Поки Ліверпуль штампує перемоги, витягуючи матчі на чемпіонському характері, Сіті плентається позаду в групі тих, хто наздоганяє. Безумовно, хлопцям Гвардіоли здаватися поки рано, але і говорити про активну боротьбу за чемпіонство зараз можна не дуже впевнено. Матч із Челсі став черговим підтвердженням кризи футболу Гвардіоли, який зараз вже не дає того результату, що раніше.
Володіння Сіті в грі з Челсі досягло практично історичного антирекорду при Гвардіолі. «Містяни» володіли м'ячем всього 46% часу, а це мізерно мало для команди, яка, перш за все, акцентується на позиційних атаках. Челсі вдалося настільки розбити структуру гри Сіті пресингом і активними діями на змінах володіння, що по ходу гри Гвардіола перейшов на схему 4-2-3-1 із розташуванням в опорній зоні не тільки Гюндогана, але і Кевіна де Брюйне. А це вже явний сигнал до того, що початковий план Пепа провалився. Фактично вибір 4-2-3-1 замість 4-3-3 – це визнання рівня суперника і більший акцент на контролі середньої зони, ніж на агресивних діях в атаці (тобто грі з великою кількістю дій у фінальній третині).
Але матч із Челсі – це тільки вершина айсберга. Насправді в цьому сезоні футбол Сіті не є гарантією повного домінування над суперниками. Загальні тенденції упродовж сезону дуже явно про це свідчать. Перш за все, у Сіті просів контроль суперника і гра в обороні (що і так не було сильними сторонами команд Пепа у будь-який час). У порівнянні з двома чемпіонськими сезонами, «містяни» стали вдвічі гірше оборонятися біля своїх воріт. Якщо раніше до гола суперник Сіті в середньому наносив 9-10 ударів, то тепер 5-6. Тож команда Гвардіоли пропускає в середньому не менше одного м'яча за гру (1.07), тоді як у минулому сезоні Сіті пропускав у середньому 0.6 м'яча за гру, а в позаминулому – 0.71.
На тлі сучасних трендів у грі, зростання популярності і розуміння використання контрпресингу, важливості атакувальної гри на переходах володіння, старий-добрий іспанський комбінаційний футбол втратив свою важливість. Наріжним каменем стала німецька тренерська школа, яка задає тренди, не вимагаючи для цього такого рівня гравців, а отже вона більше підходить для нетопових клубів (але не виключає й топів). Недарма сьогодні затребуваність Клоппа або того ж Почеттіно (який має схожі погляди на футбол, нехай і по-іншому їх реалізує) зараз вища, ніж того ж Гварідоли. Пояснення просте: футбол Пепа підходить тільки клубам, для яких уже мало одних лише перемог, і вони хочуть перемагати з певним лоском.
Гвардіола теж змінювався з часом, поступово намагаючись знайти рішення проти суперників, які по-новому підлаштовували свій футбол для опору грі суперника в короткий пас. І вийшло так, що його нинішній Сіті став набагато ближчим не до німецькому стилю, а, скоріше, до класичних зразків Реала найкращих матчів при Зідані. Структура володіння стала ширшою, команда грає у більш вертикальний футбол, залежність від індивідуальних дій окремих гравців стала ще відчутнішою, ніж при використанні позиційного футболу зразка Сіті у сезоні 2017/18.
Так, яскрава гра КДБ і місцями Мареза/Агуеро дозволяє команді витягувати спершу невдалі матчі (наприклад, індивідуальні якості допомогли врятувати згадану вище гру минулого туру з Челсі), але на довгій дистанції цього замало. Все-таки у чемпіонатах система гри має більшу вагу, ніж окремі особистості. Сам Пеп багаторазово доводив це раніше. Наприклад, у минулому сезоні Гвардіола вилетів з ЛЧ від Тоттенхема (багато в чому завдяки аномальній реалізації), але на довгій дистанції, завдяки кращій якості гри, значно перевершив «шпори».
Найкращу відповідь демонструє Брендан Роджерс. Наставник Лестера дуже добре змінив підходи до гри за час своєї відсутності у Прем'єр-лізі. Роджерсу вдалося підлаштувати власні ідеї під сучасні тренди, пов'язавши комбінаційний футбол з активними діями на переходах володіння. Більше того, Роджерс значно покращив структуру оборони, тож його Лестер станом на сьогодні – найбільш непробивна команда АПЛ. У середньому пропускає всього 0.61 м'яча за гру.
Натомість ефективність атаки «лисів» – на одному рівні з Ліверпулем та Челсі. І це при тому, що склад Лестера укомплектований більш скромними гравцями. Згідно з оцінкою авторитетного порталу Transfermarkt, сумарна вартість складу Лестера – тільки восьма в лізі.
Таким чином можна припустити, що Гвардіола вперше в кар'єрі не зумів зіграти на випередження. У Німеччині (імпровізації з використанням флангових захисників у середній лінії, зміна манери гри команди у напрямку «силового футболу») і в ранньому Сіті (відхід від абсолютної гри в короткий пас і від жорсткої побудови структрури володіння, більш широке розташування на половині суперника, «вертикалізація» гри) йому вдавалося передбачати дії суперника і підлаштовувати гру команди під ті ідеї, які пропонували суперники. Таким чином Гвардіола вигравав ігри розуму у наставників опонентів.
Сьогодні, схоже, Пеп програв. Невдачі поки мають локальний характер, але тенденції свідчать: якщо Пеп знову не змінить свій футбол (причому кардинально) або не почне роботу з гейм-чейнджером а-ля молодий Лео Мессі, ще частіших втрат очок йому не уникнути.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
