Каштру зробив висновки, а Динамо вже не біжить
Виявляється, можна. Шахтар зумів здивувати, поклавшись на своїх молодих гравців ротації. Вихід тріо бразильців, які за віком цілком могли б ще грати за U-21, став ключем від перемоги, а також контролю над майже ідеальною для господарів грою. Додо перекусив Вербіча з Миколенком. Тете десь там же створив чималі проблеми лівому краю і центрбекам, виконав той самий гольовий кутовий. Маркос Антоніо не змусив сумувати за Аланом Патріком – і пас при ньому, і у відборі зіграв на рівні, який не тягне той же Марлос. Молоді бразильці на свіжості та техніці перегравали виснажених суперників (привіт «любові» Михайличенка до замін). Киянам доводилося фолити і заробляти картки.
Наставник гостей відмовився від високого та інтенсивного пресингу, хоча свій найкращий момент вони створили саме так – Шапаренко зіграв на перехопленні, захисники не встигли перебудуватися. Просто Жерсон вкотре показав, що не тягне цей рівень, але тут питання до тренерів, які раптово вирішили поставити на форварда, який грав ще менше за Соля в останній місяць. Хоча той же Бєсєдін гру на краще не змінив. Розрахунок, очевидно, був на швидкі контри, але Шапаренко, Вербіч і Циганков не розганяли їх, а останні двоє виглядали змученими життям після четвергового матчу з Копенгагеном. Київ цього дня не біг, а без швидкості зникли ті нечисленні козирі нового стилю, які піднімали на свої прапори прихильники теорії великого покращення.
Динамівці намагалися виходити через пас, але виглядало дуже сумно. Каштру управляв грою значно краще. Відмовилися від тягучої позиційної гри, спробували розривати киян закиданнями за спини, довгими пасами і швидкими проривами флангових гравців, самі пресингували і виконували серйозну роботу в єдиноборствах. При цьому не варто все списувати на відсутність Сидорчука, яка унеможливила повтор концепції кубкового матчу. У «гірників» не було травмованих Коноплянки і Марлоса. Ще до перерви залишилися без свого незамінного форварда Мораєса. Втрат ключових гравців було не менше. Утім, і кияни важко сприйняли єврокубкове навантаження. М'язові пошкодження Шепелєва і Миколенка зумовили дві незвично швидкі як для Михайличенка заміни. Урок на майбутнє, аби не заганяти своїх лідерів, бо є ризик отримати ще більші проблеми.
Україна в сумному тренді?
Через расизм на трибунах уже регулярно зупиняють матчі по всій Європі, раніше нас Бог милував, але тепер докотилося. Знову беремо не найкраще для наслідування. З телеекрану було дуже дивно чути перше попередження (чомусь російською мовою) на стадіоні Металіст про вигуки образливого характеру, через які можуть зупинити матч. Чогось кримінального не було чути і в моменті, коли Тайсон після свистка за фол проти Шабанова раптово показав середній палець і буцнув м'яч у бік сектору з фанатами Динамо. Навіть Михайличенко, який перебував на стадіоні, зізнався, що не зрозумів, що трапилося. Ультрас відповіли аналогічними непристойними жестами і вигуками, які хтось сприйняв як копіювання мавпячих звуків, а хтось наполягає на версії, що це було просто обурливе «фукання».
Дуже суперечливий епізод, адже капітан Шахтаря тепер ризикує отримати тривалу дискваліфікацію через те, що зірвався і повівся на образи. А якщо факти расизму мали місце, то подібну провокацію можуть поширити на інші стадіони – працює ж! Виходить, що жертва расизму ще й отримує додаткове покарання, хоча непристойна поведінка не прикрашає будь-якого футболіста за будь-яких обставин. Але що з ультрас? Ті, як показує історія, навряд чи отримають якісь вагомі проблеми – постраждає тільки клуб, який вони підтримують такими дивними методами, та нормальні фанати (навіть на недільному секторі киян не всі вдавалися до образ Тайсона).
Класичне розчарувань
Матч загалом був ні про що. Постійні зупинки, зіткнення, конфлікти, апелювання до судді. Відзначаємо, що Кривцов повторив Попова у попередньому Класичному і себе проти Португалії. Покарав за недостатню опіку, мабуть, найгострішого гравця команди Каштру на подібних стандартах. Захисник збірної України також непогано проявив себе у захисті та виході в атакувальну фазу, але це фірмовий знак «гірників» – їхні центрбеки серед лідерів УПЛ у плані просування м'яча вперед. Його гол фактично вбив чемпіонську інтригу. Динамо так і не влучило жодного разу по воротах Пятова, а загальний рахунок ударів (4:3) з трьома влучаннями «гірників» нагадав київські 0:0 минулого сезону, коли киянам так само треба було перемагати.
Команді Михайличенка тепер доводиться повертатися до боротьби за кваліфікацію Ліги чемпіонів. Ну, неможливо уявити, де цей Шахтар має втратити 13 очок. А ось 2 і 5 місця зараз відділяють лише 4 очки. Динамо опустилося на четверту сходинку, але вже наступний тур може повернути втрачену позицію, тому формально трагедії не трапилося. Просто чемпіонську інтригу вже кілька місяців підтримували на апараті штучного дихання, а зараз фактично підписали папери про його відключення.
Більша проблема киян у тому, що при 60% володіння м'ячем у другому таймі вони так нічого і не створили, а при 43% першого втратили золоті та рідкісні сьогодні моменти. Що відсутність реальної ротації (лише 2 зміни після Копенгагена) спричинила нові травми незамінних (а Миколенко ж став ключовим асистентом). Що придбані за схвалення Михайличенка легіонери (Соль, Кадірі, Жерсон) або геть не грають, або виходять тільки проти аутсайдерів УПЛ, або розчаровують, коли їм довіряють важливі битви.
Попов знову найкращий у киян, але не отримав червону завдяки нерішучості Балакіна
Денис потроху стає культовим гравцем у середовищі вболівальників Динамо за свої агресивні дії проти Жуніора Мораєса, якому вони досі не пробачили перехід у лави головного суперника. При цьому Попов у тих епізодах тримав себе в рамках правил, граючи на межі фолу. Гірше було в інших моментах. Захисник, який самотужки обрубав не одну небезпечну контру Шахтаря, іноді робив це надто жорстко (фол проти Дентінью цілком тягнув на другу жовту). По-хорошому, в єврокубках з великою імовірністю отримав дебютну червону.
Несильно, але таки штовхнув Степаненка на старті зустрічі у своєму штрафному – деякі судді могли б і пенальті призначити за таке. І все ж Попов більше запам'ятається своїми відчайдушними спробами наприкінці зустрічі піти вперед, повести команду за собою чи забити з меж воротарського. Він так довго чекав свого шансу, що здається єдиним динамівцем, на кому не позначається суворий режим ігор з другого дня на третій.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
