Справедлива, але не шокуюча нічия
В останні 20 років головною філософською проблемою Динамо називають розрив шаблону між установкою про великий клуб з амбіціями в Європі та реальними результатами – як наслідок, будь-яка перемога чи невдача роздувається до відновлення величі або падіння на дно. Так сталося і з Олексієм Михайличенком, якого звільняли після Трабзонспору і якого вже після четвертої перемоги бачили рятівником клубу – причому на два дуже нервових поєдинки з Маріуполем та Мальме просто закрили очі. Тепер же маятник суспільної думки почав рух у зворотню сторону.
Нульова нічия з Лугано, між тим, ідеально вписується у логіку останніх матчів Динамо. Ненормальним для нинішнього футболу киян є не цей результат, а розгром Ворскли (5:0).
Основні цифри поєдинку проти Лугано не сильно відрізняються від усереднених статистичних показників періоду «ренесанса Михаличенка». Динамо все так же високо пресингувало, проводило більше сотні атак і забивало наприкінці зустрічі один гол при 15-17 ударах – словом, тиск був, моменти були, а реалізція близька до нуля. В єврокубках же кількість небезпечних атак та влучань у площину просідає, але це й не дивно – в УПЛ суперники попростіше.
Словом, нічого неймовірного не сталося. Динамо весь цей час ходило по лезу, ризикуючи втратити десь очки. Першими підлаштувалися під футбол киян і вистояли швейцарці, але ті ж самі проблеми «біло-сині» мали і в попередніх матчах. Просто тоді був результат, а зараз його немає.
Чому ж Динамо провалилося у Сенкт-Галлені? Причин багато, але одна з головних криється в тому, що швейцарці доволі непогано попрацювали з контролем сильних сторін киян – особливо це помітно по Вербічу, у якого 0 обіграшів, 0 передач під удар, 7 програних єдиноборств з 10 та 17 втрат м'яча. Також на його рахунку 5 пострілів по воротах, але три з них заблокували, а один виявився вкрай неточним – у площину Беньямін так і не влучив. Дані цифри не є жахливими в принципі, але для матчу проти кризового Лугано, в якому твоя команда домінує, показники повинні бути значно вищими.
Циганков відпрацював краще, ставши лідером за кількістю ключових пасів (4), двічі обігравши суперника на дриблінгу й пробивши над поперечиною після подачі Миколенка. Віктор дуже старався й навіть демонстрував клас, але загалом його вплив на матч важко назвати вирішальним. Його регулярно заганяли у невигідні зони, він постійно перебував під тиском – і у нього був непростий особистий суперник в обличчі швидкого фулбека Лаванши, якого навмисно випускали під лідера Динамо.
По-друге, дуже суперечливе враження залишив центр поля. З одного боку, центрхави Динамо виглядали непогано – у Буяльського 13 повернень м'яча, 2 успішних обіграші та 2 удари, а у Сидорчука 1 прекрасний постріл, 99 дотиків, організація виходу віч-на-віч для Жерсона й одна з найвищих оцінок на аналітичних порталах. Трішки вибивається з колії Шепелєв, у якого нічого, крім одного класного удару, згадати нічого. Він двічі провалився при спробі пройти суперника на дриблінгу й загалом більше займався підготовчими передачами.
Втім, все це розмаїття ТТД перекривається однією цифрою – 19%. Саме стільки атак у матчі проти Лугано «біло-сині» провели через центр поля. Для киян позиційний наступ через цю зону залишається болючою темою, яку Олексій Михайличенко тільки почав виправляти – так, у центрі значно підріс показник очікуваних голів, Сидорчук набрав форму, а Вербіч став частіше з'являтися під нападником.
Втім, карта передач Буяльського та визнання 32-річного центрхава Саббатіні найкращим футболістом зустрічі яскраво демонструють, наскільки все далеко від ідеалу.
Зрештою, потрібно говорити прямо: Динамо грало без нападника. Взагалі дивно, чому два різних тренерських штаби бачать у Жерсоні Родрігесі форварда й ставлять його в основу на важливі поєдинки. Сам люксембуржець заявляв, що йому важко і некомфорно діяти на цій позиції, а під час його виступів за збірну було помітно тяжіння до флангу – там він зі своєю швидкістю та технікою реально приносить користь. Граючи ж форварда, Родрігес в останній раз забивав місяць тому у ворота Зорі.
З того часу пройшло вісім матчів. У дев'ятому, проти Лугано, він знову був активним, але не ефективним. Достатньо подивитися на карту його передач та ударів (жоден не влучив у площину).
