Я не збираюся спускати усіх собак на Вальверде через останні провали Барселони. Як полюбляє говорити сам наставник, головні актори на полі – це футболісти, які несуть пряму відповідальність за успіхи та невдачі команди. Однак акторська гра напряму залежить від таланту режисера, адже саме він відповідає за постановку всього дійства. Вальверде повинен був подати у відставку ще два роки тому, коли каталонці зганьбились у Римі. Не пройти далі після домашніх 4:1 – це вирок для будь-якого фахівця, але ми говоримо про один з найбільших клубів світу, де подібне неприпустимо апріорі.
«Мураха» не лише залишився, але й феєрично відсвяткував з командою золотий дубль на вулицях Барселони. А що ми святкували? Невже когось досі заводить безтурботне домінування «кулес» у чеміонаті Іспанії? Невже це взагалі можна назвати досягненням після вражаючих успіхів Пепа та Лучо? Давайте не тішити себе ілюзіями. Ми втратили команду, яка зачаровувала, змушувала з нетерпінням чекати кожного наступного матчу, наче великого свята, дарувала відчуття гордості та причетності до чогось історично-особливого.
Вальверде витер усмішку з обличчя феєричної Барси. Зараз, переглядаючи поєдинки улюбленої команди,почуваєшся, як на божевільних американських гірках: вгору, потім стрімко донизу, мертва петля, ще декілька жахливих «кульбітів», відчуття повної безпорадності… і тотальна невідомість, що ж буде далі. Якщо на атракціоні можна бути впевненим у хепі-енді на 99,9%, то нинішня Барселона, особливо, на виїзді, не завжди гарантує щасливе приземлення. Камон, вони страждаєють не лише у Дортмунді, де мучиться увесь світ, їх возять нещодавні представники Сегунди – Осасуна та Гранада. Без жодних варіантів.
Тренер, який дивом вижив після Енфілда, можливо, найбільшого приниження в історії каталонського клубу, обіцяє адекватну реакцію, місяць не з’являється на людях, а потім розпочинає новий сезон з чергового лайна. Я повторюсь, це не лише його провина, про спортивне планування Бартомеу також ніхто не забуває, але хіба можна з таким підбором гравців, навіть без проклятого Неймара, демонструвати лише щось віддалено схоже на футбол зразка Нуево Лос Карменес. Як взагалі можливо, що гравець за 120 млн євро, покликаний робити різницю, забивати, асистувати, творити, чорт забирай, майже не виходить на ударну позицію, виконуючи чорнову роботу на власній половині поля. А давайте ще заплатимо 300 мільйонів євро за Неймара, віддамо Парижу половину команди, включно з синами Мессі, а після цього поставимо бразильця у ворота.
Мені складно зрозуміти, що у літнє трансферне вікно тренер не наполягає на придбанні нового центрального захисника, а просить Неймара, хоча його атака перенасичена такими виконавцями як Мессі, Суарес, Грізманн або Дембеле. Ви бачили, що витворяють Піке з Лангле? Чи Вальверде сподівався, що Умтіті, який плював на клуб, відмовившись від операції перед стартом ЧС, набере колишню форму і повернеться до числа найкращих. А це нічого, що мова йде про футболіста, який вже двічі зазнав рецидиву тієї ж травми? Звісно, дива трапляються, але чи повинен такий великий клуб як Барселона сподіватись на чудо…?
Чому Вальверде вирішив, що він може гратись у ротації а-ля Зідан вже на старті сезону. Артур вперше за півроку провів повноцінний матч у Дортмунді, вийшовши на пік форми, а його відразу садять на лаву. Бразилець – один з тих футболістів, яким потрібна регулярність, а не санаторій після кожного матчу! Серхі Роберто перебував у «вигнанні» протягом останніх двох поєдинків, однак саме на нього зробив ставку тренер. Банально, щоб не образити? Але ж якою ціною… Гранада очікувано перекрила кисень Де Йонгу, якому бракувало підтримки якраз творчого Артура, здатного притримати м’яч, заспокоїти гру, гостро віддати вперед .
Складається враження, що Вальверде просто не відповідає рівню каталонського клубу. На цю думку наштовхують не лише провали у Лізі чемпіонів, але й елементарне трактування фахівцем деяких скандальних ситуацій. Ви можете собі уявити, що Гвардіола включає у заявку Дембеле, який за день до цього просипає тренування, харчується піцою з чіпсами, а після поразки у Більбао п'ять годин ночує в аеропорту, щоб полетіти на якийсь дивний захід у Марокко?
Мессі та Суарес виходять на тренувальне поле імені Тіто Віланови, немовби їм заборгували зарплату за півроку, поки решта гравців разом з тренером смиренно чекають на «священних корів». І це не лише віддалене спостереження автора. Відразу після андалусійського фіаско авторитетний каталонський журналіст Франсеск Агілар, посилаючись на клубні джерела, підлив масла у вогонь, мовляв, деякі футболісти відверто байдикують на заняттях Вальверде. Байдикують, Карл! Після Риму та Енфілда, коли потрібно зі шкіри лізти, щоб відмити заплямовану честь… Де жорстка рука тренера? Де реакція на поразки?
Барселона Вальверде втратила солідність та самоідентичність. Мені сумно визнавати, але команду, яка наводила жах у Європі, більше не бояться – ні в Дортмунді, ні в Гранаді. Я готовий прийняти поразку на полі аутсайдера Прімери, але лише тоді, коли команда не відходить від власного стилю, б’ється до фінального свистка, а під тренером горить трава, як це було за часів Гвардіоли. Нинішня Барса – це лише жалюгідна копія романтичного футболу, який прищепив Кройф, а розвинув Пеп. Зраду філософії можна було б виправдати хорошими результатами, але зараз навіть цього немає. Вальверде, прояви мужність, та забирайся! Жодна людина не може бути важливішою за цілий клуб.
Володимир Лесько
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
