Олег Протасов: «Україні небезпечно вважати себе фаворитом у грі з Литвою»

Збірна України 6 Вересня, 11:53 1287
Олег Протасов: «Україні небезпечно вважати себе фаворитом у грі з Литвою»
​У футболі, як і в житті, властиво всьому повторюватися. Команди, збірні через якийсь час, роки, десятиліття зустрічаються знову, щоб з'ясувати, хто ж сильніший, чий футбол розвивається швидше.

Але, щоб через 25 років все збіглося окрім року: дата, місяць, а найголовніше час початку - це велика рідкість.

Сьомого вересня 1994 року в 19-00 збірна України в матчі відбору до Євро-1996 зустрічалася зі збірною Литви. Ту зустріч наша збірна програла 0:2 і в підсумку фінішувала нижче литовців в групі з Італією, Хорватією, Словенією та Естонією. І ось знову сьомого вересня, але вже 2019 року о 19-00 наша національна дружина вийде на поле проти знайомого суперника.

Безпосередньо до всіх цих подій причетний легенда «Дніпра», «Динамо», збірних СССР і України, екс-головний тренер «Дніпра», «Олімпіакоса» і інших клубів, а нині технічний директор УАФ Олег Протасов. Кореспондент UA-Футбол попросив Олега Валерійовича згадати старі події та поділитися очікуванням від майбутнього поєдинку Литва-Україна.

- Олег, в 1994 році ви дебютували за збірну України в матчі відбору до Євро-1996 проти Литви. І як виявилося, цей матч був і останнім виступом за національну дружину. Чому все закінчилося одним поєдинком?

- У той час грав в Японії, а тут в стінах федерації відбувалася якась «революція», точно не знаю що. Коли грав в Європі (мається на увазі «Олімпіакос»), мав розмову з головним тренером Олегом Базилевичем, якщо потрібно приїду і допоможу команді. Напередодні матчу з Литвою деякі гравці відмовилися виступати за збірну. Чи то страйкували, чи то з інших причин, але так вийшло Олег Петрович попросив прилетіти і зіграти. Це була форс-мажорна ситуація, тому не міг відмовити, зібрав речі і прибув до Києва. Так і вийшов дебют за збірну. Правда, не зовсім вдалий. Той матч програли 0:2. Намагався зіграти гідно, але на жаль. Незважаючи на те, що вболівальники влаштували після поразки збірній обструкцію, але до мене ставлення з їхнього боку було лояльне. Дякували, правда, не знаю за що, чи то за старання, чи то за дебют. Такі ось спогади 25-річної давності.


- А чому більше не було запрошень допомогти збірній?

- По-перше, після поразки від литовців Олег Базилевич, з яким ми домовлялися, пішов у відставку. А по-друге, для федерації це було не вигідно. Мабуть, в той час були фінансові труднощі, і оплачувати кожен раз по півтори тисячі доларів мої перельоти було дуже накладно.

- Коли летіли до Києва на перший матч збірної, не було думок, як же я буду літати в одну і іншу сторону 13-14 годин?

- Чесно сказати, про це не думав. До цього грав тільки за збірну СРСР, і коли Базилевич покликав і попросив у важку хвилину допомогти, сказавши, що розраховує на мій досвід, не думаючи, погодився. Мені було цікаво і відповідально вже грати за збірну України. А коли програли, думаю, що і федерації вже було не вигідно ганяти Протасова, і Протасову було б складно літати.

- Після «Динамо» вашим першим закордонним клубом був грецький «Олімпіакос», де грали з 1990 по 1994 рік. Але потім вирішили поїхати в Країну Сонця, що сходить - в не найсильніший чемпіонат Японії, і в не найсильніший клуб «Гамба Осака». Чому так вирішили?

- Це було викликано тим, що мій контракт в «Олімпіакосом» закінчився, і до того ж прийшов головний тренер, який мене в складі не бачив. Але президент хотів, щоб я залишився в команді. І тут з'явилася пропозиція з Японії, яка всіх влаштовувала. І мені хотілося поїхати, бо втомився від тих проблем, що накопичилися в клубі. Захотілося щось нового, в новому чемпіонаті.

- Чим запам'ятався період, проведений в чемпіонаті Японії?

- Перш за все високою організацією чемпіонату. Йшла підготовка до чемпіонату світу-2002 в Японії і Кореї. Впроваджувалася державна програма, тому все було на високому рівні. У той час в команди почали приїжджати не тільки багато зірок світового рівня, але і топ-тренери. Природно швидкими темпами почав зростати рівень чемпіонату. Такі імена як англійця Гарі Лінікера, бразильців Зіко і Дунга, данця Мікаела Лаудрупа і багато інших залучали на стадіон глядачів. Наприклад, в «Нагоя Грампус» головним тренером працював француз Арсен Венгер. В нашій команді крім мене грали мій одноклубник по «Динамо» Ахрік Цвейба і одноклубник по збірній Сергій Олейников. Цікавий був період, який залишив великий слід у моєму житті. Крім того Японія подарувала мені першого сина, який народився саме там.

Олег Протасов: Україні небезпечно вважати себе фаворитом у грі з Литвою - изображение 1

Протасов проти Міхаеля Румменіге

- За час виступів встигли осилити японську мову?

- Вивчити ні, але для елементарного спілкування в супермаркеті вистачало. Клуб надав нам вчителя, але мова для навчання дуже важка. Щоб оволодіти нею, потрібно жити там хоча б років десять.

- І ось рівно через 25 років з тих пір, як ви були гравцем збірної України, в той самий час (19:00) синьо-жовті зустрічаються знову в відборі до Євро-2020 з Литвою. Ви уже в якості функціонера федерації приймаєте найактивнішу участь в цьому. Наша збірна є фаворитом у цьому протистоянні. Ваші очікування від поєдинку?

- Я був і футболістом, і тренером, а зараз функціонер. Знаю, що небезпечно вважати себе фаворитом. Не дай Бог. Потрібно враховувати специфічне покриття поля, і ще те, що всі вміють грати в футбол. Суперники ретельно вивчають манеру гри один одного, намагаючись нівелювати найсильніші сторони, чекають твоєї помилки. Це буде стратегічна гра, де хлопцям потрібно буде показати всі свої найкращі якості, все має зійтися, щоб вистрілити в певний день. Я зараз працюю в Українській Асоціації футболу, тому збірна для мене це все. Ми живемо її турботами, радіємо її успіхам. Тренерський штаб і футболісти дуже серйозно підходять до цього матчу. Сьогодні нікого просто не обіграєш. Чекаємо якісної гри, успіху і гарного настрою після поєдинку.