Гра з Сампдорією, мабуть, стала для Руслана Маліновського найгіршою в сезоні. І справа тут навіть не у вилученні чи його правомірності, а в закономірності, яка склалася по ходу гри з генуезцями – український півзахисник виглядав невпевнено абсолютно у всіх показниках. Він програв майже всі єдиноборства в обороні (п'ять з шести), погано діяв у перехідній фазі (2 перехоплення, 1 відбір), в умовах високої інтенсивності боротьби взагалі не збирав підбирання.
Вилучення теж із цієї серії. Невдалі дії в боротьбі, погана гра на випередження, жодного повернення володіння привели до частих фолів як способу компенсації помилок. Руслан 4 рази порушував правила (із загальних 19 фолів на команду) – показник, достойний для опорного хавбека, але ніяк не для висунутого в лінію атаки півзахисника.
В атаці Маліновський часто зіштовхувався зі щільною опікою і в цілому погано шукав вільні зони (але це вже скоріше наслідок загальнокомандних проблем). Руслан провів 25 єдиноборств в атаці. Це, чорт візьми, показник таранного форварда, але не хавбека, який грає мало не в зоні треквартісти.
Маліновський, як і його партнери по лінії атаки Муріель і Папу Гомес, постійно діяв в умовах нестачі простору і часу для прийняття рішень, що призвело до значної кількості браку в передачах (28% – найгірший показник в команді). Так, Гомес теж частенько помилявся в грі з м'ячем (24% браку в передачах), але при цьому він частіше намагався відігравати суперників у дотик і направляти атаки вперед (чим майже не відзначався Маліновський). Хоча це скоріше системна проблема в грі Аталанти цього сезону. Не тільки в грі зі Сампдорією, а й в цілому по сезону Папу Гомес часто невиправдано багато грає вперед, тоді як інші гравці атакувальної групи значно пасивніші (особливо це стосується інсайдів).
Спроби Маліновського брати гру на себе і протягувати м'яч вперед без взаємодій з партнерами також не увінчалися успіхом. Руслан вдало завершив всього 4 з 10 обіграшів. Втім, той же Муріель теж провалився в індивідуальній складовій (9/4 – вдалих обіграшів).
Мала кількість простору, помилки при взаємодіях з партнерами і невдалі індивідуальні дії призвели до того, що Маліновський не створював гостроти в атаках (0 ключових передач). Виходи на ударні позиції хоч були і частими, але реалізувалися дуже погано. За 4 удари у Маліновського всього 0.14 xG.
Чи вплинуло вилучення Маліновського на загальну картину гри? Однозначно ні. Аталанта як грала безідейно в атаці, так і продовжила. За всю гру бергамаски створили всього два гольові моменти. В цілому команда дуже погано реалізувала контроль м'яча в центрі поля і досить рідко підходила до воріт суперника. І це при тому, що володіння м'ячем у бергамасків склало 64%. Перевага в комбінаціях в сторону Папу Гомеса себе не виправдала. Без простору Папу абсолютно нічого не показав (1/0 – точних ключових передач, 0 ударів, 0 створених гольових моментів), а його партнери просто не знали, як грати інакше. В результаті вся структура атакувальної гри Аталанти стала дуже прямолінійною, неповороткою і, як наслідок цього, неефективною.
Хоча на даний момент не можна не визнати, що в цілому по сезону виходи Маліновського практично не створюють різниці в грі. У 14 матчах за участю Руслана (як з перших хвилин, так і з замін) Аталанта перемагала п'ять разів. Сам Маліновський при цьому здійснив лише одну результативну дію (забив м'яч з пенальті у ворота Манчестер Сіті).
Навіть з урахуванням не найпереконливішого початку і майже неприхованого скепсису щодо Гасперіні, можливості для прогресу у Маліновського все ще дуже великі. Але якщо тренер не змінить структуру гри команди (заточену під Папу Гомеса), то українському півзахисникові буде дуже складно знайти себе на других ролях. Все ж Руслан набагато яскравіший гравець, і обмежувати його роллю підігруючого (в гіршому розумінні цього терміну) – одне з найгірших рішень.
З урахуванням поточних тенденцій, якщо Гасперіні не знайде застосування Маліновському, то дуже схоже, що Руслана може очікувати новий поворот в кар'єрі. Досвід гри в топ-лізі (навіть не найвдаліший) все одно зіграє українцю на користь. Тим більше, якщо у Маліновського не піде в Серії А, то слід розуміти, що в умовній Бундеслізі або АПЛ його якості будуть дуже затребуваними. Уміння грати вертикалями, тримати темп, показувати себе в контактній грі (але без великої кількості стиків) допомогло б Маліновському заграти в середняках (чи клубах навіть вищого рівня, за винятком топів) інших європейських чемпіонатів першої п'ятірки.
Бергамські вболівальники і преса не можуть натішитися грою Руслана. Але у самого Гасперіні інша думка щодо українця: Маліновський поки що не зовсім влаштовує тренера Аталанти на тих позиціях, на які його ставлять. При цьому довіряти Руслану позицію шостого номера Гасперіні не поспішає і, здається, навіть не налаштований.
За нашою інформацією, минулого літа трансфером Маліновського в Аталанту займався син президента клубу Антоніо Перкассі, Лука. Купуючи Руслана, метою Перкассі-молодшого був перепродаж гравця через рік за соліднішу суму. Ось чому Гасперіні спочатку був проти підписання Маліновського і ось чому він не ставить його на позицію шостого номера.
І ось чому з великою долею ймовірності Руслан так і залишиться в Бергамо в ролі підігруючого.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
