Черговий знаменитий гравець прощається з футболом. Лише за останні декілька місяців бутси на цвях повісили чимало культових виконавців – Самюель Ето'О, Фернандо Торрес, Дімітар Бербатов, Бастіан Швайнтайгер та інші. Їхнім шляхом пішов і Давід Вілья – чемпіон світу та Європи, а також рекордсмен за кількістю забитих голів у складі збірної Іспанії (59 м'ячів у 98-ми матчах).
Його професіональна кар'єра тривала 19 років. За цей час Вілья забив більше 400 голів та здобув 14 трофеїв. Окреме місце серед них займають нагороди, про які мріє кожен футболіст – Ліга чемпіонів, Кубок Європи та Кубок світу. «Ель Гуахе» («дитина» з астурійського діалекту – прим.) забивав всюди, де грав – починаючи від хіхонського Спортінга, і закінчуючи Барселоною та збірною Іспанії.
Цікаво, що цього всього могло і не бути, адже ще в 4-річному віці маленький Вілья у зіткненні з іншим хлопчиком зламав праве стегно та провів у гіпсі близько 6 місяців. На щастя, батько майбутнього форварда відмінно розібрався в тій ситуації. Хосе Мануель зумів знайти лікаря, який за півроку поставив сина на ноги. Та й сам Вілья-старший допомагав синові, підкидуючи йому м'яч на ліву ногу, таким чином тренуючи її. Це дало свій результат в майбутньому, адже Давіду було байдуже, якою ногою завдати результативного удару.
До слова, батько Давіда ще до його народження вирішив, що син стане футболістом. Сам форвард згодом відзначав роль батька у своєму житті. «Він щодня ризикував задля того, щоб забезпечити сім'ю. Батько працював шахтарем і кожної зміни проїжджав під землею близько кілометра. Це було дуже ризиковано та важко, але таким чином він робив усе, щоб ми були забезпечені всім необхідним. Без нього я ніколи б не став тим, ким я став. Чорт забирай, я б навіть не зміг би правильно бігати, а одна моя нога була б коротшою за другу», – писав Давід у своїй колонці на The Players Tribune.
Саме батько переконав Давіда у давній істині – жоден талант нічого не вартий без роботи над собою та самовдосконалення. Вілья прислухався до слів батька та залишив вагомий слід всюди, де грав – у складі Сарагоси бив Реал у фіналі Кубка Іспанії, ставав найкращим бомбардиром Валенсії, застав підйом Ліонеля Мессі на футбольний Олімп.
Першим професіональним клубом Вільї став хіхонський Спортінг, в системі якого іспанець провів 4 роки. Пізніше після результативних сезонів вже у Сарагосі Валенсія без роздумів виплатила клаусулу нападника в розмірі 12 млн євро, а сам форвард отримав контракт із зарплатнею в 5 млн євро щорічно. Вілья, безумовно, відпрацював ці гроші – навіть з урахуванням як ігрової, так і фінансової кризи «кажанів» Давід поклав за левантійців більше 100 голів, після чого пішов на підвищення.
У 2010-му Барселона виклала за Вілью вже 40 млн. У Каталонії Давід продовжив забивати, але чи не вперше не виконував роль першої скрипки команди. Саме в той час розпочалася феєрія Лео Мессі, який став лідером Барселони на довгі роки. Втім, 33 голи Вільї у 77-ми матчах та 8 завойованих трофеїв – достойний доробок. Нападник робив те, що вміє найкраще – забивав. Чого тільки вартий дубль у ворота Реала в знаменитому матчі з перемогою каталонців 5:0! Саме так Вілья покарав Жозе Моурінью, який раніше заявляв, що вважає даний трансфер Барселони безглуздим.
