Олексій Михайличенко після поразки від «Зорі» крутився наче в'юн, намагаючись знайти не принизливе для динамівського самолюбства пояснення невдачі: мовляв, виною всьому – психологія. На неї тренер списав гріхи вчорашнього поєдинку, хоча не сказав про те, що «Зоря» за грою ліпше за «Динамо» виглядала і в поєдинку першого кола. Виходить, що психологія віцечемпіона України – на низькому рівні уже понад три місяці (матч з «Зорею» у Запоріжжі відбувся першого вересня)? Чи, можливо, справа не лише в емоційному стані гравців?
«Динамо» поступалося «Зорі» в плані організації футболу. Помітно було, що луганці чітко налаштовані на те, аби використовувати слабкі місця суперника. І головне – знали, де ці слабинки розташовані, куди треба натискати для утворення больових відчуттів. «Динамо» ж більше уповало на індивідуальну майстерність своїх футболістів і до вилучення гра виглядала більш-менш рівною. Не факт, що «Динамо» здобуло б очки, не будь червоної карточки у Кадара, але принаймні мало б шанси не програти. Бо після витівки угорця таких шансів не було.
Перші перегляди епізоду навіяли на думку, що арбітр міг помилитися. Але нормальний повтор прибрав сумніви: Тамаш Кадар стрибнув на ногу Громову уже після того, як Артем позбувся м'яча. Та й гравець «Зорі» вміло розвернувся до опонента спиною, перекриваючи Кадару шлях та залишаючи для себе можливість притримати м'яч. Фол в такому епізоді – найпростіше рішення. Грубий фол, маючи у пасиві жовту карточку – найбезглуздіше рішення.
Психологія закульгала? Та Тамаш Кадар впродовж всього ігрового часу програвав футболістам «Зорі» свої єдиноборства. Програвав також у швидкості, частенько обирав неправильні позиції. Віктор Скрипник свідомо дав команду Кабаєву та Громову «тинятися» біля центральних захисників «Динамо» і очікувати своїх шансів втікати за спини. Тактика спрацювала. Спрацював і трюк виманювання стоперів в глибину поля: другу жовту угорець заробив в центрі поля, а першу – в зоні лівого оборонця «Динамо», куди проривався Кабаєв.
Можна було б усе це списати на невдале розташування планет і говорити про невдалий для Тамаша Кадара день. Якби не систематичний характер таких помилок. Згадаймо матчі проти «Мальме» (виїзний), «Астани» (домашній) та «Челсі» (домашній) у Лізі Європи, проти «Брюгге» (домашній) у Лізі чемпіонів, квітневий матч проти «Шахтаря» у Кубку України (поразка «Динамо» в серії пенальті, гол «Шахтаря» після помилки угорця) і торішню гру за Суперкубок, в якій Кадар конфліктував з гравцями «Шахтаря» і ледь уникнув вилучення.
Зрештою, є ще свіжі приклади невдалої гри Кадара у складі збірної Угорщини. Восени 2018-го Тамаш видав інтенсивний з точки зору ТТД матч з естонцями, проте став винуватцем двох голів у ворота своєї команди (нічия 3:3). А вже восени поточного року «наварив» у матчі з Хорватією (відбір на Євро-2020), після чого втратив місце в основі угорської збірної.
Були, звісно, у Кадара і вдалі матчі за «Динамо». Наприклад, домашній проти АЕКа в Лізі Європи в лютому 2018-го. Знайдуться ще пару таких ігор, але це лише підкреслює нестабільність Кадара, його схильність до впадання в крайнощі. Центральний захисник з властивістю провалюватися в поєдинках з сильними суперниками – сумнівне задоволення. Тим паче, якщо цей захисник – легіонер. Якщо й пробачати регулярні помилки, то ліпше своїм вихованцям, які ще здатні розвиватися і поліпшувати гру. Бо Кадар у своїх майже тридцять навряд чи в змозі прогресувати.
Проблем у «Динамо» багато. Тамаш Кадар – це лише одна з них.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
