Три голи з лівої – комфортна перемога України
Україна перемогла однією лівою. З одного боку легко перемагати, коли сам суперник пускає тебе на такі розстрільні позиції ще в першій чверті матчу, як було з голами Зінченка та Марлоса. Коли опоненти завдають лише одного удару у площину воріт, це також грає на руку. При тому, що 100-відсоткових моментів Sofascore нарахував обом командам... порівну – по 2.
Однак не можна не відзначити і те, що усі наші бомбардири забивали лівою ногою. Спочатку Зінченко продемонстрував більярдну влучність, потім Марлос додав до свого геніального асиста ще й самотужки зроблений гол. Ну, а на десерт Маліновський додав у старому-доброму стилі – матч Ліги націй з Чехією і переможний гол Руслана ще не забули? І тут, і там, до слова, гольове скидання в активі Яремчука!
Дежавю для Зінченка
На цьому аналогії з минулого не вичерпуються. Наш манчестерський Олекс знову зробив це. Рік тому, 6-го вересня Зіна приніс перемогу Україні над Чехію своїм ударом на 90+3. Таким чином він тоді відзначив день народження своєї матері, яка зробила все і навіть більше, аби він став тим, ким є зараз – гравцем основи чемпіонського Манчестер Сіті під орудою одного з найкращих тренерів сучасності. У цей прекрасний вечір, 7-го вересня, Зінченко знову забив і присвятив гол, звісно ж, мамі. «Мені треба щодня думати, що її день народження сьогодні. Тоді забиватиму, як Мессі», – сказав Сашко.
Що ж, ми не проти. В останньому матчі АПЛ Зінченко, граючи лівого захисника, став лідером Манчестер Сіті за кількістю дотиків і точних передач. Тепер зробив те ж саме у збірній на позиції центрального хавбека: 118 контактів з м'ячем, 99 успішних пасів, 3 створені моменти. Третій у матчі за якістю передач (92% точності). Найкращий в Україні за перехопленнями (2) і другий після Матвієнка за підбираннями (7). Якби ще реалізував пас Миколенка в розкішній атаці, сміливо претендував би на статус MVP гри.
Марлос – гравець матчу. Лідер Шахтаря створений для таких суперників
Якщо у здатності натуралізованого бразильця стабільно бити топові команди, ще є сумніви, то проти таких бойовитих, але не дуже майстерних аутсайдерів півзахисник чемпіонів України – саме те, що лікар прописав. Звісно, литовці самі в чомусь винні, адже давали йому непристойно багато часу і вільного простору. Однак Марлоса сьогодні було, як ту нашу свободу – просто не спинити. І як тут не згадати, що без нього двічі намучилися з Люксембургом.
Він обігравався з Ярмоленком на правому фланзі. зміщувався на протилежний, встигав у центрі. Ризикував, шукав гострі рішення, тому його відсоток передач впав під кінець зустрічі. Лідер Шахтаря був усюди і просто кайфував від гри. Крім магічного асисту, створив ще один крутий момент, який зарахували до 100-відсоткових. Словом, робив усе те, що і в численних матчах УПЛ проти посередніх команд з обмеженим кадровим потенціалом.
Мінусів здебільшого 2
Ми не повинні бути повністю задоволені навіть у дні ідеальних матчів, інакше можна завершувати з футболом і ставати у ранг легенд, що тільки й будуть розповідати всім навколо, як вони те і як вони се. Матч був практично бездоганним у середній лінії, але до атаки та захисту великі питання. Головна претензія до правого флангу оборони. Саме лівий вінгер литовців Вербіцкас став лідером за створеними моментами (3) у матчі. Мінімум тричі Болбат аж надто відверто оголював наш тил праворуч, і якась там Португалія з радістю б цим скористалась, не сумнівайтесь.
З іншого боку Сергій був одним з найкращих в атаці. Створив 3 гольові моменти, показавши, що він більше штучно захисник, а в душі залишається хавбеком. Його партнери Кривцов і Матвієнко загалом показали солідну гру – Сергій більше в захисті, Микола в атаці. Однак у моменті, коли їхній одноклубник Пятов обрізав команду, зіграли дуже метушливо. Добре, що наш капітан сам же і виправився. Та все одно стає страшно, коли навіть скромні литовці, які кадрово і тактично тільки шукають себе, створюють стільки моментів.
