- Руслане Петровичу, як почався ваш святковий день?
- Дружина з дітьми приготували мені кілька сюрпризів. Розбудили рано-вранці, заспівали пісеньки, розповіли вірші. Було дуже приємно. Потім пішли повідомлення і дзвінки.
— На вечір стіл вже замовили?
- Ми відзначимо скромно - в сімейному колі. Шкода, що не зможуть приїхати батьки…
— Який день народження був для вас найбільш пам'ятним?
— Складно сказати. У дитинстві всі вони були пам'ятними. Батьки і родичі дарували подарунки. Тематика завжди була футбольною, тому я був на сьомому небі від щастя.
- За весь час своєї багаторічної кар'єри ви жодного разу не зіграли в день народження. Ми нічого не плутаємо?
- Дійсно, якось не траплялися ігри на 29 жовтня. Начебто весь час був десь на заїзді, але матчі були то на день раніше, то на день пізніше. Цього року, до речі, вперше повністю проведу цей день у сімейному колі. Хоча без футболу, звичайно, ніяк. У молодіжки скоро найважливіший матч з Данією, потрібно сформувати остаточний список гравців на майбутній збір.
— Вашій команді відступати вже нікуди…
— Так, це так, але я б не став нагнітати обстановку. Нехай хлопці відповідають тільки за свою гру — за результат я сам відповім. Ми вибрали не простий шлях, будуємо команду, яка буде грати в сучасний футбол. Приблизно так, як і наша національна збірна. Не все поки виходить, але зі свого шляху ми не звернемо. В молодіжці важко підготувати гравців для першої команди країни — це роблять в клубах. Але там можна прищеплювати їм принципи і вимоги Андрія Шевченка — і у нас це виходить. Результатом, звичайно, похвалитися складно, але він прийде. Важливо, що ми на правильному шляху по грі, по її структурі. Коли всі ці речі присутні, то і перемоги будуть.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
