Вербич – тіньовий гравець матчу?
Так, Циганков забив і створив ще декілька моментів. Так, словенець не реалізував пенальті. але саме Беньямін був найактивнішим попереду, зробив перший гол, заробив 11-метровий. Причому не тільки ліворуч закривав свою позицію, а й частенько опинявся на позиції форварда та в глибині поля. Саме цієї агресії 7-го номера не вистачило Динамо, аби обіграти Лугано. Усе-таки це зараз найкласніший виконавець разом з Циганковим, який зменшує навантаження і відповідальність за креатив, які лягають на плечі Віктора. Захисники Десни нічого не могли вдіяти про Беньяміна, і він тільки диво не забив.
Бущан міг би посперечатися – у киян, схоже, новий основний кіпер
Більшу частину матчу Динамо провело за своїм сценарієм, проте ледь дозволило супернику повернутися. З іншого боку барикад найкращим був Бущан. Схоже, Георгій виграв конкуренцію в Бойка принаймні на цьому етапі сезону. Не впевнена гра Дениса проти Зорі так вплинула? Бущан вийшов на 2 поспіль ключові поєдинки. Пропустив лише раз. І якщо швейцарці особливо не загрожували його воротам, то Десна змусила попрацювати. Знову забагато дозволили на флангах оборони, помилявся і Шабанов, який вийшов замість Кадара і тільки у верховій боротьбі. та й то не завжди, діяв краще за угорця.
Михайличенко зробив висновки, але Рябоконь встиг вколоти – від розгрому до нічиєї мала відстань
Загалом тренерський штаб київського клубу виконав домашнє завдання. Вдалося уникнути гігантських помилок в управлінні грою та кадровим складом, як це було проти Зорі та Десни у програних домашніх матчах. Динамо показало, що на голову вище класом за свого несподіваного суперника в боротьбі за 2-е місце. Ні, серйозно. Ну, вийшла б Десна в груповий етап єврокубків і що? У найкращому випадку буде як Олександрія.
Довгими передачами вперед, а там форвард і вінгери зачепляться, пару нічиїх відвоювати. Багато самовіддачі, однак кияни досить легко створювали свої моменти, не краще було б і в ЛЄ. Дивовижна команда, яка мало чим відрізняється від більшості клубів з 5 по 10 місця. В якої бійців більше, ніж виконавців, здатних робити результат. І тим не менше має плюс 13 над 7-м місцем і за 4 тури до кінця першої частини чемпіонату гарантувала собі боротьбу в єврокубковій шістці.
Господарі могли б і розгромно програти, якби не драйвові та не зовсім логічні останні півгодини, не схожі на решту гри. У Десни нічого не клеїлося в позиційних атаках, максимум сподівань – стандарти. Усі ці чисельні дальні удари виглядали так, ніби в її складі десь загубився не один Маліновський. У найгірших традиціях окремих матчів Динамо останніх років, тільки з жахливим відсотком влучності. І тут команда Михайличенка саме почала дарувати нагоду за нагодою. Якогось дива Караваєв і Миколенко удвох перли вперед ліворуч, Кендзьора оголяв тили праворуч.
До цього Попов, який діяв досить впевнено, через пошкодження зійшов з поля. Якась зачаклована позиція правого центрального. То Бурда вилетить, то Попов з його уже хронічними проблемами зі здоров'ям. то Шабанов на не зовсім зручній позиції почне провалюватися. Цього разу Віталій посів місце лівого центрбека, Артем же змістився закривати позицію правого. І моменти в Десни пішли. Шабанов (не дотягнувся до банального навісу), Миколенко і Сидорчук (дозволили розстрілювати Бущана двічі поспіль) невпевнено грали у своєму штрафному та пропускали контратаки. Навіщо йти великими силами вперед, коли рахунок влаштовує і можна зосередитися на обороні та швидких випадах, а в суперника позиційний напад зовсім не клеїться, якщо самі динамівці не допомагають? Загадка природи.
Соль не скористався шансом, але не тільки у Франа біда з реалізацією
Динамо справді було зобов'язана не доводити до чергової валідольної кульмінації. Соль ударом з кількох метрів головою. Циганков з його бажання кинути поміж ніг воротарю, хоча міг і Франу покотити. Золоті моменти. Вихованець Реала мав шанс на хвилю хейту до Бєсєдіна, який кілька разів не забивав у порожні ворота з Лугано. Іспанець, схоже, остаточно психологічно зламався в Києві. Він приходив хижаком, снайпером, голеадором. Став меланхолічним, невпевненим у собі форвардом, кожен нереалізований момент якого давить з потрійною силою. Значно гірше відкривається і комбінує з партнерами, ніж було трохи менше як рік тому. Таке враження, ніби Соль тільки прийшов у команду.
Однак якби всі проблеми були тільки у відсутності забивного форварда чи помилках Кадара, як думає багато вболівальників та ведучих на «2+2». Насправді не все так просто. Команда дійсно створює немало моментів. Буяльський, Циганков, Вербіч, Миколенко і Караваєв тут серед головних героїв. Проте реалізація веде у прірву. Ну, як можна так бездарно марнувати контри 3 в 2, не забивати з меж воротарського без опіки чи хибити з 11-метрового?
До слова, про останній момент. У нього є свій суддівський акцент. Не обійшлося все ж без дивацтва арбітра. Копієвський загалом відсудив добре, хоча й особливо важких епізодів не було. Зате рефері не тільки не помітив, що в моменті з пенальті Вербіча гравці Десни вбігали у штрафний задовго до удару. Суддя прогавив ще й виліт голкіпера двома ногами за межами лінії воріт. Тобто по-хорошому треба було однозначно перебивати. Є сумніви і щодо того, чи не пересік м'яч лінію воріт. Утім, як і в попередньому матчі команд та ще кількох іграх сезону, такі голи-привиди арбітри послідовно Динамо не зараховують.
Тарас Котів
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
