Я з дитинства дивився по телевізору, як грає Динамо Київ, як грали Лужний, Ребров, Шевченко, Шовковський. Завжди мріяв грати у цій команді.
Розпочинав свою кар'єру у Чернігові, а коли мені було 13, я поїхав в академію Динамо. Пограв там шість чи сім місяців, після чого головний тренер відправив мене додому, сказавши, що мій рівень – недостатній для Динамо. Я повернувся у Чернігів, а через три роки Динамо довелося заплатити за мій перехід гроші.
Хтось хотів потрапити в Барселону, Баварію чи Манчестер Юнайтед, а я марив Динамо.
Такий клуб, як Динамо, без трофеїв залишатися не повинен.
Газзаєв ставив мене до стартового складу на позицію захисника, було дуже незвично. Потім я зрозумів, що з мене хочуть зробити лівого півзахисника, і з розумінням до цього поставився. Про Валерія Георгійовича можу сказати тільки хороші слова. Якби не він, то невідомо, що б зі мною зараз було, і де б я грав зараз, тож велике йому спасибі.
Стільки радості було, що на те Євро поїдемо, (ЧЄ-2016, – Футбол 24) і так бездарно там зіграли. Точніше, «бездарно» – то надто м’яка характеристика.
Після Євро-2016 був розчавлений. Скасував відпустку, тиждень не виходив з дому, не хотів ні з ким спілкуватися. Мені самому було гидко, що так сталося.
Ніколи в житті не оскаржував тренерських рішень. За результат відповідає лише тренер, а отже й склад визначати лише йому.
Ребров зважає на думку гравців. Бувають різні тренери. Такі, що мають лише свою позицію. Ребров завжди підходить, цікавиться самопочуттям, баченням ситуацій на футбольному полі.
Тренери старої школи найчастіше вчитися вже не бажають. Вони думають, що знають все. Зрештою, це стосується не лише тренерів, а й деяких футболістів. Якщо гравець думає, що він вміє все, йому потрібно завершувати виступи.
Вчитися потрібно бодай для того, щоб не загубитися в житті після завершення кар’єри.
Іноді агресії аж забагато, але бракує осмислених дій. Найкраще, коли існує золота середина.
На полі дружби не існує.
У спорті повинна бути злість. Спортивна. Вона допомагає. Агресія теж буває різною. Важливо, щоб вона не переходила межі. Бо тоді не уникнути побічних ефектів, скажімо, вилучень чи грубих помилок в обороні.
Коли в голові не футбол, коли перестаєш думати на полі, нічого доброго не буде.
Звик не концентруватися на тому, скільки забив чи віддав. Після перемоги можу порадіти день чи два, а потім намагаюся абстрагуватися і готуватися до наступного поєдинку.
Вдома можемо зіграти слабко і нам це пробачать. У топ-чемпіонатах все трохи інакше.
В Англії почуваюся, як вдома. Всі футболісти та персонал, всі працівники клубу відкриті і готові допомогти, хто чим може. Мені подобається сама атмосфера, футболісти – все подобається.
Я був дуже близьким до переходу в Ліверпуль, але це інша історія.
Не можу обіцяти, що буду другим Мессі, але повністю віддаватимусь Вест Хему.
Зараз я – кращий гравець, ніж чотири роки тому. Маю більше досвіду, тому дивлюсь на футбол по-різному, і думаю, що став краще його розуміти.
Хто в роздягальні Вест Хема має славу головного жартівника? Таких багато. Але найбалакучіший – Марк Нобл. Він вважає, що всі його жарти смішні. Це не так. Мені важко зрозуміти все, що говорить Марк. Він розмовляє дуже швидко. Правда, коли звертається саме до мене, то говорить повільніше. Я відразу ж починаю його добре розуміти.
Улюблений гравець в історії Вест Хема? Паоло Ді Каніо.
Коли ти виступаєш у футболці національної збірної, навіть товариські матчі не відчуваються товариськими, тому що ти граєш за свою країну.
Кожен повинен розмовляти тією мовою, якою він хоче розмовляти. Я можу спілкуватися з вами українською мовою, можу – російською.
Головне для мене – ЩО є у серці. Важливо, щоб кожен любив свою країну серцем, а не говорив ті чи інші речі на камеру. Я люблю Україну всім серцем, і мені байдуже, хто і що говорить про мене та про те, якою мовою я спілкуюсь.
Я слухаю все. Сьогодні це може бути поп, завтра – хіп-хоп.
Моя найкраща характеристика? Усмішка. Я усміхаюся скрізь і завжди.
Хто кращий між мною і Шевченком? Для мене Шевченко – найкращий. Він – найкращий український футболіст в історії.
Що краще – закінчити кар'єру чи перейти у Шахтар? Закінчити кар'єру.
Ніколи не шкодую за тим, що вже зробив. Отримую задоволення від життя і від того, що роблю на футбольному полі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
