Навіть свої перші перемоги на значних турнірах «селесау» здобули вже у новітній час. Тріумф «дружини» Фернанду Сантуша на чемпіонаті Європи-2016 та кубок Ліги націй-2018/19 – єдині трофеї. Ще було друге місце на домашньому Євро-2004 і «бронза» ЧС-1966, також португальці ще тричі діставалися до нижньої сходинки п'єдесталу європейських форумів – 1984, 2000, 2012.
Може здатися дивним, але до когорти найкращих гравців в історії португальського футболу входить лише один представник команди, яка здобувала титули. Це, звісно, Кріштіану Роналду. Водночас, цей факт підтверджує, що Португалія завжди мала, ким пишатися на футбольних полях – чого варті лише три володарі «Золотого м'яча».
Деку (2003-2010; 75 матчів, 5 голів)
Андерсон Луїс де Соуза народився в Бразилії, але португальці швидше змогли розгледіти його потенціал, здійснивши натуралізацію. «Чарівник», як прозвали Деку, став одним з найкращих гравців в історії збірної.
Свій шлях у Європі футболіст розпочав у системі лісабонської Бенфіки, але успіху досяг уже в складі іншого гранда місцевого футболу – Порту. Деку був лідером «драконів» Жозе Моурінью, з якими тріумфував у Лізі чемпіонів 2004-го, ставши найкращим гравцем фінального поєдинку. Його двічі визнавали найкращим півзахисником головного єврокубка (в 2004 і 2006 (вже у складі Барселони) роках).
Деку також дуже швидко став важливою фігурою для збірної Португалії, за яку дебютував у 2003 році. Екс-бразилець по два рази зіграв на чемпіонатах світу та Європи, здобувши з командою «срібло» Євро-2004.
Нене (1971-1984; 66 матчів, 22 голи)
Усі 18 років своєї кар'єри Нене провів у Бенфіці, де був головною зіркою та улюбленцем місцевих уболівальників. Вважається, що «орли» 11 разів ставали чемпіонам країни і вісім разів перемагали в національному Кубку завдяки феноменальним показникам нападника (263 голи). Двічі Нене ставав найкращим бомбардиром ліги, а в 1971-му його назвали футболістом року в Португалії.
Нене посідає восьме місце у списку найкращих бомбардирів збірної Португалії. Варто відзначити, що в 1984-му він став найстаршим футболістом (34 роки), який відзначився голом за «селесау» у фінальній стадії Євро. Це досягнення вже у 2020-у матиме шанс перевершити Кріштіану Роналду.
Фернанду Шалана (1976-88; 27 матчів, 2 голи)
Шалана – ще одна легенда Бенфіки, за яку він провів майже усю кар'єру. Прізвисько «Маленький геній» він отримав за свій невисокий зріст (всього 165 сантиметрів). Така антропометрія дозволяла легко залишати суперників позаду.
Хоча за збірну Португалії Шалана провів всього 27 ігор, але зумів стати для своєї команди важливим гравцем на Євро-1984 у Франції, де «селесау» здобули бронзові нагороди турніру.
В той же рік Фернанду вдруге у кар'єрі отримав приз як найкращий футболіст року в Португалії та перебрався у Лігу 1. За три сезони у складі Бордо «Маленький геній» виграв усі три головні клубні трофеї Франції – чемпіонат, Кубок та Суперкубок.
Паулу Футре (1983-95; 41 матч, 6 голів)
Наступником Шалана у національній команді став Паулу Футре, який досі залишається наймолодшим дебютантом в історії збірної, вперше одягнувши бордову футболку у віці 17 років і 204 днів.
На клубному рівні Футре пограв у складі усіх трьох португальських грандів – Спортінга, Бенфіки та Порту, але успіху досяг лише з «драконами». Також записав своє ім'я в історію мадридського Атлетіко, якому подарував 7 років своєї кар'єри. Може похизуватися, що виступав у чотирьох із п'яти європейських топ-чемпіонатів.
Окрім того, Футре визнавали найкращим футболістом Португалії два роки поспіль – 1986-му і 1987-му.
Руй Кошта (1993-2004; 94 матчі, 26 голів)
Кошта був одним із найкращих португальських гравців у 90-х та на початку 00-х. Класична «десятка» – його філігранна техніка та бачення поля зламували наймасованіші оборонні редути.
Справжня популярність до Кошти прийшла після переходу з Бенфіки у Фіорентину, де разом із легендарним Батістутою він двічі вигравав кубок Італії. Ще більшого успіху досяг у Мілані. Атакувальний тризубець Кошта-Індзагі-Шевченко був головною зброєю команди Карло Анчелотті, яка виграла Лігу чемпіонів у 2003-у році.
