Оборона показала своє друге обличчя
Мабуть, головна проблема цієї найкращої української команди прямо зараз. З одного боку лише збірні Польщі, Туреччини, Італії та Бельгії пропустили менше голів, ніж ми (4). З іншого – атакувальний квартет Льяїч, Тадіч, Радоньїч і Мітровіч сьогодні просто розривало наш основний варіант захисту. Позиційні помилки Караваєва і Миколенка, відсутність належної підстраховки хавбеків Коваленка і Маліновського, менша агресія Сидорчука порівняно зі Степаненком. Серби недарма відзначили цей матч як свій найкращий у відборі. Для нас же він став найгіршим у плані оборони.
Річ не тільки у двох пропущених – навіть Роналду і Ко такого не дозволяли, . «Синьо-жовті» з величезною легкістю дозволяли «орлам» господарювати у нашому штрафному. І це ще добре, що вони не все реалізували. Є питання і до пари Кривцов/Матвієнко, яка не вражає надійністю і в європейських матчах їхнього Шахтаря. Обидва зіграли дуже самовіддано, заблокувавши на двох 3 сербські удари з меж штрафного. Вони чудово рухають м'яч першим, зокрема, довгим пасом уперед. Але Матвієнко приніс супернику пенальті, а Кривцов виграв 2 дуелі з 12, зокрема 0 з 6 у повітрі, де зазвичай значно надійніший.
Проблема захисників і Шахтаря, і Динамо, що вони значно краще себе проявляють в атаці, ніж обороні. Забіги Миколенка і Караваєва вносили підвищену гостроту, особливо відзначився Олександр, ударом якого почався фінішний гольовий штурм. Проте дуже насторожило, як їх проходили на дриблінгу, наскільки гостинно динамівці приймали суперників у своїх захисних зонах. Тих же Матвієнка з Кривцовим возили в Києві португальці, а Миколенко і Караваєв відчули шалені проблеми у Люксембурзі та Сербії. У тренерського штабу Шевченка величезний обсяг роботи попереду, адже ми все ще вразливі значно більше, ніж це показує статистика пропущених голів.
Маліновський, яким ми його давно не бачили
Рідко таке буває, але Руслан дуже не сподобався. Можливо, дався взнаки нервовий тиждень очікування народження доньки, через який фактично пропустив увесь збір. Надолужити за день не вдалося. Маліновський неодноразово перетягував з рішеннями у фінальній третині поля, демонструючи небачену для нього нерішучість. Хавбек Аталанти також дуже легко давав себе проходити в захисті, залишаючи Миколенка в біді. Руслан невдало керував грою (лише 1 пас під удар, більшість подач з флангу без адресату), пробивав кудись убік кутового прапорця і взагалі незвично мало приносив продуктивності в атаках.
Як для одного з найбільших лідерів команди провальний матч – серби незвично довго домінували в центрі поля. зокрема, і в його зоні відповідальності. Є частка його вини і в обох пропущених. Спочатку дозволив «десятці» Сербії легко вийти з-під своєї опіки і заробити пенальті, після чого ще й розмахував руками і висловлював претензії партнерам. Потім невиправдано пішов у кволий високий пресинг, завдяки чому Тадічу і компанії вдалося розірвати наш командний механізм у 2 паси через все поле. Повертався у захист не менш повільно.
Зміна джокерів – заміни Шевченка знову працюють, козацький характер
Неймовірні фініші матчу – те, до чого ми звикли. Витримати пресинг Португалії, в якої на одного гравця більше. На 90+3 дотиснути Чехію в Лізі націй зусиллями Зінченка, який вийшов на заміну. Випустити Циганкова на Словаччину у тому ж турнірі, щоб уже через 2 хвилини Віктор заробив вирішальний пенальті. Дотиснути Люксембург на 90+3, змусивши Жерсона забити у свої ворота (Циганков заробив стандарт, Маліновський виконав). З 78-ї відіграти 2 голи у спарингу проти Нігерії, де вирішальний гол організували Марлос і Мораєс, які також вийшли на заміну.
Ну, і цього тижня. Спочатку вирвати перемогу на 90+2 з голом ще одного джокера Романа Безуса, а нині двічі відігратися в Сербії, де вирішальний м'яч довелося чекати до 90+3. А гру вирішив знову той, хто вийшов на заміну. Ця команда настільки заряджена впевненістю і командним духом, що навіть у таких обставинах – без особливої турнірної мотивації (подейкують, УЄФА ще може підсунути нам свиню у вигляді Росії або Данії замість нас у першому кошику), на майже порожньому белградському стадіоні, у послабленому складі – демонструє козацький характер. До кінця – під таким девізом команда Шевченка зберігає уже 11-матчеву безпрограшну серію. Рекорд Сабо (13 ігор) під загрозою.
Результат, який ми заслужили – солідний внесок динамівців і неоднозначна жертва Шевченка
Блискучий матч Циганкова, якого можна й гравцем матчу називати. Ідеальний асист не зовсім робочою правою, гострі пас, класні задуми, політ на звичному правому фланзі, куди повернувся волею тренера. Виграв майже більшість єдиноборств (5 з 7, значно краще, ніж у середньому за відбір Євро-2020), заробив на собі 3 фоли, а точність передач підвищив до 88%. Звісно, цьому посприяла і відсутність інтенсивного пресингу від сербів, які ніяк не могли визначитися, кого ж їм крити праворуч – Ярмоленко формально діяв на позиції фальшивої дев'ятки, але майже весь матч провів на правому фланзі, звідки і виконав вирішальний гольовий пас (хоч і з рикошетом від суперника).
Роман Яремчук після матчу трохи пожалівся, що йому довелося грати на лівому фланзі, де більше мучиться, ніж грає. Жертва своїм основним форвардом була вимушеною. Марлос, для якого також ця позиція не рідна, травмований. Шевченко, вочевидь, не міг розраховувати на повністю готового Коноплянку. А без Євгена на лівому фланзі прірва. Циганков втрачає вагому частину свого потенціалу, Безус далеко не вінгер. Петряка (1 гол, 5 асистів і значно менше матчів та результативних дії в новому угорському клубі) не викликають, хлопців з УПЛ награти вже не встигнуть.
Якщо проти Португалії вихід Яремчука ліворуч був виправданий, то сьогодні Роман загубився. Крім гола і спроби підмалювати пенальті, якій прийшли після повернення в центр, просто нічого не виходило: екс-динамівець програв усю боротьбу внизу, гірший відсоток точності пасів (76%) лише в Маліновського і Шахова, який замінив Руслана (по 75%). Лівий фланг і був надто пасивним. Лише Ярмоленко (3 ключові паси) і Циганков (2), які подвоювали правий край, створили більше одного моменту для удару.
Загалом нічийний підсумок – закономірний для такої гри. Команди створили приблизно рівну кількість гольових моментів. Україна поганенько виглядала весь другий тайм, але не заслужила програти. Ця мирова була значно справедливішою, ніж недавня перемога над естонцями, вирвана майже на цій же хвилині. Відзначимо, що новим джокером Шевченка став Артем Бєсєдін. Форвард Динамо, якому завжди дістається дуже багато критики фанатів і преси, зробив це вже вдруге. Пам'ятаєте, як він вийшов у Фінляндії і приніс важку перемогу 2:1? Голи Бєсєдіна у збірній – рідкісне явище, але вони завжди золоті. Такими виходами здобувають собі місце в заявці на Чемпіонат Європи.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