Важко зрозуміти призначення Жерсона в Динамо. Теоретично він має відповідати уявленням про мобільного форварда-універсала, який діє в останній третині поля, може відборотися, скинути м'яч на партнера, обігратися, втекти або ж замкнути в дотик. Проблема втому, що ті ж функції набагато ефективніше виконує Бєсєдін, який регулярно змінює Жерсона, а для гри суто в штрафному є Соль. На флангах Жерсону місця також немає, але він продовжує виходити й продовжує покидати поле в середині другого тайму без голів.
Підбиваючи підсумки нічиї, варто сказати, що нічого страшного не сталося. Так, Динамо і дорожче, і сильніше, і має перемагати швейцарців «у снігу, в пустелі й на пляжі», але прямо зараз кияни являють собою кризовий колектив рівня Ліги Європи – а в такому турнірі для перемоги не завжди достатньо статусу. Крім того, проект Олексія Михайличенка перебуває лише на початку великого шляху й може дозволити собі будь-які експерименти. Принаймні, до зимових зборів у тренерського штабу «біло-синіх» є право на таку відмазку.
Надійність оборони киян залишає бажати кращого
Підопічні Олексія Михайличенка протягом останніх п'яти матчів не пропустили жодного голу, але поки що в цьому більше фарту, ніж системи. Так, в УПЛ Дніпро-1 і Ворсклі важко щось створити біля воріт Динамо, але ті ж Маріуполь і Мальме могли забивати киянам не один раз.
У матчі проти Лугано особливо сильно у вічі кидався той факт, що усі небезпечні моменти швейцарців так чи інакше починалися на правому фланзі Динамо – а це три удари Герндта з добиванням Карліньйоса у поперечину, постріл Араторе у дев'ятку та стандарт, після подачі з якого в каркас воріт влучив Маріч. При цьому дані епізоди пройшли з меж штрафного майданчика – як і 75% усіх ударів Лугано (12 з 16). Занадто багато, як для кризового карлика у матчі проти українського гранда, чи не так?
З іншого боку, варто зазначити, що Кадар і Шабанов виграли сім верхових м'ячів та віддали по 10 довгих передач – у Тамаша 9 точних, а у Артема на дві менше. Та й загалом їхню особисту статистику важко назвати жахливою, однак який сенс мали б подібні підрахунки, якби удар Араторе з дев'ятки не витягнув Бущан, а Карліньйос та Маріч пробили на кілька сантиметрів нижче?
Миколенко – найкращий футболіст Динамо у матчі
Лугано доволі непогано впорався з динамівськими вінгерами й непогано контратакував через правий фланг киян, але зліва у швейцарців нічого не вийшло. Господарі діяли через цей напрям лише 31,7% ігрового часу, в той час як на протилежному краю поля цей показник становив 40,7% – це якщо говорити про вектор атак. В територіальному ж плані у швейцарців взагалі не вийшло ніякого просування через лівий фланг Динамо.
Причина криється у Миколенку, який просто відмінно відпахав у Сенкт-Галлені. По-перше, він найчастіше зустрічався з м'ячем, зробивши 105 дотиків – це багато говорить про якість відкривань та переміщень Віталія. Крім того, фулбек класно підчищав позаду, виконавши 6 повернень м'яча, 1 перехоплення та 1 винос. В атаці ж він розкрився найсильніше: 2 обіграші (з трьох спроб), 2 передачі під удар, 5 точних лонгболів (з шести) і 89% точності пасів загалом. Миколенко при цьому практично не вилазив із чужої половини поля.
Оборона Лугано ніяк не могла знайти Миколенку ради. Він регулярно залучався до білд-апу й був близьким до прекрасного асисту на 53-й хвилині, коли знайшов передачею Циганкова – Віктор головою пробив над поперечиною. В цілому, Віталій виглядав дуже активно, хоча і не без огріхів – так, у нього не склалося з ударами та роботою ближче до центру. Отсанній факт також випливає з того, що флангові гравці Динамо не надто залучені в цю зону, тому доводиться частіше подавати, обігрувати або віддавати назад. Крім того, Миколенко програв 6 з 11 єдиноборств, зокрема дозволивши Карліньйосу пробити в поперечину.
Тим не менш, вплив Миколенка на матч відчувався – особливо на контрасті з правим флангом оборони киян. На статистичних порталах Whoscored та Sofascore Віталій з оцінкою 7,2 входить у топ-5 футболістів Динамо в цьому поєдинку. Молодець, хоча рости є куди.
Михайло Юхименко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