У складі національної збірної Кошта брав участь в трьох чемпіонатах Європи та одному чемпіонаті світу. За цей час Португалія виходила в чвертьфінал, півфінал і фінал, але здобути перемогу так і не вдалося.
Маріу Колуна (1955-68; 57 матчів, 8 голів)
Представник «золотого покоління» національної команди і лісабонської Бенфіки. Саме Колуна був капітаном збірної Португалії, яка досягла найбільшого успіху на чемпіонатах світу – третє місце у 1966-у. Маріу визнали одним з найкращих гравців турніру нарівні з Боббі Чарльтоном і Францом Беккенбауером.
У Бенфіці Колуна теж був капітаном. Та команда «орлів» була однією з найсильніших у Європі, і принесла гравцеві 10 титулів чемпіона Португалії, сім перемог у національному Кубку і два тріумфи в Кубку чемпіонів, де саме лісабонці перервали 5-річне домінування мадридського Реала.
Луїш Фігу (1991-2006; 127 матчів, 32 голи)
Найкращий гравець другого «золотого покоління» збірної Португалії, з якою зіграв на трьох чемпіонатах Європи та двох чемпіонатах світу. Фактично був «обличчям» «селесау» на межі тисячоліть.
Тривалий час Фігу утримував рекорди за кількістю матчів за збірну (127 поєдинків) та перемог у номінації «Найкращий португальський гравець року» (6 разів). Обидва досягнення перевершив Роналду.
На клубному рівні найбільше запам'ятався своїм скандальним переходом з Барселони, в якій провів 5 років, у мадридський Реал, де виграв Лігу чемпіонів. За свою кар'єру Фігу чотири рази ставав чемпіоном Іспанії, стільки ж – переможцем Серії А у складі Інтера, а також перемагав у Лізі чемпіонів. В 2000-му році виграв «Золотий м'яч».
Фернанду Пейротеу (1938-49; 20 матчів, 14 голів)
Легендарний нападник Спортінга та найкращий бомбардир в історії чемпіонату Португалії. Ім'я цього форварда не таке відоме, як, скажімо, Ейсебіу, але чимало португальців саме його вважають найкращим гравцем своєї країни усіх часів.
Досягнення Пейротеу здаються неможливими: 331 гол у 197 матчах. Такі показники роблять його одним із найрезультативніших гравців у історії футболу – 1,68 гола в середньому за матч.
Можливо, він не отримав того визнання, на яке заслуговував, через те, що за збірну зіграв лише 20 матчів (забив 14 голів). Однак для Спортінга, в якому Фернанду провів усю свою нетривалу (завершив виступи у віці 31-го року) кар'єру, став не просто легендою, але й символом – у 2006-у році поруч зі стадіоном «левів» звели монумент на його честь.
Ейсебіу (1961-73; 64 матчі, 41 гол)
Одинадцятиразовий чемпіон Португалії та семиразовий найкращий бомбардир, п'ятиразовий переможець Кубка Португалії, володар Кубка європейських чемпіонів сезону 1961/62, чемпіон Північноамериканської футбольної ліги – це лише частина титулів легендарного Ейсебіу.
За його техніку уродженця Мозамбіку прозвали «чорною пантерою». Свого часу захисники боялися зустрітися з ним на футбольному полі, адже заздалегідь знали, що португалець виявиться переможцем у їхній дуелі. Був лідером і головною зіркою збірної на «бронзовому» для португальців ЧС-1966, де став автором 9 забитих голів, вигравши «Золотий бутс» турніру.
На клубному рівні забив 749 голів за 743 матів. Вісім разів був серед номінантів на «Золотий м'яч», отримавши заповітну нагороду лише в 1965-му році, а ще двічі ставав другим у голосуванні.
Кріштіану Роналду (з 2003-го і до сьогодні; 161 матч, 94 голи)
Лідер, капітан, найкращий бомбардир, гравець з найбільшою кількістю матчів і трофеїв у складі збірної. Безсумнівно, саме Кріштіану Роналду – найкращий гравець в історії португальського (а, можливо, і не тільки) футболу.
Вже той факт, що він був локомотивом тих команд, які принесли Португалії перші і поки єдині титули – Євро-2016 та Лігу націй-2019, говорить про його статус. Перелічувати всі індивідуальні нагороди Кріштіану немає сенсу. Добре відомий факт, що Роналду разом із Мессі останні 15 років перебувають на значно вищому рівні, ніж решта гравців світу.
Саме проти такого футболіста команді Андрія Шевченка належить зіграти у вирішальному матчі відбору на Євро-2020. До того ж у Роналду буде додаткова мотивація – португалець може забити свій 700-й гол у професіональній кар'єрі. Хоча за підрахунками іспанського видання Marca, він уже досяг цієї позначки.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
