Динамо програло вдома вперше за 9 матчів – це було справедливо
У киян знову проявилися величезні проблеми на флангах захисту. Гравці Зорі послідовно били в больові точки, змушуючи страждати Кендзьору і Караваєва. Підстраховки від центральних чи флангових півзахисників не дочекалися. Сидорчук і Попов ще якось вирулювали на агресії і неймовірній віддачі, інші постійно не встигали. Шапаренко як почав з втрати м'яча на рівному місці, так і продовжив. Виникало враження, що Миколі важко розподілити ролі з Буяльським, а про гру під інтенсивним тиском і говорити не будемо – тут мав краще готуватися тренерський штаб.
Кадар помилявся і від того ще більше нервував, але його також навмисне ловили в пастку. Як зізнався після гри Тимчик, тренери гостей давали вказівку блокувати виведення м'яча з оборони саме у виконанні Тамаша – ключового виконавця на першій фазі атак. Заважали і Попову. Висока лінія оборони Михайличенка не давала ради з ідеально вирізаними дальніми передачами захисників і хавбеків Зорі. Тут уже проявлялися фізичні та позиційні огріхи угорця, в якого не було шансів вижити в заданих умовах.
Не факт, що дуже допоміг би Шабанов – луганський клуб діяв дуже різноманітно в атаці, домінував на всіх відрізках фінальної третини, не лише в зоні лівого центрального захисника. Якби у гостей ще виконавці вирізнялися вищим класом, бути б розгрому. Та сам екс-наставник Вердера визнає – «у нас команда малобюджетна, для одного гола потрібно втратити кілька моментів». І найжахливіше в усьому цьому, що Динамо виглядало на фоні такої яскравої Зорі командою, межею мрій якої є потрапляння в зону Ліги Європи. Адже футболісти Скрипника марнували такі шанси, що все з тим же успіхом могло завершитися і мінімальною перемогою господарів.
Зоря Скрипника дає урок європейського футболу, перевершуючи сама себе
Ця команда заслужила перемогу ще в запорізькій грі. Тоді все списували на фізичні навантаження, якими Михайличенко заряджав батарейки команди. Зараз виправдань не може бути жодних. Травма Миколенка і застуда Шепелєва? Це можна сміливо перебити відсутністю орендованих динамівців Лєднєва і Русина, які не могли допомогти гостям (виняток традиційно зробили лише для Тимчика). Колишній гравець Динамо Михайліченко зіграв так, що про Циганкова можна було згадувати тільки при виконанні стандартів. Віктор, як і в матчі першого кола, виявився ізольованим. Богдан, якого остаточно віддали Зорі за Караваєва, грав на такому максимумі мотивації, що увесь менеджмент київського клубу мав би хапатися за голову в усвідомленні своєї стратегічної помилки.
У нього ніби вселився Ісмаїлі. Проходи, фінти, зміщення, комбинації, гол плюс пас – це чергова солідна заявочка на виклик у національну збірну України. Хоча велике питання, чи почує «голос» Михайліченка хоч цього разу штаб Андрія Шевченка. Так, з його флангу дуже легко дозволили віддати гольовий пас Кендзьорі, але там більше заснув Кочергін. Зоря стабільно виграє приз глядацьких симпатій УПЛ – є стійке відчуття, що серед нейтральних вболівальників (тим, які не фанатіють за Динамо чи Шахтар) ця команда має найбільше прихильників. Сьогодні вони відмовилася від контролю – навіщо, якщо можна возити суперника на розривах між лініями. Якщо кожна точна дальня передача віщувала гольовий момент.
Скрипник вміло підловив візаві на численних організаційних помилках. Він виграв на своєму підході, що гра без м'яча, можливо, навіть важливіша, ніж з ним. «Із боку все виглядає просто, але, повірте, це трудомістка робота. Показуємо макети, водимо за руку, розмовляємо», – ще трохи тренера Зорі. Саме тому гості в більшості випадків були там, де потрібно, а кияни візуально «випадали» і блукали в джунглях, куди їх завела не тільки нинішня тактика. А вже похідними від цього були всі ці помилки Кендзьори, Кадара і Караваєва, нервозність Вербіча, Шапаренка та Бойка, загубленість Циганкова, Бєсєдіна, Буяльського. Інтенсивним пресингом і мільйоном єдиноборств найкраща команда УПЛ за цими показниками задушила киян, які виявилися традиційно не готовими до сильних якостей суперника. Динамо вперто відмовляється вивчати силу опонентів, мовляв, ми їм нав'яжемо свою гру з позиції сили. Нав'язували, питань нема. Проблема в тому, що це тривало не більше 25 хвилин.
Червоний рівень загрози
Це був тур, в якому лише 2 матчі обійшлися без вилучень. У неділю арбітри показували червоні картки в кожній грі. Тамаш Кадар уже вдруге в Динамо заробив дві жовті. І тоді, в сезоні 2018/19, і зараз проти Зорі. Тоді на 54-й, сьогодні на 52-й. Ось тільки команди Вернидуба і Скрипника – зовсім різні. Підопічні тоді ще Хацкевича видали в меншості неймовірний камбек. Тренер же з досвідом роботи в Бундеслізі вчить своїх хлопців не панікувати, коли є результат і гра. Не боятися своєї нахабності та не соромитися грати на слабких місцях грандів.
А ось Динамо знову входить у кризовий період. В УПЛ Шахтар уже може святкувати чемпіонство, а самі кияни ще повинні поборотися за місце в зоні ЛЧ – Десна і Зоря відмовляються втрачати очки, а попереду важкий матч у Чернігові. Перед ним команду Михайличенка чекає вирішальний матч за право весняного життя в єврокубках – Лугано треба тільки обігравати, бажано впевнено. Однак за останній місяць Динамо виграло лише 2 матчі, ще один зіграло внічию, а відразу 3 програло. І навіть поразки від Мальме та Шахтаря не виглядали так жахливо, як сьогоднішня – з величезним розривом у моментах за якістю і кількістю.
За останні 6 матчів кияни лише від Маріуполя не пропустили. Якщо дозволити подібну свободу ще й Лугано в четвер, буде біда. А поки ж бачимо нове напруження всередині колективу. Коли тренерський штаб знімає найнебезпечнішого гравця команди (Вербіч), а той не може стримати свого невдоволення. Коли після цього Циганкова заганяють на відверто чужу позицію форварда (навіть кубковий матч з Шахтарем показав невиправданість цієї затії). Коли сама команда з нерозумінням і певною заздрістю дивиться, наскільки якісно перевтілюється Зоря, яку вони ще зовсім недавно били в меншості чи обігравали 5:0.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
