Днями національна збірна України провела два важливі матчі - у відбірковому етапі Євро-2020 проти збірної Литви та товариську зустріч із колоритною Нігерією. Зазначимо, що матч у Вільнюсі закінчився переконливою перемогою українців з рахунком 3:0. А ось спаринг у Дніпрі з африканською збірною завершився важкою нічиєю 2:2.
З розбору цих матчів і подальших перспектив головної команди України й розпочалася розмова кореспондента ZIKу з відомим гравцем львівських «Карпат» Степаном Юрчишиним.
– Одразу скажу, що останнім часом мене особисто, та й думаю усіх вболівальників, наша збірна дуже тішить. І не тільки результатами, а своєю грою. Скажу відверто, упродовж левової частки своєї історії збірна України не грала у футбол, а мучилася на полі і псувала нерви уболівальникам: навіть на ЧС-2006, коли ми пробилися у чвертьфінал, якісного та видовищного футболу не було.
Напевно, єдиними, хто радів від усього цього, були фармацевти, які добряче заробляли від продажу заспокійливих (сміється). Нам вперто нав’язували, що у футболі головне – це результат. І от нарешті ми дочекалися - збірна України і гру цікаву показує, і перемоги здобуває.
– На вашу думку, що цьому сприяє?
– В першу чергу треба віддати належне головному тренеру збірної Андрію Шевченку, який зумів і підібрати належний тренерський штаб, і створити з гравців справжній колектив однодумців. Тепер у нас насправді є команда, яка може вирішувати серйозні завдання.
Ще на користь збірній пішло те, що багато українських футболістів успішно грає у європейських клубах. Показовим є приклад Олександра Зінченка з «Манчестер Сіті». Багато хто казав, що йому там нічого не світить – мовляв, це нереально пробитися в одну з найсильніших клубних команд світу сьогодення. Але Сашко нікого не слухав, а багато щоденно «пахав» і таки довів Пепу Гвардіолі, що він може бути корисним «Мансіті». Більше того, Зінченко поступово стає одним з лідерів клубу і це не може не тішити. Чого вартий приклад Руслана Малиновського, який з «вічного» резервіста «Шахтаря» став лідером «Аталанти», з якою наступного тижня дебютує в Лізі чемпіонів. Конкуренція у збірній – це якраз те, чого в ній не було дуже довго.
Що стосується гри з Литвою - прибалти, при усій повазі до них, це прохідний суперник. Але давайте пригадаємо, скільки разів у минулому ми втрачали важливі очки саме в поєдинках проти аутсайдерів. Тепер же у Вільнюсі ми вийшли і, що називається, насправді на класі обіграли литовців 3:0, а при потребі могли забити ще й не один раз. Чому? Бо у нашої збірної насправді нарешті з’явився клас. Звичайно, є ще над чим працювати і це засвідчив матч проти Нігерії.
– Схоже, у нас є серйозна проблема – у спарених іграх, коли матчі проводяться через два дні на третій, ми маємо проблеми саме у другій зустрічі.
– У плані результатів, так і є. Пригадаємо, як після феєричного розгрому сербів 5:0, за три дні ми лише мінімально обіграли Люксембург. Але нам ще бракує якісної глибини лави запасних. Не сумніваюся, що з часом і цю проблему Шевченко вирішить. Головне, у нас є хороша молодь.
Повертаючись до матчу проти Нігерії, скажу, що я вже давно не отримував такого задоволення від товариського поєдинку. Більше того, цей матч за своїм накалом, інтригою та самовіддачею гравців обох команд абсолютно відповідав статусу офіційної зустрічі. Мені дуже сподобалася збірна Нігерії, яка продемонструвала класну гру, відмінний командний футбол. Цей поєдинок став корисним для нашої збірної – виявили недоліки, які в грі із командами рівня Литви неможливо виявити.
– Виникає парадоксальна ситуація, що коли у нас був сильний чемпіонат, то збірна показувала «сіреньку» гру. А нині, коли Прем’єр-ліга за рівнем гри впала, збірна почала тішити уболівальників і грою, і результатом. Чим це можна пояснити?
– У молодих гравців в Україні вже немає зони комфорту. Раніше було так: навіщо важко працювати на тренуваннях, рвати жили в іграх, коли ти уже в 20 років практично все маєш – живи й радій. А нині ситуація, коли у майже всіх українських клубів бюджету значно зменшився. От і доводиться тепер не отримувати, а заробляти гроші.
– Але ж рівень гри наших клубів падає, а національний чемпіонат цікавить уболівальників усе менше.
– На жаль, це правда – дивитися матчі нашої Прем’єр-ліги нудно. Тим більше, коли ти маєш можливість регулярно переглядати топ-чемпіонати Італії, Німеччини, Франції, не кажучи вже про іспанську Ла Лігу та англійську Прем’єр-лігу. Та й боротьби за чемпіонство в Україні як такої немає.
А найгірше, що на єдиного суперника «Шахтаря» за чемпіонство вже менш ніж за тиждень чекає старт у груповому етапі Ліги Європи і якщо нічого у грі киян не зміниться, то вони цілком можуть у Лізі Європи і не вийти з групи.
– А якими ви бачите перспективи донецького «Шахтаря» в Лізі чемпіонів?
– По матчах чемпіонату України «Шахтар» виглядає сильно. Але для ЛЧ – це не показник, оскільки зовсім інший рівень опонентів. Втім, я вважаю, що з групи донеччани мають виходити. Звісно, беззаперечним фаворитом їхньої групи є «Манчестер Сіті». Але ж і «Аталанту», і тим більше загребське «Динамо» «Шахтар» зобов’язаний перемагати. На мою думку, клас гравців «Шахтаря» вищий, тому невихід з групи для донеччан однозначно буде провалом.
– У єврокубках, на груповій стадії від України в Лізі Європи гратиме й «Олександрія». Якими ви бачите шанси команди Володимира Шарана?
– Суперники у них серйозні: «Вольфсбург», «Гент» і «Сент-Етьєн». Зрозуміло, що олександрійці вважаються андердогами, але без бою вони не здадуться в жодному із матчів. Я добре знаю Володимира Шарана – цей тренер вміє ставити командну гру та налаштовувати гравців на стовідсоткову самовіддачу. Дуже важливо для «Олександрії» буде вдало зіграти першу гру та й бажано в кожній грі відкривати рахунок першими – тоді буде віра в себе. Тому я б не став казати, що шансів на вихід з групи у олександрійців немає. Головне, щоб не було провалів під час гри, як ми це бачили в деяких матчах чемпіонату України.
Розмовляв Іван Дупнак
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