Не дуже потішили форварди та й загалом реалізація. Ні, якщо брати за основу показник очікуваних голів, то ми маємо відверто перевершити наш xG, адже забивали, хоч і без особливої опіки, зовсім не з тих позицій, в яких історично залітає бодай 50 разів зі 100. Якщо за влучними ударами Україна абсолютно краща (8:1), то за пострілами з меж штрафного команди майже рівні – 7:6 на нашу користь. Тобто ми аж надто люб'язно поводилися з литовцями у своєму штрафному, натомість самі брали непересічним прицілом.
З іншого боку той же Яремчук повинен був двічі забивати після класних передач партнерів, перебуваючи на відстані 10-15 метрів від воріт. А Мораєс взагалі став найгіршим у збірній України за версією Instat. За 25 хвилин на полі він виграв усі 3 дуелі у плані боротьби, але пробив лише раз, і той заблокували. Про якісь продуктивні комбінації також не йшлося. Ярмоленко у боротьбі та дриблінгу знітився, хоча в першій гольовій атаці зіграв ідеально на команду. Моменти Зінченка і Миколенка також дуже шкода було викидати у смітник.
Ми виграли не лише у якості футболу – боротьба також за нашими
Негоже завершувати розмову про такий позитивний для нас матч на поганій ноті. Новачок Аталанти Маліновський довів, що має прогресувати завдяки тактично багатому Кальчо. Екс-хавбек Зорі та Генка отримав другий найвищий бал від Sofascore (8,3). Виграв більше половини свої єдиноборств внизу та в повітрі. Виконав 3 дальні передачі, всі знайшли адресат, а від деяких повіяло топовою італійською якістю. Відразу 4 рази влучив у ворота, а загалом завдав 6-и ударів – ну, дуже вже хотів забити. Його дальній постріл мав завершуватися голом, якби Кривцов добив не так перелякано.
Непогано рухався полем, підігравав партнерам, шукав м'яч і поступився лише Зінченку та Степаненку за кількістю контактів з ним (99). Створив 1 гольовий момент, а може ще більше – відсутність великої кількості ігрових хвилин у Серії А дещо позначилася. Загалом ми показали футбол, наближений до Гвардіоли з його Манчестер Сіті, де гравці групи атаки своїми безкінечними переміщеннями крутять хребці суперникам, а флангові захисники більше часу проводять, створюючи гольові моменти у фінальній третині, ніж захищаючись. Якось незвично проти таких «автобусів», але за результат не було жодного остраху з перших же хвилин.
Крім дуже натхненного футболу, який приносив моменти в центрі та на обох флангах, хочеться відзначити статистику боротьби. Лише 1 з 9-и українських підкатів виявився невдалим. У литовців їхня успішність на 14 відсотків менша. На другому поверсі Україна виграла 16 дуелей, суперник – 12. Загалом же у команди Шевченка 41 вигране єдиноборство, а в Литви на 3 менше. При цьому по перерві господарі відчутно вирівняли гру, а в боротьбі навіть почали переважати.
Рівень суперника, в якого за відсутності одного лідера (Новіковас травмований) і поганої форми іншого (Черних без практики в Росії) були чималі проблеми з якістю атакувальних дій, а оборона традиційно припускалась дитячих помилок, не повинен вводити в оману. Ми ще далеко не чемпіони світу чи навіть Європи, як може здаватися після таких класних розгромів на традиційно незручному штучному полі. Подібні перемоги мають той ризик, що можуть відгукнутися проблемами недооцінки у матчі-відповіді. Та правильно сказав Миколенко після гри: «Забудемо про матч з Литвою ще сьогодні».
А хоча – ну як забудемо. Перемога Португалії в Сербії відкриває нам шлях на Євро-2020. Якщо навіть віддати чинним чемпіонам перше місце, залишається друге, яке дає путівку до фінальної частини. Сербія або Люксембург можуть максимально набрати 16 очок. У нас, якщо перемогти Литву і вдома, буде тих же 16. А за особистими зустрічами ми перевершуємо обох згаданих опонентів. Люкси здолали двічі, сербів били 5:0 і навряд чи у Белграді ті відіграються. Отже, вже 11-го жовтня в Харкові, обігравши Литву, формально або й остаточно можемо вийти на Євро-2020!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
