на перехопленні, але потім просто кинув свого гравця і побіг за м'ячем на опонента, якого встигав перекрити Кадар. Звичайно, що Трубочкін, який тільки вийшов на заміну, легко відіграв Момо, пасом на партнера. Ну, а далі вже був розрив, який не прочитав Кендзьора і не встиг покрити відчайдушний ривок Циганкова.
Такі хрестоматійно розіграні комбінації мало би розігрувати Динамо, але аж ніяк не команда, яка програла всі 4 попередні матчі сезону та й загалом відбирала в киян очки лише 2 рази до сьогодні. Є в цьому вина і Кадірі, максимум якого в розіграші атак є передача впоперек поля або ближньому. Є і вина тренерського штабу. Михайличенко якогось дива замінив більш тонкого гравця Шепелєва, а не чистого опорника, потреба в якому відпала десь так максимум після вилучення Гришка, якщо була взагалі. Ну, а численні спроби ударів від ганця не викликали нічого, крім роздратування. Навіть Бурда, і той був гострішим, хоча теж брав на себе ініціативу надто часто – невже, крім гравців оборонного плану, які швидше заб'ють ударом головою, нікому пробити?
І все-таки промінчик світла пробився через морок
Циганков не видав один з найкращих своїх матчів, але видно, що капітан потроху набирає форму, повертає втрачену впевненість. Його гол здалеку – це вже теж класика, тільки з позитивного боку. Віктор брав гру на себе, загострював, шукав обіграшу з Кендзьорою, Буяльським, Шепелєвим. Так, недостатньо, бо він привчив нас, що може і повинен більше, але це був ледь не єдиний промінчик світла в кінці тунелю. Ще раз. Єдиний гол Динамо забило не завдяки тренерському генію, а майже всупереч.
Маестро просто взяв і забив, як робив це і при попередньому тренерові. Відзначаємо класне скидання Шепелєва (теж не вперше!), завдяки якому вдалося відірватись від опіки. Чисто на індивідуальній майстерності зіграли двоє гравців 97-го року народження. Подібних нестандартних дій можна чекати також від Шапаренка і Цітаішвілі, яких за понад тиждень після відставки Хацкевича так і не спромоглися повернути в основну команду.
Дебютний гол Циганкова в сезоні мав би нарешті прорвати лідера команди. На це, судячи з такої піднесеної реакції помічника тренера (Євтушенко так вискочив з лави запасних, коли Динамо зрівняло, ніби це вирішальна стадія єврокубків), і буде розрахунок принаймні найближчим часом.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
