Міхал Матіяс: польська зірка в лавах «Динамо»

Футбол України 2 Жовтня, 10:44 1272
Міхал Матіяс: польська зірка в лавах «Динамо» | 19-27
FC Dynamo Nation розповідає про першого польського легіонера у складі київського клубу.

28 вересня виповнилося 109 років з дня народження одного з перших польських легіонерів у складі Динамо.

Кенджора та Теодорчик – це сьогодення та найближче минуле Динамо, але польські традиції в історії нашого клубу закладені задовго до цього. І говоримо не лише про етнічних поляків, яких було, є і буде багато на просторах України – від Ідзковського до Косовського, а й про тих, хто промайнув в історії Динамо епізодично. Один із них – герой нашої публікації, причетний до великих історичних подій польського футболу, але дотичний і до історії львівського футболу, і до історії київського Динамо.

Міхал Матіяс народився 28 вересня 1910 року у місті Бжозуві (в ті часи Галичина, Австро-Угорська імперія, нині Польща). У віці чотирнадцяти років він почав копати м’яч у найстарішому футбольному клубі, створеному в Польщі – «Лехії» (Львів). 1926 року змінив клубні кольори на інший львівський клуб «Погонь», за який він успішно виступав до початку Другої світової війни.

У вищому дивізіоні Міхал Матіяс дебютував 15 вересня 1929 року у програшному матчі з «Варшавянкою» (0:1). Він був спритним і технічним футболістом, а тому його прозвали «Мишкою». Через свої вміння йому часто доводилося отримувати по ногам від менш здібних захисників суперника і потерпати від травм.

Загалом нападник забив за «поганячів» 100 голів у 156 матчах. Після війни граючи за битомську Полонію він додав ще шість голів. А тому входить до польського клубу бомбардирів, які забили 100 голів у вищому дивізіоні.

1935 року «Мишка» став найкращим снайпером ліги з 22 голами, а його команда посіла друге місце у чемпіонаті. Погонь боролася за титул до останнього матчу проти Варти у Познані, та навіть попри хет-трик своєї зірки, львівська команда програла з рахунком 3:5. Це була третя срібна нагорода у його професійній кар’єрі — раніше подібне досягнення підкорювалося нападнику 1932 і 1933 рр.

У період з 1932 по 1939 роки він зіграв вісімнадцять матчів за збірну Польщі, забивши сім м’ячів, призначався її капітаном. Серед іншого зіграв один матч у кваліфікації до Кубка світу-1934 і один матч на Олімпіаді-1936 у Берліні, де «Кадра» посіла 4 місце.

Згідно з таємним протоколом до пакту Молотова-Ріббентропа у вересні 1939 року Львів був включений в СРСР. Діяльність польської футбольної ліги і польських спортивних клубів була припинена, а тому Матіяс переїхав до рідного міста дружини Борислава, де виступав за місцевий Нафтовик. Є інформація, що 1940 року Матіас грав у кольорах заснованого в тому самому році Динамо (Львів), але деякі історики стверджують, що до 1944 р. цей львівський клуб не проводив ніякої діяльності.

На початку 1941 року польський нападник опинився в лавах київського Динамо. Якщо вірити книзі львів’янина Олександра Скоценя «Львівський батяр у київському Динамо», то це сталося з його подачі. Після двомісячних зборів Міхал Матіяс під радянським варіантом свого імені Міхаіл Матіас став одним з новачків киян, яких зарахували до команди. До початку німецько-радянської війни поляк встиг зіграти за динамівців 6 матчів у чемпіонаті СРСР і двічі розписатися у воротах їхніх суперників.

Після того він повернувся до Львова і в 1942-1944 рр. грав за місцеві команди, а у червні 1945 року разом з родиною опинився в Битомі, де до 1948 року виступав за «Полонію».

Міхал Матяш був відомий своїм гарячим темпераментом і міг вибухнути, як вулкан у будь-якій ситуації. Молодші гравці стояли перед ним і могли сідати на лаву в роздягальні лише тоді, коли він їм це дозволяв. Тільки найкращим гравцям зірковий нападник дозволяв фрази на кшталт: «Пане Мишка».

Талановитого гравця обожнювали місцеві уболівальники і він цим користувався. За повідомленнями преси 21 жовтня 1945 року у дербі з хожувським Рухом Матіяс викликав заворушення. Гравець суперників Ласецький постійно бив свого опонента, а потім врешті-решт сказав: «Ти польська свиня!» Це було занадто для Матіяса, який вдарив гравця Руха і був вилучений. На матчі була присутня велика група уболівальників з Битом, які після інциденту поспілкувалася з футболістом і почувши, що йому наказав арбітр, почали повертати його назад на поле. Через деякий час хтось застосував ППШ, вистріливши у повітря і почалися заворушення. Міліції вдалося навести порядок лише після попереджувального залпу із вогнепальної зброї. Матч був перерваний, а гравці обох команд потрапили у відділення поліції на допит. Після цього матчу районна футбольна асоціація наклала на ветерана шестимісячну дискваліфікацію.

Закінчивши у Полонії кар’єру гравця, Матіяс почав працювати помічником тренера. Тренерська кар’єра відомого гравця тривала 25 років і включала в себе десяток команд. 1953 року молодий тренер досягнув найбільшого успіху у «Віслі», виборовши з нею третє місце в національному чемпіонаті. У середині 1960-х років Міхал Матяш повернувся до Полонії (Битом), з якою досягнув найбільших міжнародних успіхів у її історії. 1965 року сілезький клуб тріумфував у Кубку Раппана — одному з трьох єврокубкових змагань на Старому континенті. У фінальній дуелі «полоністи» програли в гостях «Лейпцигу» 0:3, перемігши своїх суперників вдома з рахунком 5:1. А роком раніше «Мишка» вивів клуб із Битома до фіналу Кубка Польщі, де він врешті програв 1:2 варшавській Легії.

У сезоні 1969/1970 рр. Гурнік із Забже досягнув найбільшого успіху в польському клубному футболі на міжнародній арені. Підопічні Міхала Матіяса після триматчевого протистояння з «Ромою», що завершилося підкиданням монети, дійшли до фіналу Кубка володарів кубка, де поступилися Манчестер Сіті (1:2). У цьому ж сезоні «гірники» виграли Кубок Польщі.

Міхал Матіяс (у центрі) у якості тренера олімпійської збірної Польщі під час Ігор у Гельсинки-1952

Колишній нападник також відомий за роботою у національній збірній Польщі. Остаточний баланс його роботи зі збірною у 1950-х і 1960-х роках — 4 перемоги, 3 нічиї і 5 поразок.

Міхал Матяш помер 22 жовтня 1975 року в Кракові. Екс-нападнику Динамо завжди знаходиться місце серед сотні найкращих польських гравців.

Андрій Гулій