«Динамо» Михайличенка — це «Динамо» Хацкевича на мінімалках

Щоб краще зрозуміти співрозмовника, потрібно постаратися, хоча б подумки, пересісти на його місце, залізти в його шкуру. Якщо ці не надто зручні маніпуляції проробити, і хоча б спробувати вникнути в позицію динамівського президента, що знімає начебто як «фізрука» і призначає начебто як «збитого льотчика», то логіку знайти можна. Складно, але можна. Ігор Суркіс дійсно вважав, що сезон можна врятувати хоча б на внутрішній арені, і вибрав для команди такого наставника, який апріорі повинен бути в курсі всіх справ. І команда від такої пертурбації напевно не отримає шокову терапію.

Однак досить часто найкоротший шлях до мети виявляється не самим правильним. І в нашому контексті про це можна говорити прямо. Може бути, біда навчить Михайличенка різкості і нестандартності, але поки що, після двох турів під його рукою, нинішнє «Динамо» - це «Динамо» Хацкевича на мінімалках.

На жаль, але це так. У першій грі під керівництвом нового-старого тренера динамівці постали абсолютно прогнозованою командою. І з точки зору стартового складу, і по грі. Хоча брешу: по грі вони неприємно здивували. У матчі проти «Олімпіка» кияни майже весь свій креатив зосередили на банальні навіси. Такий бездумний вертикальний футбол навіть колишній динамівський наставник зберігав у себе подалі в шухляді письмового столу, і витягав лише тоді, коли було не під силу. Олексію Олександровичу стало несила вже в першому матчі. Проти абсолютно гіршої (з турнірної точки зору) команди чемпіонату. Перший удар в площину воріт - на шістьдесятій хвилині, більше всіх небезпечних моментів створив центрбек Бурда, кращий у складі «біло-блакитних» - руйнівник Кадірі. І тотальна безнадія імені Циганкова. До і після його обвідного шедевра. Та й інших імені теж.

Уже після першого матчу Михайличенка на новому-старому місці було бажання закидати тренера і його штаб як мінімум помідорами. Але чи то День Незалежності нашої не дозволив наробити дурниць, то чи вишиванка нового-старого тренера. Чи то голос розуму, що закликав до того, що перший млинець дуже часто може виходити глевким. Навіть у самих геніальних.

А ще після того матчу, на «Олімпійському», зміцнив себе на думці, що Михайличенко таки не чарівник. Роки простою не проходять безслідно. Навіть для головного наступника ВВЛ. Як би не знав Олексій Олександрович своїх підопічних і динамівську кухню, потрібно ще бути в курсі останніх тренерських новинок, тенденцій. Одним словом, бути в тренді. А ось з цим у Михайличенка, як мені здається, поки що повз касу. Бачиться, він застиг ще в тому футболі, де провідну роль відігравали ліберо.

Що ще кинулося в очі після матчу з «Олімпіком» - завали після Хацкевича доведеться дійсно розгрібати. Тут одним віником і ретушшю не обійдешся. Команда не біжить, в команди проблеми з дисципліною і мотивацією, та й очі не горять, вибачте за тривіальність.

Михайличенко почав свою роботу з чищення «стаєнь» так, як його вчили. Як «чистили» його вчителі. Подейкують, що перед грою в Запоріжжі Олексій Олександрович влаштував своїм підопічним щось схоже на військовий табір. З кросами, тягання вантажів, тестами Купера. Звідси і до обіду. Але в цьому випадку тренера хоча б можна зрозуміти. Проблеми з функціоналкою «Динамо» було видно неозброєним поглядом. І це після стількох місяців плідної міжсезонної підготовки, і аж ніяк не на полях Київської області, і це на тлі навіть «Олімпіка». Чому так сталося - це вже інше питання. Але вирішувати його повинен був Михайличенко. І він, як молодий лейтенант, хоча, на вскидку, вже повинен бути як мінімум майором, вирішив «вилікувати» проблему таким ось радикальним і простим способом. Тому не дивно, що з «Зорею» і навіть далі київська команда буде грати на тлі крепатури. Цей нюанс - цілком об'єктивний. Вимагає розуміння.

Але ось як пробачити той факт, що вже в другому поспіль поєдинку «Динамо» не тільки не балує «фізикою», але не балує і «мізками»? Креативу в атаці - нуль. Все так же, як і в грі проти «олімпійців». І знову доводиться констатувати, що в порівнянні з суперником динамівці були в більш вигідному становищі, так як луганчани в четвер провели виснажливий поєдинок проти «Еспаньола». Крім того, динамівці були в більш привілейованому становищі ще й тому, що мали довшу лаву для запасних, тоді як Скрипник через умови орендних угод не міг розраховувати на кількох гравців основи. Але «Зоря» виявилася кращою готова до гри, ніж «Динамо». Краще - перш за все емоційно. Команда Михайличенка намагалася брати своє, граючи другим номером. Використовуючи, в першу чергу, помилки суперника. Вибачте, але це олдскул в самому дрімучому і поганому сенсі цього слова. У такий футбол зараз не грають. Більш того, з такими футболістами. А що б там не говорили, футболісти під рукою у Михайличенка не найгірші. У всякому разі, якщо порівнювати з двома останніми суперниками по УПЛ. Але все, що намагається запропонувати новий динамівський тренер - це можливо, раптом та якось. У всьому цьому немає думки. Та й життя не так вже й багато, як повинно було бути.

По-хорошому «Зоря» мала перемагати. Навіть незважаючи на те, що «Динамо» вело 2:0. Тому що тренер «Зорі» не побоявся викинути шпаргалки свого папередніка. І працює за власними конспектами. Так, у нього теж є помилки, так, у нього занадто вузький кадровий вибір, особливо в захисті, але він все одно, цеглина по цеглині, продовжує будувати нову команду. Нинішній тренер «Динамо» нічого нового, на жаль, не будує. І старе теж не руйнує. Він, поки що, так і не зрозумів, куди потрапив. А головне - навіщо.

Валерій ВАСИЛЕНКО