Влітку 2013-го Вілья все ж покинув Барселону та перейшов до лав Атлетіко. У Мадриді «Ель Гуахе» провів лише рік, але дійшов із «матрацниками» до фіналу Ліги чемпіонів. Далі були США (Нью-Йорк Сіті), оренда в Мельбурн Сіті та перехід у Віссел Кобе. Саме японський клуб став останнім у кар'єрі нападника – наприкінці року Давід офіційно попрощається з футболом. Він забивав усюди і робив це красиво – чого вартий лише цей шедевр в MLS.
Окремо слід пригадати кар'єру Давіда Вільї у складі збірної Іспанії. Саме з ним на вістрі атаки «Фурія Роха» зуміла нарешті вийти на топ-рівень, ставши переможцем чемпіонату Європи-2008, а також чемпіонату світу-2010. Саме Вілья з 59-ма голами залишається найкращим бомбардиром в історії національної команди – у найближчі роки досягнення астурійця точно ніхто не перевершить.
У складі національної команди нападник дебютував 9 лютого 2005 року у відборі до ЧС-2006 проти Сан-Маріно, а влітку наступного року Луїс Арагонес взяв форварда на Мундіаль у Німеччину. В стартовому матчі чемпіонату світу Іспанія розтрощила збірну України, а Вілья оформив дубль, по разу забивши зі штрафного та пенальті. В 1/8 фіналу Давід вразив ворота Франції, але Іспанія поступилася 1:3 та припинила боротьбу за Кубок світу.
Євро-2008 став моментом слави для Вільї. Нападник Валенсії став найкращим бомбардиром команди на турнірі, потрапивши у символічну збірну чемпіонату. Вілья хет-триком поховав Росію у стартовому матчі, після чого забив переможний гол у ворота Швеції та реалізував пенальті в серії 11-метрових проти Італії. Фінальний поєдинок проти Німеччини «Ель Гуахе» пропустив через травму, але гол Фернандо Торреса дозволив Іспанії здобути довгоочікуваний титул!
Через 2 роки – на ЧС-2010 – Вілья став одним із 4-х найкращих бомбардирів турніру, а команда Вісенте дель Боске завоювала золоті медалі. У екстра-таймі фінального матчу гол Андреса Іньєсти приніс Іспанії Кубок світу.
«Навіть коли мене замінили, я був упевнений в перемозі Іспанії, хоча думав, що ми виграємо в серії пенальті. Тренери вже готувалися до неї. Гол Андреса – один з найкращих моментів мого життя, адже ми досягли того, чого не змогло досягти жодне покоління в історії Іспанії», – згадував Вілья.
На Євро-2012 Вілья не поїхав – на заваді став перелом стегна у півфіналі Клубного чемпіонату світу(та ж травма, що у дитинстві, тільки на іншій нозі). До слова, тоді ж форвард взагалі міг втратити ногу – за словами лікаря, переліт з Японії в Іспанію в тих умовах був дуже ризикованим, але в підсумку все обійшлося, а Давід згодом повноцінно повернувся на поле.
На ЧС-2014 нападник вже не вважався основним форвардом. Саме цей турнір став останнім для «Ель Гуахе» в національній команді – чемпіонат Європи-2016 пройшов уже без Давіда.
«Я багато працював для того, щоб досягти успіху. Але без людей, які мене оточували, я б не впорався – мені дуже допомогли мої близькі. Також я дуже вдячний тренерам, з якими працював», – заявляв Ель Гуахе. Він був на провідних ролях в усіх командах, де виступав – винятком можна назвати хіба що Барселону, але й там про нього тепло згадують досі.
У найкращі свої роки Вілья вважався чи не найкрутішим форвардом світу, але попри шалену популярність зумів зберегти природну скромність та залишитися людиною. Він віддає належне всім, хто допомагав йому – від батьків до тренерів. Таких не дуже любить жовта преса, адже він ніколи не давав приводів для будь-яких скандалів. Давід Вілья – один із прикладів того, як стати топ-футболістом без втрати людських чеснот. Вже скоро він востаннє вийде на футбольне поле, але пісня фанатів на його честь лунатиме ще довго – таких швидко не забувають.
Юрій Яковлєв
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
