Футбол був класним – найкрутіше прощання, яке можна уявити
Це був один з тих вечорів, коли одна команда видає камбек (Динамо), потім інша бере з неї приклад (Мальме), настає момент хиткої рівноваги (нічию кияни здобули б спокійно, але ж так не цікаво), а потім все вирішує футболіст, якому було написано стати героєм. З одного боку катастрофа, фіаско, провал і жах-жах-жах – 4 пропущені від Мальме, навіть не чемпіона Швеції. А з іншого все значно простіше – кураж і потреба зняти такий собі героїчний трилер іноді утворюють не зовсім логічні результати, як цей.
Браво за сьогоднішню гру заслужив не лише Маркус Розенберг, але тільки його шведський Стадіон ефектно проводив на завершальний матч. Форвард, який пограв у Бундеслізі, АПЛ та Прімері, вкрав четвергове шоу в Буяльського та Циганкова. Десь закономірно – ось що, виявляється, буває, коли форвард знає свій простий маневр (ідеально відкритися і влучно пробити), а не намагається закрити всі ролі на полі, крім основної. Після такого дублю 37-річний капітан Мальме цілком може увімкнути режим Scorpions чи Стівена Кінга і ще не раз попрощатися зі своєю творчістю, щоб знову і знову почати заново.
Динамо продовжує існувати під знаком нестабільності
Буяльський за тайм створює 4 гольові моменти, не реалізує 5-й, але повністю розчиняється по перерві. Кадар і Шабанов мало що дозволяють супернику до перерви, крім одного стандарту, а потім вганяють у розпач позиційними промахами. Бущан видає сухі серії, щоб потім випускати з рук м'ячі та пропускати практично все і навіть більше. Шепелєв потенційно може дуже багато на полі, однак сьогодні як не пішло з перших хвилин, так у розпачі і провів другий тайм, ще й покинувши поле через пошкодження. Циганков має задатки гравця топ-клубу, але моментами також втрачає впевненість і не дотискає гольові ситуації. Кендзьора грає за досить пристойну збірну Польщі, але припускається диких помилок у захисті Динамо.
Караваєв з командою Шевченка перемагає Португалію, а в посередній ЛЄ за 8 хвилин втрачає момент і м'ячі на останніх безцінних секундах. Миколенко стає одним з найкращих, та в обороні моментами грає дуже наївно, як під час гольової атаки на 90+6. Сидорчук тільки-тільки починає заявляти про себе як гідну заміну Степаненку, як підводить команду. Сергій невиразно виглядав у відборі, тож почав нервувати на найрівнішому місці. Тільки ось забув, що це в УПЛ нашим грандам можна безкарно принижувати, лаяти, наїжджати чи провокувати суддів неспортивною поведінкою, а в Європі арбітри за червоним «слівцем» в кишеню не полізуть.
Бєсєдін забиває Сербії, тягне в УПЛ, а потім кудись все знову зникає. Михайличенко приємно дивує креативною радісною грою до перерви, але повертає на грішну землю у другому таймі – якщо тренер розгублено дивиться на поле, то що вимагати від команди (той же Рьослер змінював і керував грою Мальме якось впевненіше). Не можна сказати, що Динамо не вміє чи не хоче. Просто зараз, як і в останні роки, це команда-гойдалка, від якої можна чекати як феєрії, так і провалів. З тим самим успіхом сьогодні могли програти 2:5. Або виграти 4:1. І ніхто б не здивувався нічому, тільки тональність розмов і оглядів була б кардинально протилежною.
Хто вбив команду Михайличенка? Злочин з багатьма невідомими
Звісно, Сидорчук став найгіршим на полі через безглузде вилучення і слабку статистику в обох фазах гри, а ще безславну участь у деяких пропущених. Проте вбивцею результату не міг бути один Сергій. Фанати Динамо гаряче проголосують за версію з суддею. Мовляв, мав Розенберга давно вилучати, а не давати геройствувати. А ще виписав «гірчичники» Шабанову і Вербічу, без яких тепер обходитись проти Лугано в Києві. Хоча знаєте, нарікати на суддівство, коли з меж штрафного дозволяєш шалені 15 ударів, якось дивно.
А чим тоді поганий варіант – у всьому винні Кадар (більше за звичкою, Тамаш нині менше чудив і навіть почав гольову атаку) і Шабанов. Без агресивного і різкого Попова (тепер тільки сподіватися на швидке відновлення) центр захисту виглядав якось дуже гостинно і дружньо. Вербіч і дуже подобався (абсолютно найкращий на дриблінгу, 5 з 9 успішних спроб), створюючи моменти самотужки, забивши у такий потрібний момент, і втратив 2 супершанси. Хоча з заміною Беньяміна все стало геть погано – Динамо ніби перехопило ініціативу в меншості, як знову її віддало.
Так, тут не можна знімати підозри з Михайличенка. Надто боявся тренер вилучення ще й словенця (цей наставник навіть коли робить заміни, більше перестраховується, ніж намагається витиснути результат) інакше те дивне рішення, яке нагадало Копенгаген, не поясниш. Якщо Шапаренко ще більш-менш вийшов, то обидві пізні заміни були в молоко. Караваєв (66,7%) і Гармаш (60%) примудрилися стати найгіршими польовими гравцями за відсотком точності передач. Той же Вербіч був значно кориснішим за Олександра, вигравши найбільше боротьби серед усіх гравців матчу (11 з 17).
Динамо мучиться зі скандинавами, але повинне виходити далі
Якщо відкинути всі емоції, зумовлені переможним голом Розенберга і повною безпорадністю захисників, які вже не вперше провалюються при зонній обороні, Київ зіграв цілком пристойний матч і зберігає непогані шанси – найімовірніше, вистачить домашньої перемоги над Лугано в 1 м'яч, а з більшою різницею швейцарці нікому не програвали. Відзначимо, що з данцями в очних дуелях у динамівців повна рівновага, над шведами перевага, а нинішні 3 забиті можуть стати вирішальною перевагою в разі перемоги в останньому турі.
Ще раз відзначимо, що Буяльський, Циганков, Вербіч і Миколенко почувалися королями в атаці, де створили на декілька матчів уперед – реалізація вкотре підвела. За очікуваними голами цілком собі нічийний результат 3:3 з невеличкою перевагою українців (3,1 xG проти 2,87). За 100-відсотковими моментами також крихітна перевага команди Михайличенка (6:5). Гості були відчутно кращими не тільки у дриблінгу (9:3), а й усій боротьбі – низом (65:42) та наверху (29:16).
Інше питання, що рівень клубного українського футболу на сьогодні – це муки з Мальме, Копенгагеном чи Динамо Загреб. Завдяки тренерському генію, турнірній ситуації та фарту можемо раз на декілька поєдинків побуцатися з якимсь Манчестер Сіті, але частіше доводиться радіти, що з хорватами в гостях підписали більш результативну мирову, ніж вдома, а шведів переграли за особистими перемогами завдяки тому ж правилу виїзного гола. За тур до фінішу групового раунду єврокубків Олександрія вже вилетіла, а Шахтар і Динамо змушені лоскотати нерви собі та вболівальникам.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
